Справа № 761/14054/22
Провадження № 6/761/1133/2022
12 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
секретаря судового засідання: Бражніченко І.О.,
за участі:
представника заінтересованої особи - Остащенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за заявою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля О.О., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява (подання) старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.
У своїй заяві (поданні) просив суд прийняти відмову від примусового виконання рішення на підставі якого видано виконавчий лист № 2-2115 Шевченківським районним судом м. Києва від 10.03.2006 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 . Виконавче провадження №61939567 відкритого 29.04.2020 року державний виконавцем відділу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12. 2022 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
09.12.2022 року на електронну адресу суду надійшли заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до змісту, яких останні просили суд розглянути заяву старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля О.О., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відмови стягувача від примусового виконання судового рішення за їх відсутності та задовольнити заяву. Також повідомлено, що відмова від примусового виконання рішенні суду не суперечить правам та інтересам стягувача ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 , яка є учасником та підписантом Договору про відмову від стягнення аліментів.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокатка Остащенко О.М. заяву підтримала та просила задовольнити.
Інші сторони у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-2115/06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини винесено рішення, яким позовні вимоги було задоволено й вирішено стягнути з ОСОБА_2 1977 року народження, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25% всіх видів його заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29 листопада 2005 року, до досягнення донькою повноліття. Також вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місця допущено до негайного виконання.
10.03.2006 року на підставі вказаного рішення Шевченківським районним суду м. Києва було видано виконавчий лист.
На виконанні у Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № 6557125 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2-2115 від 10.03.2006 про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25% всіх видів його заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29 листопада 2005 року, до досягнення донькою повноліття.
11 липня 2022 року на адресу Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відмову від примусового виконання судового рішення, оскільки між стягувачем та боржником було врегульовано відносини зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-2115 від 10.03.2006.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави прийняти відмову стягувача від примусового виконання рішення суду, виходячи з наступного.
Відповідно до положення ч. 1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ст. 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмові формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч. 2 ст. 434 ЦПК України питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
Суд має право відмовити у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення з підстав, визначених ст. 206 цього Кодексу, а саме якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про визнання відмови стягувача від виконання не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права та свободи інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 434 ЦПК України, суд,
Заяву старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Джміля О.О., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відмови стягувача від примусового виконання судового рішення - задовольнити.
Прийняти відмову стягувача ОСОБА_1 від примусового виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2006 у цивільній справі № 2-2115/06 на підставі якого видано виконавчий лист № 2-2115/06 Шевченківським районним судом м. Києва від 10.03.2006 року про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25% всіх видів його заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 29 листопада 2005 року, до досягнення донькою повноліття.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: