Справа №590/1054/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/708/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне заволодіння транспортним засобом
12 грудня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз вироком Дзержинського районного суду м. Харків від 30 січня 2009 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, 12 вересня 2013 року звільнений з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 в якій він просить Ямпільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2021 року, в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди, встановивши її у розмірі 2500 грн.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 17 950 грн. 00 коп., та 5000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення судових експертиз на користь держави у розмірі 3269 грн. 00 коп.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений посилається на те, що на даний час він є опікуном пристарілих батьків, має на утриманні малолітню дитину, яка потребує дороговартісного лікування, через що він і наважився на вчинення злочину.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Згідно з вироком, 24 червня 2020 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи на автодорозі біля знаку м. Дружба, маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, із корисних мотивів, вирішив незаконно заволодіти автомобілем марки «SKODA OKTAVIA» зеленого кольору з державним номером НОМЕР_1 .
З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, ОСОБА_7 за допомогою ключа від замку запалювання запустив двигун автомобіля, після чого поїхав на вказаному транспортному засобі в напрямку м. Шостка.
В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_7 незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, вартість якого, згідно судової автотоварознавчої експертизи №19/119/11/2-156е від 09 липня 2020 року, станом на час вчинення злочину, могла складати 160 639 грн.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду його учасники, а саме, обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_8 були повідомлені завчасно у передбачений законом спосіб, однак, для участі в судове засідання на визначену дату не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали та не наполягали на розгляді поданої апеляційної скарги виключно за їх участі.
При цьому, судова повістка, направлена обвинуваченому ОСОБА_7 на відому суду адресу повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, у телефонному режимі, було повідомлено апеляційний суд, що захисник ОСОБА_9 про призначення до розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 повідомлений, з'явитись для участі в судове засідання не зможе, через хворобу.
Потерпілий ОСОБА_8 також у телефонному режимі повідомив, що про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду він повідомлений належним чином, приймати участь у судовому засіданні не зможе, просив оскаржуваний вирок залишити без зміни, щодо задоволення апеляційної скарги заперечував та просив здійснювати її розгляд за його відсутності.
Враховуючи вищезазначене, при вирішенні питання можливості розгляду даного провадження за відсутності апелянта - обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів враховує наступне.
Дане кримінальне провадження перебуває на розгляді з грудня 2021 року.
Тривалий його не розгляд пов'язаний з неявкою обвинуваченого та його захисника у призначені судові засідання. При цьому, на задоволення клопотань захисника ОСОБА_9 , апеляційним судом вирішувалось питання щодо здійснення розгляду даного провадження у режимі відеоконференції за участі останнього та обвинуваченого, з врахуванням віддаленості їх перебування - Ямпільський район, від місцезнаходження апеляційного суду - м. Суми, та з метою забезпечення їх участі в судовому засіданні під час апеляційного розгляду.
Тобто, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення права обвинуваченого на справедливий суд.
Крім того, само по собі направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу обвинуваченого ОСОБА_7 , що було здійснено апеляційним судом, навіть за наявності того, що судова повістка повернулась без відмітки про вручення, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20).
Окрім цього, у контексті можливості реалізації позивачем/апелянтом/касатором своїх процесуальних прав суд звертається до рішень ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України”, від 26 квітня 2007 року у справі “Олександр Шевченко проти України” та від 14 жовтня 2007 року у справі “Трух проти України” за якими сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ “Богонос проти Росії” від 05 лютого 2004 року).
Відповідно, позивач/скаржник повинен проявити розумну обачність та уважність щодо руху поданого ним позову/скарги, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Тобто, практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
За наявності того, що ОСОБА_7 , знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває його апеляційна скарга, в судові засідання за викликом не з'являється, (в тому числі і у судові засідання, призначені у режимі відеоконференції), судові повістки не отримує, апеляційний суд дійшов висновку, що останній не бажає приймати участь у апеляційному розгляді даної справи.
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої ОСОБА_7 апеляційної скарги у відсутність апелянта, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскарженого судового рішення, доводи прокурора, яка вважала вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 такою, що до задоволення не підлягає, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 ніким не оспорюються і докази щодо них, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України, призначене покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна та стягнення з останнього на користь потерпілого матеріальної шкоди у розмірі 17 950 грн. 00 коп. також не оспорюється, тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційному перегляду і в цій частині вирок не підлягає.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої з нього на користь потерпілого - з 5 000 грн. до 2 500 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, як зазначав ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» щодо моральної шкоди, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого та користь потерпілого, суд вищезазначені вимоги виконав в повному обсязі.
За встановленої вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, з врахуванням позиції потерпілого, обґрунтовуючи зазначену у подану ним цивільному позові моральну шкоду, вказував на те, що отримав нервовий стрес через порушення його права власності, крім того мали місце неподобства, оскільки він витрачав особистий час для вирішення питань, пов'язаних з досудовим слідством, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 було завдано моральну шкоду.
При цьому, колегія суддів зауважує, що враховуючи глибину та характер моральних страждань потерпілого, судом цивільні вимоги в частині моральної шкоди були задоволені частково і замість заявленої її розміру у 30000 грн., на користь потерпілого з обвинуваченого було стягнуто лише 5000 грн., що на думку колегії суддів відповідає принципу розумності та справедливості.
Що стосується доводів апелянта про те, що розмір стягнутої з нього судом моральної шкоди підлягає зменшенню, оскільки на його утриманні перебувають пристарілі батьки та малолітня дитина, яка потребує дороговартісного лікування, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, враховуючи, що вказані обставини не були враховані самим обвинуваченим ОСОБА_7 , оскільки існували і на час вчинення ним кримінально караного діяння, стимулюючим фактором для нього не стали.
Інших доводів, за яких колегія суддів дійшла б висновку про наявність підстав для зменшення стягнутої судом моральної шкоди, апелянтом не зазначено і колегією суддів під час апеляційного розгляду даного провадження не встановлено.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 не цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_10