Справа №295/8350/22
Категорія 67
2/295/2093/22
30.11.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Перекупка І.Г.,
при секретарі судового засідання - Скришевській О.Р.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
У серпні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач та відповідач з 24 вересня 2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони однією сім'єю не проживають, оскільки у них виникають непорозуміння з більшості питань, сварки. Внаслідок цього їх стосунки погіршились, вони стали проживати окремо, шлюбні відносини між ними припинені. Позивач вважає їх подальше спільне життя та збереження сім'ї неможливим, у зв'язку з викладеним позивач просить шлюб між сторонами розірвати, визначити місце проживання малолітньої дитини разом з нею.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2022 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач в останнє судове засідання не з'явився, хоча про час. місце, розгляд справи був належним чином повідомлений.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав Висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування від 25.11.2022 р. за № 1019 про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір'ю та підтримав його.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було зареєстровано шлюб, про що було зроблено актовий запис № 1711 (а.с.10).
В період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).
Позивач вказує, що між сторонами шлюбно-сімейні стосунки не підтримуються, вони проживають окремо, спільне господарство та спір про майно відсутні.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України).
Згідно із ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що має місце припинення подружніх стосунків, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин, суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу є обґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що спільна донька позивача і відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю (а.с. 8).
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 3 ст. 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що позивач позитивно характеризується, має стабільний дохід, забезпечена придатним для нормального виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 , бажає визначити місце проживання доньки з собою.
Згідно з висновком № 1019 від 25.11.2022 виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, орган опіки та піклування визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір'ю ОСОБА_1 .
Враховуючи думку учасників справи, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, суд проходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки таке рішення не суперечитиме найвищим інтересам дитини.
З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 105, 109-112, 141, 160, 161, 181-183, 191 СК України, ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Житомирської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.09.2016 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 1711 - розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - разом з матір'ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984, 80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки вказаної фізичної особи НОМЕР_1 )
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки вказаної фізичної особи НОМЕР_2 )
Третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради (адреса: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2).
Суддя І.Г. Перекупка