ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10754/22
провадження № 2/753/6303/22
16 листопада 2022 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом Добровільного товариства володарів гаражних боксів (Кооператив) «Славутич» (Кооператив «Славутич») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій, та оплати за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу
Добровільне товариство володарів гаражних боксів (Кооператив) «Славутич» (Кооператив «Славутич») (далі по тексту - позивач, Кооператив «Славутич») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій, та оплати за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач згідно рішення загальних зборів ДТВГБ (кооператив) «Славутич» є членом гаражного кооперативу та власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 (порядковий № 1389), загальною площею 56,54 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті членських внесків в розмірі 6 219,40 грн., яку останній просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 159,84 грн., 3% річних у розмірі 194,00 грн., стягнути оплату за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу у розмірі 3 915 грн., а також судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн. та судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.10.2022 на адресу Дарницького районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обгрунтований наступним. З доданих позивачем додатків до позовної заяви відсутній договір про набуття відповідачем членства вказаного кооперативу. Відповідач зазначає, що регулярно сплачував членські внески допоки мав у власності транспортний засіб, однак протягом останніх трьох років транспортного засобу немає, а тому вважає, що це є суттєва обставина, яка впливає на суму членських внесків. Задля зменшення нарахувань по членським внескам, відповідач звертався до голови гаражного кооперативу, однак які рішення були прийняті щодо даного питання відповідачу не відомо, а також зазначає, що з будь якими процесуальними документами під власноручний підпис його не ознайомлювали. Важливою обставиною вказує, що він є інвалідом другої групи, а тому його повинні звільнити від сплати гаражних членських внесків. В приміщенні гаражного боксу позивачем було вимкнено електропостачання, внаслідок чого в нічний час доби відповідач пошкодив ногу, що протягом останніх десяти років перешкоджає його звичному ритму життя. Щодо гражного боксу вказує, що він не є його приватною власністю, однак він має право користуватись та володіти ним. Даний гаражний бокс було придбано відповідачем за 15 тисяч доларів США, а задля його облаштування витрачено ще 3 тисячі доларів США. Згодом, в гаражному боксі була пошкоджена стеля, що викликало її протікання, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача про надання ремонтно-технічної допомоги, про що останнім було відмовлено, оскільки гаражний бокс є приватною власністю відповідача. На відновлення пошкоджень відповідачем було сплачено 17 тис. грн. працівникам кооперативу. Щодо боргового зобов'язання, яке стосується слати членських внесків, позивачем надавалось попередження для відповідача, шляхом прикріплення попередження на воротах гаражного боксу. Оскільки у відповідача відсутній транспортний засіб, а у гаражному боксі він нічого не зберігає, то членські внески він готовий сплачувати у розмірі 1000,00 грн. на рік.
27.10.2022 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою судді від 28.10.2022 зустрічна позовна заява повернута позивачу.
31.10.2022 через електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована наступним. Позивачем 25.10.2022 отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про відсутність у позовній заяві копії договору про набуття членства в кооперативі, однак такий договір не передбачено Законом України «Про кооперацію». Відповідач є членом гаражного кооперативу «Славутич» про даний факт у своєму відзиві не заперечує, а тому зобов'язаний виконувати рішення та сплачувати членські внески, поки членство в кооперативі такої особи не припинено. На початку кожного року відбуваються збори уповноважених кооперативу, на яких встановлюється розмір членського внеску на поточний рік, про що складається протокол, копія якого кріпиться на дошку оголошень в правлінні кооперативу. Також, кожен член кооперативу має право ознайомитись з документами кооперативу у приймальні години в присутності відповідальної особи, а обов'язку інформувати безвідповідальних членів про наявність заборгованості статутом не передбачено. Проте, позивач інформував відповідача щодо заборгованості по сплаті членських внесків, шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом та шляхом інформування на паперовому носії, який було прикріплено на воротах гаражного боксу.
Позивач вказує, що відповідач мав декілька гаражних боксів в кооперативі «Славутич», та те, що в архіві позивача наявна заява відповідача про вступ до кооперативу від 14.04.2005 року, у якій відповідач просить переоформити на нього членство у кооперативі та підтверджує, що ознайомлений із Статутом і зобов'язується його виконувати, копія даної заяви долучена до відповіді на відзив. Одночасно, позивач зазначає, що в архіві кооперативу також міститься касовий ордер № 1124 від 17.06.2005 про сплату відповідачем вступного внеску в розмірі 200 грн., копія якого долучена до відповіді на відзив. Заява про вступ до кооперативу та касовий ордер про сплату відповідачем вступного внеску свідчать про добровільний вступ відповідача до кооперативу та спростовують його твердження, що він не знав про обов'язок сплачувати членські внески.
Теж ж саме стосується і оплати за електроенергію з врахуванням втрат на її передачу. Відповідач користувався електроенергією, що підтверджується показниками індивідуального лічильника, встановленого на гаражному боксі, а тому дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що регулярно сплачував членські внески, а в подальшому звертався до кооперативу щодо їх зменшення, однак ніяких підтверджуючих документів щодо даного факту до відзиву не надає. До наданого відзиву на позовну заяву відповідач долучив копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, в п. 8 якої зазначено: группа інвалідності друга з 19.09.2022, проте позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості по членським внескам за період другого кварталу 2020 року по другий квартал 2022 року включно, а також вимоги по оплаті за електроенергію з врахуванням втрат на її передачу станом на 01.09.2022 року. Крім того, окремих пільг інвалідам другої групи по оплаті житлово-комунальних послуг законодавство України не передбачає, в тому числі не встановлені пільги інвалідам другої групи по оплаті електроенергії.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, рішенням Дарницької районної ради народних депутатів від 28.03.1988 р. № 162 створено Добровільне товариство гаражних боксів (ДТВГБ) (кооператив) «Славутич».
ОСОБА_1 згідно рішення загальних зборів ДТВГБ (кооператив) «Славутич» є членом гаражного кооперативу та власником гаражного боксу загальною площею 56,54 кв.м., ряд 11-В, бокс № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .
За приписом ст. 12 Закону України «Про кооперацію», основними обов'язками членів кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Відповідно до п. 17 Статуту ДТВГБ (кооператив) «Славутич» члени кооперативу зобов'язані сплачувати грошові внески у розмірах та у строки встановлені загальними зборами або правлінням кооперативу. Відповідно до п. 21 Статуту розмір внесків встановлюється загальними зборами.
Згідно довідки ДТВГБ (Кооператив) «Славутич» та наведеного у ній розрахунку станом на 01.09.2022 ОСОБА_1 заборгував по членським внескам 6 219,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК Україн зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати від невиконаних зобов'язань складають 1 159,84 грн., а 3% річних - 194,00 грн.
Протоколом №35 вд 21.01.2017 затверджено протокол №85 від 20.01.2017 засідання правління кооперативу «Славутич», яким встановлено розмір, строки та порядок оплати витрат на електроенергію з урахуванням втрат на її передачу. З 2006 року по день подання данного позову відповідачем жодного разу не сплачувалось за електроенергію, що підтверджується актами №Є11В/10 від 21.06.2021 та від 01.09.2022.
Отже, станом на 01.09.2022 у відповідача існує заборгованість перед позивачем за електроенергію з врахуванням втрат на її передачу у розмірі 3 915,00 грн.
За нормою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що є інвалідом другої групи, а тому має пільги, які розповсюджуються на сплату членських внесків, тобто вважає, що позивач повинен звільнити його від сплати членських внесків, штрафних санкцій, та оплати за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» надаються пільги, переваги та соціальні гарантії інвалідам та ветеранам війни.
Так згідно ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на всіх автостоянках незалежно від форми власності, які є суб'єктами господарської діяльності чи належать цим суб'єктам, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів, що належать громадянам (крім автостоянок - гаражних кооперативів), і охороняються, облаштовуються місця для безоплатного зберігання (за рахунок коштів місцевих бюджетів) транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті. Кількість місць на автостоянці для безоплатного зберігання транспортних засобів встановлюється за поданням відповідного органу місцевого самоврядування відповідно до потреби з позначенням цих місць дорожніми знаками та відповідною розміткою. Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585, право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається: водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії); громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю (далі - організації). Не мають права на безоплатне зберігання транспортних засобів згідно з цим Порядком фізичні та юридичні особи, зазначені в абзацах другому і третьому цього пункту, що є власниками гаражів, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де зареєстровані такі особи.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що органи місцевого самоврядування: встановлюють з урахуванням потреби кількість місць для безоплатного зберігання транспортних засобів водіїв та організацій (далі - місця для безоплатного зберігання транспортних засобів) на всіх автостоянках незалежно від форми власності, що є суб'єктами господарської діяльності або належать зазначеним суб'єктам, які надають послуги із зберігання транспортних засобів, що належать громадянам (крім автостоянок - гаражних кооперативів), і охороняються.
Аналізуючи вказані нормативні акти суд приходить до висновку, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» надаються пільги, переваги та соціальні гарантії інвалідам та ветеранам війни, однак пільги на сплату членських внесків у гаражному кооперативі не передбачені, а відтак відповідач у повному обсязі несе обов'язок зі сплати членських внесків у гаражному кооперативі членом якого він є.
Таким чином, з врахуванням викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.
Також, позивачем заявлено до стягнення понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу сформулювала висновок про необхідність надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких сторона по справі мала заперечення.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву у якому відповідач не скористався правом подачі своїх заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що представник позивача при подачі позову дотримався вимог процесуального законодавства щодо подання до суду разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 4 000 грн.
Вартість витрат на професійну правничу допомогу позивач підтверджує детальним описом робіт/наданих послуг адвоката, необхідних для надання правничої допомоги від 16.09.2022, договором про надання правничої допомоги №08-09/22 від 08.09.2021, а також платіжним дорученням №952 від 12.09.2021 про оплату послуг за договором про надання правничої допомоги №08-09/22 від 08.09.2021 на загальну суму 4000,00 грн.
Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати професійної правничої допомоги повністю у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З наданої відповідачем довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії вбачається, що останній є інвалідом другої групи з 19.09.2022 року довічно.
За нормою ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 01.03.2017 року № 6-152цс17.
Оскільки відповідач є інвалідом другої групи, то відповідно до стст. 133, 141 ЦПК України з відповідача не підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у сумі 2 481,00 грн.
Керуючись стст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, на підставі стст. 257, 509, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про кооперацію», суд
Позовні вимоги Добровільного товариства володарів гаражних боксів (Кооператив) «Славутич» (Кооператив «Славутич») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій, та оплати за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Добровільного товариства володарів гаражних боксів (кооператив) «Славутич» (ЄДРПОУ 22867969) заборгованість по сплаті внесків у розмірі 6 219,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 159,84 грн., 3% річних у розмірі 194,00 грн. та заборгованість за електроенергію з урахуванням втрат на її передачу у розмірі 3 915,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Компенсувати сплачений Добровільним товариством володарів гаражних боксів (Кооператив) «Славутич» (Кооператив «Славутич») (ЄДРПОУ 22867969) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 481,00 грн. за рахунок державни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.