Справа № 161/14893/22
Номер провадження: 3/161/4695/22
місто Луцьк 14 грудня 2022 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Івасюти Л.В., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - Лимар Р.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 249994 від 24.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 20.10.2022 о 08 год. 45 хв. в м. Луцьку на перехресті вул. Набережна-вул.Глінки, поблизу будинку № 61 вул. Ковельська, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Екліпс Крос» д.н.з. НОМЕР_1 при зміні напрямку руху з крайньої лівої смуги в праву, не надала перевагу в русі автомобілю марки «Шкода Кодіа» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в правій смузі прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення п.п. 2.3 б, 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Вона ж, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24.10.2022 серії ААД № 249995, о 08 год. 45 хв., 20.10.2022 в м. Луцьку по вул. Ковельська, 61, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Екліпс Крос» д.н.з. НОМЕР_1 , залишила місце ДТП, до якої була причетна, до приїзду працівників поліції та не повідомивши працівників поліції, чим порушила вимоги п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у відповідності до раніше поданих письмових пояснень, просив суд закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 є лікарем та працює в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» та 20.10.2022 поспішала на термінову операцію, а відтак діяла в межах крайньої необхідності.
Від іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 надійшла заява в якій він зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має та просив не притягувати її до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, судд установив таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. А також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій. Встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а за ст.122-4 КУпАП у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованих їй правопорушеннях, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення серії ААД № 249994 та ААД № 249995 від 24.10.2022, схемою місце ДТП від 24.10.2022, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.10.2022, ОСОБА_3 від 20.10.2022, ОСОБА_4 від 24.10.2022, фотознімками.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами. Якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Так, згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це суб'єктивне право кожної людини. Однак для працівників правоохоронних органів крайня необхідність - юридичний обов'язок. Передбачений їхнім службовим становищем. Водночас ухилятися від виконання своїх функцій, посилаючись на стан крайньої необхідності, працівники правоохоронних органів не можуть.
Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які зазвичай ділять на дві групи: а) умови, що характеризують небезпеку; б) умови, що характеризують дії з її усунення.
До першої групи умов належать: реальність - небезпека дійсно існує, а не уявляється особою, що її усуває; наявність - загроза для правоохоронюваних об'єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула та вимагає дій для її усунення; неминучість - усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою.
До другої групи (умов правомірності заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності) умов належать: наявність небезпеки заподіяння шкоди інтересам, які охороняються законом; неможливість усунення наявної небезпеки без заподіяння шкоди іншим інтересам, що охороняються правом; заподіяна шкода не повинна перевищувати шкоду відвернену, тобто не повинні бути перевищені межі крайньої необхідності.
Загроза заподіяння шкоди для визнання дій особи як вчинених у стані крайньої необхідності має бути наявною, існуючою реально, а не в уяві особи. Якщо реально загрози заподіяння шкоди не існує, або ж вона вже минула, чи можливість заподіяння шкоди віддалена в часі, а не є негайною і неминучою, то заподіяння шкоди інтересам, які охороняються, не може бути визнане правомірним і йому має даватися оцінка на загальних підставах із урахуванням положень про вплив помилки на кваліфікацію дій винного. Але якщо особа сумлінно помиляється щодо наявності загрози, її реальності, то її дії мають розглядатись як вчинені в стані крайньої необхідності.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні будь-якого правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі викладеного та, враховуючи, що ОСОБА_1 20.10.2022 о 08 год. 45 хв. в м. Луцьку на перехресті вул. Набережна-вул. Глінки, поблизу будинку № 61 вул. Ковельська, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Екліпс Крос» д.н.з. НОМЕР_1 при зміні напрямку руху з крайньої лівої смуги в праву, не надала перевагу в русі автомобілю марки «Шкода Кодіа» д.н.з. НОМЕР_2 , залишила місце ДТП, до якої була причетна, до приїзду працівників поліції та не повідомивши працівників поліції діяла під впливом чинників, які в сукупності свідчать про здійснення дій не пов'язаних з умисним пошкодженням транспортних засобів та залишенням місця ДТП, а з метою безпосереднього виконання своїх службових обов'язків та з метою збереження життя людей, тобто діяла у стані крайньої необхідності, у зв'язку з тим, що існувала реальна загроза життю і здоров'ю людей.
Отже, зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з наявністю крайньої необхідності в діях особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Керуючись ст.ст. 247, 283-284, 287 КУпАП, на підставі ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.ст. 122-4, 124 закрити у зв'язку із вчиненням дій особи в стані крайньої необхідності.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта