Справа № 161/11090/22
Провадження № 4-с/161/49/22
12 грудня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Крупінської С.С.,
за участю секретаря судового засідання Лесько Б.Я.,
представника скаржника Мунтян Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_1 на дії Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо відмови у скасуванні арешту з майна, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою.
Скаргу мотивує тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2021 року вбачається, що постановою про відкриття ВП № 21677219 від 27.09.2010 року, реєстраційний номер обтяжувача: 10436487 та постановою про відкриття ВП 32308211 від 03.05.2012 року, реєстраційний номер обтяжувача 12458362, Другим відділом ДВС ЛМУЮ був накладено арешт на його нерухоме майно. Вказує, що виконавчі провадження завершені, однак обтяження не зняті. 05.08.2022 року звернувшись до Другого відділу ДВСЛМУЮ про зняття арешту, останній вказав відмовив йому у знятті арешту.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала скаргу, просила її задовольнити.
Представник суб'єкта оскарження та представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2021 року вбачається, що постановою про відкриття ВП № 21677219 від 27.09.2010 року, реєстраційний номер обтяжувача: 10436487 та постановою про відкриття ВП 32308211 від 03.05.2012 року, реєстраційний номер обтяжувача 12458362, Другим відділом ДВС ЛМУЮ був накладено арешт на його нерухоме майно.
З відповіді Другого відділу ДВС у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції за Вих.№ 47807 від 05.08.2022 року вбачається, що Другим відділом ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_2 в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено обтяження № 10436487 від 27.09.2010 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, № 21677219 від 27.09.2010 року з примусового виконання судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-2307 від 11.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» 25803,11 грн. заборгованості. В межах виконавчого провадження № 21677219 від 25.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Також внесено обтяження № 12452362 державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Воробей О.А. від 03.05.2012 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 32308211 від 03.04.2012 року з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-3423/11 від 22.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 160238,84грн. заборгованості. В межах виконавчого провадження № 32308211 27.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 01.01.2012 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" ( 3319-17 ) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже в судовому засіданні встановлено, що підстави закінчення виконавчого провадження відрізняються від підстав повернення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 до заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Андрія Гань, АТ «ВТБ Банк», ПАТ «Родовід Банк» на рішення державного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту з майнапри поверненні, на які посилається скаржник документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Будь яких доказів щодо погашених боргів ОСОБА_1 перед АТ «ВТБ Банком» та ПАТ «Родовід Банк» скаржником не було надано суду.
За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо відмови у скасуванні арешту з майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 12 грудня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області С.С.Крупінська