Справа № 161/11998/22 Провадження №33/802/684/22 Головуючий у 1 інстанції:Гринь О. М.
Категорія:ч.5 ст.122 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А.
14 грудня 2022 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2022 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1445 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24 серпня 2022 року об 10 год. 39 хв. в м.Луцьку по проспекту Перемоги, 1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , по другорядній дорозі при виїзді на перехрестя, що має круговий рух і є головною дорогою, не надав перевагу автомобілю марки «Шкода Фабія», яке рухалося по головній дорозі, змусивши вказаний автомобіль різко гальмувати та змінювати напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію та порушив вимоги п.16.11 ПДР України, та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук О.В. подав апеляційну скаргу в якій вважає її необґрунтованою та незаконною. Зазначає про те, що судом не викликано і не допитано свідків, невірно надано оцінку обставинам справи та не відображено у самій постанові судді і не спростовано доводів сторони захисту. Досліджені матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Фактично створення аварійної обстановки зі сторони ОСОБА_1 не було, а також не мало місце ні різке гальмування, ні зміна руху іншого транспортного засобу марки «Шкода Фабія». Обидва водії зупинились практично на відстані 2-х метрів, що фактично не було небезпекою для жодного з учасників дорожнього руху. Вказує також про те, що у матеріалах справи не зафіксовано іншого учасника аварійної обстановки, а сам відеозапис, який є єдиним доказом у справі, зроблений на приладі, який не містить ознак того, що такий прилад перебуває на балансі УПП у Волинській області. Також судом першої інстанції у постанові нічого не зазначено з приводу заявленого стороною захисту клопотання про виклик та допит свідків - працівників поліції, які були в екіпажі, та дочку його підзахисного, яку він у той день забирав з медичного закладу.
Посилаючись на вищенаведені обставини, захисник просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.
Водночас, апелянт у поданій апеляційній скарзі ставить питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що апеляційна скарга не була подана у зв'язку із аварійними вимкненнями світла протягом 23-26.11.22 в м.Луцьку і, зокрема за адресою розташування офісу захисника через що не було технічної можливості підготувати та подати апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк.
ОСОБА_1 та його захисник Лавренчук О.В. будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання до апеляційного суду не з'явились. При цьому, ними не було подано будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи. А тому, враховуючи положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності вказаних осіб.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Апеляційний суд вважає, що слід враховуючи доводи апелянта та поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки, як встановлено судом, він фактично пропущений з поважних на те причин.
За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.05 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.16.11 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, відповідальність за якою настає за порушення, передбачені ч.ч.1-4 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у порушенні правил проїзду перехресть.
Пунктом 16.11 ПДР України визначено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №272068 від 24.08.22; рапортом працівника поліції від 24.08.22, де окрім іншого, фактично викладені обставини, які й зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, викладені у протоколі та рапорті обставини фактично зафіксовані на відеозаписах із відео-реєстратора службового автомобіля та боді-камери працівника поліції. Зокрема, як вбачається з цих відеозаписів, автомобіль марки «ВАЗ 2107» наближаючись до перехрестя, де організовано круговий рух, і перед яким встановлено дорожні знаки: «Дати дорогу» та «Напрямок головної дороги», не надав переваги в русі автомобілю марки «Шкода Фабія», який рухався по головній дорозі, примусивши останнього різко змінити швидкість руху аж до повної зупинки аби уникнути зіткнення. Після цього, автомобіль марки «ВАЗ 2107» продовжив рух, однак був зупинений працівниками поліції по проїзду перехрестя. На відеозаписі також зафіксованим є той факт, що ОСОБА_1 фактично вказував працівникам поліції про створення його діями аварійної обстановки.
Апеляційний суд повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.5 ст.122 КУпАП, повністю доводиться вищевказаними доказами, які є належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.125 КУпАП, а саме - у порушенні правил проїзду перехресть, що спричинило створення аварійної обстановки - примусило іншого учасника дорожнього руху різко змінити швидкість руху до повної зупинки, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення повністю відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Апеляційні доводи сторони захисту як на підставу неналежності в якості доказу відеозаписів з посиланням на те, що матеріали справи не містять даних про те, що прилад на який проведено відеозапис, перебуває на балансі УПП у Волинській області, вважаються цілком неприйнятними, оскільки чинним законодавством не передбачено додавання до адміністративних матеріалів документів про приналежність технічного приладу, який використовують працівники поліції при виконанні службових обов'язків певному органу. При цьому, відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки на них містяться фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Не є таким, що спростовує вину у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 і те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про іншого учасника дорожнього руху (прізвище, ім'я, по батькові), оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 створив аварійну обстановку автомобілю марки «Шкода Фабія» шляхом порушення правил проїзду перехрестя змусивши останнього змінити швидкість руху аж до повної зупинки.
Не заслуговує на увагу суду також і посилання сторони захисту на те, що автомобілі зупинились на відстані 2-х метрів один від одного у зв'язку з чим на їх думку, не було і не могло бути небезпеки для жодного з них, оскільки такий факт жодним чином не виправдовує ОСОБА_1 у порушенні правил проїзду перехрестя, що створило аварійну обстановку.
Той факт, що судом першої інстанції не було викликано свідків - працівників поліції, які були в екіпажі, та дочку ОСОБА_1 , в даному випадку жодним чином не може вважатись порушенням норм КУпАП та вказувати про незаконність оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд вважає, що наявні докази, які містяться в матеріалах справи, у повному обсязі містять фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку можна прийти до обґрунтованого висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його вчиненні.
За цих же підстав такі свідки не викликаються й апеляційним судом.
Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП шляхом закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді щодо ОСОБА_1 , - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Лавренчуку Олександру Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2022 року щодо нього, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк