Справа № 161/17315/19
Провадження № 6/161/220/22
13 грудня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Міщук Іриною Володимирівною про відстрочку виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у цивільній справі № 161/17315/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою.
Заяву про відстрочку виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2021обґрунтовує тим, що зазначеним рішенням в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, визнано за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1000 г розташованої в с. Липини Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:0319 та на Ѕ частину об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь судовий збір у розмірі 6147,20 грн., а також 13075,20 грн. - витрат за проведення експертизи, 15000, 00 на професійну правничу допомогу та 5000,00 грн. витрати за проведення оцінки майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 412403,00 грн. як грошову компенсацію Ѕ вартості автомобілів «Nissan X-Trail», 2015 року випуску, № кузова НОМЕР_1 та «Lexus CT 200H», 2014 року випуску, № кузова НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 996,20 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20.01.2022 вищевказане рішення залишено без змін.
05.09.2022 головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Біловою В.А. відкрито виконавче провадження № 69768678, а 06.09.2022 виконавче провадження № 69779963. В рамках зазначених виконавчих проваджень, головним державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.
Зазначає, що станом на сьогодні він немає можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати рішення суду, оскільки через збройну агресію щодо України, він потрапив у скрутне матеріальне становище, підприємство, керівником якого він являється, є збитковим. Крім того, він сплачує аліменти в сумі 2500,00 грн. на користь ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 27.11.2020 та до закінчення нею навчання.
Вказує, що на підставі головного державного виконавця про арешт майна боржника накладено арешт на придбану у шлюбі з ОСОБА_4 , який був кладений 24.09.2021, квартиру АДРЕСА_2 .
Відтак, на його думку зазначені обставини свідчать про існування об'єктивних умов за яких виконання ним рішення суду є утрудненим та беззаперечно позбавляє його можливості виплатити ОСОБА_2 усю суму компенсацію присуджену судом.
Посилаючись на викладене, просить суд, відстрочити йому виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2021 строком на 1 рік.
Представник відповідача подала до суду заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, у яких заначила, що ОСОБА_1 має можливість виконати судове рішення у повному обсязі, оскільки рівень його доходів та відповідно життя, які останній яскраво демонструє за допомогою соціальних мереж, свідчать про наявність у нього такої можливості. Просила у задоволення заяви відмовити.
Представник заявника до суду не з'явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки.
Від представника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, у задоволенні заяви просила відмовити.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та поданої заяви, суд установив таке.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Виходячи з вимог ст. 129-1 Конституції України у взаємозв'язку із нормами ст.18 ЦПК України, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2021, набрало законної сили і є обов'язковими до виконання.
Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного стану, запровадженого та продовженого указами Президента України діючим законодавством не передбачено.
Натомість, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється, тобто будь-яких обмежень у здійсненні правосуддя не встановлено.
Таким чином, судом не встановлено наявності виняткових обставин, передбачених ст.435 ЦПК України, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, пов'язаного із стягненням з ОСОБА_1 сум присуджених судом.
Разом з тим, суд також враховує, що надані ОСОБА_1 на підтвердження свого майнового стану докази не спростовують його доводи про неспроможність виконати рішення суду, а й свідчать про факти придбання ним у власність нерухомого майна, за рахунок якого, можливо виконати рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з огляду на вимоги ст. 435 ЦПК України, не має правових підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 10-13, 18, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 435 ЦПК України, на підставі ст. 129-1 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Міщук Іриною Володимирівною про відстрочку виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у цивільній справі № 161/17315/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта