Справа № 352/2220/22
Провадження № 1-кп/352/299/22
16 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022096250000125 від 25.10.2022 р., про обвинувачення : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з ередньою освітою, працюючого неофіційно, не одруженого, утриманці відсутні, військовозобов'язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, згідно ст. 89 КК України не судимого, українця, громадянина України, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_2 умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 удару, який завдав йому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Кримінальний проступок скоєно за наступних обставин:
23.10.2022 р. приблизно о 20:00 год. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували поблизу Тисменицької ДПІ ГУ ДПС в Івано-Франківській області, що за адресою: вул. Галицька, 15 м. Тисмениця. В цей час до них підійшов місцевий житель ОСОБА_2 , тримаючи в правій руці пляшку коньяку, а в лівій пляшку води, та, використовуючи нецензурну лексику звернувся до ОСОБА_3 з вимогою надати йому сигарети. ОСОБА_3 відповів, що він не курить та зробив усне зауваження ОСОБА_2 з приводу використання нецензурної лексики.
У подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувся словесний конфлікт, у ході якого у останнього раптово виник умисел, направлений на завдання удару ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій неправомірний умисел ОСОБА_2 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров'я потерпілого ОСОБА_3 та бажаючи їх настання, правою рукою, у якій була пляшка, із значним зусиллям наніс один удар в область обличчя потерпілого. Внаслідок вказаних насильницьких дій ОСОБА_3 завдано фізичний біль в ділянці обличчя справа і не спричинено тілесних ушкоджень.
Суд зазначає, що до обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена у присутності захисника, щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, а також письмова заява потерпілого ОСОБА_3 , щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.
Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.126 КК України, так як він умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 удару, який завдав йому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З врахуванням вищенаведеного, призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного правопорушення, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України є кримінальним проступком,особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових проступків, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.
До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального проступку.
Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд враховує і те, що ОСОБА_8 згідно ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, працюючи займається суспільно-корисною працею, на обліку в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває.
З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд приходить до переконання, що до підсудного ОСОБА_2 слід застосувати покарання у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових проступків.
На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не обирався.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.368, 370, 382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ст. 126 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбаченихст.394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тисменицький районний суд. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ