Справа № 755/14423/19
Провадження № 2/752/482/22
Іменем України
16 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та про повернення вартості інструментів,
встановив:
09.09.2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та про повернення вартості інструментів до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
16.09.2019 року суддею Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є. постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.
06.02.2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., після усунення недоліків, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
30.03.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 24.05.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 03/05/16, який за своєю природою є договором підряду, що спрямований на виготовлення меблів. За зазначеним вище договором, ОСОБА_2 є замовником, а ФОП ОСОБА_1 виробником. Повний перелік меблів сторони вказали в Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору № 03/05/16 від 24.05.2016 року.
Пунктами 3.1., 4.2., 4.3. договору, сторони визначили його ціну - 172 800,00 грн., порядок розрахунків, а саме: «замовник сплачує грошові кошти в касу виробника в такому порядку: сплачується аванс в розмірі 60% загальної вартості виробів в день підписання Договору, що складає 103 680,00 грн.; остаточний розрахунок в розмірі 40% загальної вартості, що складає 69 120,00 грн. в день підписання акту здачі-приймання виробів замовником».
25.06.2016 року сторони погодили зміни конфігурації меблів та їх ціну про що було укладено Додаток № 2 до договору.
Відповідно до Додатку № 2 до договору, вартість меблів становила 212 850,00 грн., розмір авансу становив 127 710,00 грн., а розмір остаточного розрахунку 85 140,00 грн. Таким чином, сторони повністю узгодили між собою ціну договору та порядок її оплати.
Розділом 2 договору сторонами врегульовано порядок прийняття робіт шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаного замовлення. Пунктами 2.2.2., 2.2.4. встановлено, що: у разі не підписання замовником Акту здачі-приймання виробів, виробник направляє поштовим відправленням Акт здачі-приймання виробів на адресу замовника, яка зазначена в Договорі. Замовник повинен протягом 3 робочих днів з моменту отримання від виробника Акта здачі-приймання виробів від виробника або підписати Акт здачі-приймання виробів та повернути його виробнику, або письмово надати виробнику мотивовану відмову від прийняття виробів (з переліком обґрунтованих підстав відмови від прийняття виробів); у випадку не отримання виробником мотивованої відмови від замовника у вказаний в п. 2.2.3 Договору строк, з урахування строків на доставку поштових відправлень через поштове відділення Укрпошти, вироби за зазначеним Актом здачі-приймання виробів вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень і підлягають обов'язковій оплаті». Таким чином, сторони повністю погодили порядок прийняття меблів.
В пункті 2.1. сторони визначили строк виконання робіт - 30 робочих днів. З урахуванням положень Додатку № 2, строк виконання робіт розпочався 26.06.2016 р. та наступив 08.08.2016р.
Також в Договорі було обумовлено, що меблі залишаються власністю позивача до їх повної оплати ОСОБА_2 .
Встановлення виробів планувалось у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Вказана квартира належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 ). Він декілька раз приїздив до квартири та робив заміри, в тому числі, перед підписанням договору для погодження з ОСОБА_2 , які саме вироби необхідно виготовити, їх конфігурацію та місце розташування. Також, сторони домовились, що для зібрання та встановлення виробів ОСОБА_2 буде залишати в консьєржів ключі від квартири для його вільного доступу.
Зібрати належним чином, виготовлені в строк вироби виявилося неможливим у зв'язку із тим, що відповідачі надали йому можливість попрацювати лише один день, за який він зміг тільки перевезти вироби та розпочати збирати їх.
В ході монтажу виробів виявилось, що ОСОБА_2 та її дизайнером були надані невірні розміри та частина конфігурації виробів. Зокрема, ОСОБА_2 надала розміри з прямими кутами, в той час як у квартирі стіни були криві, у зв'язку із чим виникла необхідність переробляти вироби таким чином, щоб вони перекривали дефекти стін. Також ОСОБА_2 було виявлено бажання зменшити деякі вироби вже після їх виготовлення. Необхідність зменшення тих виробів, остання помітила під час першого (та єдиного) встановлення виробів та вирішила, що при таких розмірах, не поміститься ліжко. Враховуючи ці обставини, необхідність переробляти вироби виникла саме з вини ОСОБА_2 . У зв'язку із вищенаведеними обставинами, він був вимушений переробляти вироби. Однак ніяких додаткових рахунків за це не виставляв.
Надалі відповідачі обмежили йому доступ до квартири та до виробів, які вже знаходились в ній. Крім цього, вони відмовились віддати його інструменти, які також залишились в квартирі. Він, в свою чергу, неодноразово приїжджав до квартири відповідачів, просив надати йому доступ, проте отримав відмову.
Відповідно до п. 6.3 Договору ОСОБА_2 зобов'язана надати місце для встановлення виробів відповідно до вимог позивача (звільнене від зайвих речей, в стані та з вимогами до монтажу певних частин виробів).
26.09.2016 року він письмово звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати можливість закінчити роботу за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року.
27.09.2016 року попередив ОСОБА_2 про затримку у виконанні замовлення та звернув її увагу на той факт, що кути в ніші не мають 90 градусів, стіни в квартирі не рівні, електрика не закінчена тощо.
12.10.2016 року звернувся до ОСОБА_2 з вимогою повернути інструменти, доступ до яких вона також відмовилась надати. З урахуванням поштового обігу - інструменти повинні були бути повернути йому 29.10.2016 року, саме з цього дня почалося відрахування заборгованості за неповернуті інструменти.
01.11.2016 року звернувся до ОСОБА_2 повторно з проханням надати місце для закінчення монтажу виробів.
Відповідей на жоден з листів не отримано. На відео та аудіо записах зафіксовано факт того, що він не зміг потрапити до квартири саме за вказівкою ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 . Ініціатива по утриманню інструментів, що належать йому, йшла з саме з боку чоловіка ОСОБА_2 , що завдало йому значних збитків.
Так, відповідачі у справі не створили належних умов для виконання ним своїх зобов'язань за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року, а саме в квартирі, де повинні були встановлюватися меблі: нерівні стіни в місцях, що були визначені ОСОБА_2 для встановлення виробів; неізольовані дроти, які ставлять під загрозу життя та здоров'я працівників, що проводять інсталяцію; недопуск виробника до квартири, в якій він повинен був встановити вироби (меблі); самовільне утримання відповідачами інструментів позивача; ігнорування його письмових звернень та вимог.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 6.2. договору: порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору; за несвоєчасну оплату за цим договором ОСОБА_2 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу; виробник має право вимагати оплати за вироблені вироби в розмірі передбаченому договором, а згідно п. 6.3 ОСОБА_2 зобов'язана вчасно прийняти вироби та здійснити оплату на умовах Договору.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання по договору, а ОСОБА_3 утримує його інструменти в своїй квартирі, вбачається умисне порушення його законних прав та інтересів.
Відповідно до п. 8.1 договору всі спори, що виникають з обставин положень цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між позивачем та ОСОБА_2 . Водночас п. 8.2 договору визначено, що якщо відповідну суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів, вона вирішується судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такої суперечки відповідно до чинного законодавства України.
Внаслідок протиправних дій з боку відповідачів у відношенні нього, він був вимушений брати в оренду необхідні інструменти, замість утриманих, трохи пізніше взяти кредит на суму 20 234,61 грн. під 23% відсотки річних з метою придбання нових інструментів.
Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідачів щодо нього та його майна, у ОСОБА_2 виникла заборгованість по договору № 03/05/16 від 24.05.2016 року, а також у останньої та її чоловіка ОСОБА_3 виникла спільна заборгованість за утримання його інструментів та необхідність сплати неустойки і відшкодування понесених ним збитків.
Крім того, у 2017 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання договору № 03/05/16 від 24.05.2016 року та стягнення збитків понесених споживачем послуг внаслідок неякісного виконання робіт, що мають істотну шкоду. Судом першої інстанції було винесено рішення про задоволення заявлених позовних вимог, однак 18.12.2018 року Київським апеляційним судом задоволено його апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та встановлено, зокрема те, що наведені фактичні обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договору ОСОБА_1 виготовлено меблеві вироби для ОСОБА_2 , які встановлено в квартирі ОСОБА_2 , та які відповідно до їхніх характеристик функціонують. Згідно умов договору, меблі, які виготовлені відповідачем та знаходяться в квартирі ОСОБА_2 , належать виробнику на праві власності до повної їх оплати замовником. Зазначене вище є безспірним юридичним фактом того, що він виконав свої зобов'язання по договору в строк та відповідно до умов викладених в ньому, а оплату за надані послуги з виготовлення меблів не отримав. Крім цього поніс істотні збитки, завдані неналежним виконанням своїх зобов'язань ОСОБА_2 та внаслідок спільних протиправних дій відповідачів щодо утримання інструментів позивача.
Відповідач ОСОБА_3 має безпосереднє відношення до справи у зв'язку з тим, що він також є реальним замовником виробів, зазначених в Додатках № 1 та № 2. Крім цього, він є власником квартири, в якій встановлено вироби та чоловіком ОСОБА_2 , а також саме він є ініціатором незаконного утримання його інструментів.
25.03.2019 року ним було відправлено на ім'я відповідачів вимогу про сплату грошової суми замість незаконно забраних ними інструментів, що належать йому на праві власності.
26.03.2019 року також відправлено на ім'я ОСОБА_2 вимогу про підписання Акту здачі-приймання виробів по договору та про оплату заборгованості по договору.
Однак, відповідей на зазначені вище листи ним не отримано.
З урахуванням всіх письмових звернень та вимог щодо належного виконання зобов'язань, вважає, що перебіг заборгованості ОСОБА_2 перед ним за договором в частині остаточного розрахунку за вироби, починає свій перебіг з 30.03.2019 року.
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають відшкодувати на його користь наступні суми:
ОСОБА_2 зобов'язана погасити заборгованість по договору у розмірі 98 652, 35 грн., з яких: заборгованість за виготовлення виробів (40% від загальної суми договору) - 85 140,00 грн.; інфляційні нарахування - 503, 41 грн.; 3 % річних від простроченої суми - 1 028,68 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 11 980, 26 грн.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно мають відшкодувати вартість привласнених ними інструментів позивача у розмірі 37 163, 62 грн., з яких: вартість інструментів - 26 450, 00 грн.; інфляційні нарахування - 8 476, 60 грн.; 3 % річних від простроченої суми 2 237, 02 грн.
Просив стягнути з: ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року у розмірі 98 652, 35 гривень з якої: 85 140, 00 грн. сума основного боргу; 11 980, 26 грн. пені; 503, 41 грн. інфляційні втрати; 1 028, 68 грн. 3% річних; з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на його користь суму завданих збитків у розмірі 37 163, 62 грн., з яких: 26 450, 00 грн. вартість інструментів; 8 476, 60 грн. інфляційних втрат; 2 237, 02 грн. 3% річних, а також судові витрати.
У судовому засіданні 16.09.2022 року сторони відсутні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про завершення розгляду справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Будучи присутнім у судовому засіданні 24.08.2022 року представник ОСОБА_2 заперечував проти позову, просив час на вирішення спору мирний шляхом.
Однак, за повідомленням позивача, досягнути вирішення спору мирним шляхом не вдалося.
Врахувавши думку позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що 24.05.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 03/05/16, який за своєю природою є договором підряду, що спрямований на виготовлення меблів.
Відповідно до змісту зазначеного вище договору, ОСОБА_2 є замовником, а ФОП ОСОБА_1 виробником. Повний перелік меблів сторони вказали в Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору № 03/05/16 від 24.05.2016 року.
Пунктами 3.1., 4.2., 4.3. договору, сторони визначили його ціну - 172 800,00 грн., порядок розрахунків, а саме: «замовник сплачує грошові кошти в касу виробника в такому порядку: сплачується аванс в розмірі 60% загальної вартості виробів в день підписання Договору, що складає 103 680,00 грн.; остаточний розрахунок в розмірі 40% загальної вартості, що складає 69 120,00 грн. в день підписання акту здачі-приймання виробів замовником».
25.06.2016 року сторони погодили зміни конфігурації меблів та їх ціну про що було укладено Додаток № 2 до договору.
Відповідно до Додатку № 2 до договору, вартість меблів становила 212 850,00 грн., розмір авансу становив 127 710,00 грн., а розмір остаточного розрахунку 85 140,00 грн. Таким чином, сторони повністю узгодили між собою ціну договору та порядок її оплати.
Розділом 2 договору сторонами врегульовано порядок прийняття робіт шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаного замовлення. Пунктами 2.2.2., 2.2.4. встановлено, що: у разі не підписання замовником Акту здачі-приймання виробів, виробник направляє поштовим відправленням Акт здачі-приймання виробів на адресу замовника, яка зазначена в Договорі. Замовник повинен протягом 3 робочих днів з моменту отримання від виробника Акта здачі-приймання виробів від виробника або підписати Акт здачі-приймання виробів та повернути його виробнику, або письмово надати виробнику мотивовану відмову від прийняття виробів (з переліком обґрунтованих підстав відмови від прийняття виробів); у випадку не отримання виробником мотивованої відмови від замовника у вказаний в п. 2.2.3 Договору строк, з урахування строків на доставку поштових відправлень через поштове відділення Укрпошти, вироби за зазначеним Актом здачі-приймання виробів вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень і підлягають обов'язковій оплаті». Таким чином, сторони повністю погодили порядок прийняття меблів.
В пункті 2.1. сторони визначили строк виконання робіт - 30 робочих днів. З урахуванням положень Додатку № 2, строк виконання робіт розпочався 26.06.2016 р. та наступив 08.08.2016р.
Також в Договорі було обумовлено, що меблі залишаються власністю позивача до їх повної оплати ОСОБА_2 .
Встановлення виробів планувалось у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Вказана квартира належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 ).
Позивача зазначає, що він декілька раз приїздив до квартири та робив заміри, в тому числі, перед підписанням договору для погодження з ОСОБА_2 , які саме вироби необхідно виготовити, їх конфігурацію та місце розташування. Також, сторони домовились, що для зібрання та встановлення виробів ОСОБА_2 буде залишати в консьєржів ключі від квартири для його вільного доступу. Зібрати належним чином, виготовлені в строк вироби виявилося неможливим у зв'язку із тим, що відповідачі надали йому можливість попрацювати лише один день, за який він зміг тільки перевезти вироби та розпочати збирати їх.
В ході монтажу виробів виявилось, що ОСОБА_2 та її дизайнером були надані невірні розміри та частина конфігурації виробів. Зокрема, ОСОБА_2 надала розміри з прямими кутами, в той час як у квартирі стіни були криві, у зв'язку із чим виникла необхідність переробляти вироби таким чином, щоб вони перекривали дефекти стін. Також ОСОБА_2 було виявлено бажання зменшити деякі вироби вже після їх виготовлення. Необхідність зменшення тих виробів, остання помітила під час першого (та єдиного) встановлення виробів та вирішила, що при таких розмірах, не поміститься ліжко. Враховуючи ці обставини, необхідність переробляти вироби виникла саме з вини ОСОБА_2 . У зв'язку із вищенаведеними обставинами, позивач вимушений був переробляти вироби. Однак ніяких додаткових рахунків за це не виставляв.
Надалі відповідачі обмежили доступ позивача до квартири та до виробів, які вже знаходились в ній. Крім цього, відповідачі відмовились віддати його інструменти, які також залишились в квартирі. Позивач, в свою чергу, неодноразово приїжджав до квартири відповідачів, просив надати йому доступ, проте отримав відмову.
Зазначені обставини не спростовані відповідачами.
Відповідно до п. 6.3 Договору ОСОБА_2 зобов'язана надати місце для встановлення виробів відповідно до вимог позивача (звільнене від зайвих речей, в стані та з вимогами до монтажу певних частин виробів).
26.09.2016 року позивач письмово звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати можливість закінчити роботу за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року.
27.09.2016 року позивач попередив ОСОБА_2 про затримку у виконанні замовлення та звернув її увагу на той факт, що кути в ніші не мають 90 градусів, стіни в квартирі не рівні, електрика не закінчена тощо.
12.10.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою повернути інструменти, доступ до яких вона також відмовилась надати.
01.11.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 повторно з проханням надати місце для закінчення монтажу виробів.
Відповідей на жоден з листів не отримано.
На відео та аудіо записах, наданих суду в якості доказів, зафіксовано факт того, що він не зміг потрапити до квартири саме за вказівкою ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 . Ініціатива по утриманню інструментів, що належать йому, йшла з саме з боку чоловіка ОСОБА_2 .
Суд приходить до висновку, що відповідачі у справі не створили належних умов для виконання ним своїх зобов'язань за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року, а саме в квартирі, де повинні були встановлюватися меблі: нерівні стіни в місцях, що були визначені ОСОБА_2 для встановлення виробів; неізольовані дроти, які ставлять під загрозу життя та здоров'я працівників, що проводять інсталяцію; недопуск виробника до квартири, в якій він повинен був встановити вироби (меблі); самовільне утримання відповідачами інструментів позивача; ігнорування його письмових звернень та вимог.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 6.2. договору: порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору; за несвоєчасну оплату за цим договором ОСОБА_2 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу; виробник має право вимагати оплати за вироблені вироби в розмірі передбаченому договором, а згідно п. 6.3 ОСОБА_2 зобов'язана вчасно прийняти вироби та здійснити оплату на умовах Договору.
Відповідно до п. 8.1 договору всі спори, що виникають з обставин положень цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між позивачем та ОСОБА_2 . Водночас п. 8.2 договору визначено, що якщо відповідну суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів, вона вирішується судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такої суперечки відповідно до чинного законодавства України.
У зв'язку з тим, що відповідачі у справі не повернули позивачеві його інструменти, останній для подальшої роботи змушений був оформити кредит на суму 20 234,61 грн. під 23% відсотки річних з метою придбання нових інструментів.
У 2017 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання договору № 03/05/16 від 24.05.2016 року та стягнення збитків понесених споживачем послуг внаслідок неякісного виконання робіт, що мають істотну шкоду. Судом першої інстанції було винесено рішення про задоволення заявлених позовних вимог, однак 18.12.2018 року Київським апеляційним судом задоволено його апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та встановлено, зокрема те, що наведені фактичні обставини справи свідчать про те, що на виконання умов договору ОСОБА_1 виготовлено меблеві вироби для ОСОБА_2 , які встановлено в квартирі ОСОБА_2 , та які відповідно до їхніх характеристик функціонують. Згідно умов договору, меблі, які виготовлені відповідачем та знаходяться в квартирі ОСОБА_2 , належать виробнику на праві власності до повної їх оплати замовником.
За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25.03.2019 року позивач відправив на ім'я відповідачів вимогу про сплату грошової суми замість незаконно забраних ними інструментів, що належать йому на праві власності.
26.03.2019 року позивач відправив на ім'я ОСОБА_2 вимогу про підписання Акту здачі-приймання виробів по договору та про оплату заборгованості по договору.
Однак, відповідей на зазначені вище листи не отримав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають відшкодувати на його користь наступні суми:
ОСОБА_2 зобов'язана погасити заборгованість по договору у розмірі 98 652, 35 грн., з яких: заборгованість за виготовлення виробів (40% від загальної суми договору) - 85 140,00 грн.; інфляційні нарахування - 503, 41 грн.; 3 % річних від простроченої суми - 1 028,68 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 11 980, 26 грн.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно мають відшкодувати вартість привласнених ними інструментів позивача у розмірі 37 163, 62 грн., з яких: вартість інструментів - 26 450, 00 грн.; інфляційні нарахування - 8 476, 60 грн.; 3 % річних від простроченої суми 2 237, 02 грн.
Суд приймає наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки відповідачами зазначений розрахунок не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 610, 611, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 624, ч. 1 ст. 623, ч. 2 ст. 625 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. В п. 2 цієї ж статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема це сплата неустойки та відшкодування збитків (п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦКУ); виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А відповідно до п. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; у разі якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків; боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявлені ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги про стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та про повернення вартості інструментів знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись, ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 82, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та про повернення вартості інструментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором № 03/05/16 від 24.05.2016 року у розмірі 98 652 (дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 35 копійок, що складається з: 85 140, 00 грн. сума основного боргу; 11 980, 26 грн. пені; 503, 41 грн. інфляційні втрати; 1 028, 68 грн. 3% річних;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму завданих збитків у розмірі 37 163 (тридцять сім тисяч сто шістдесят три) гривні 62 копійки, з яких: 26 450, 00 грн. вартість інструментів; 8 476, 60 грн. інфляційних втрат; 2 237, 02 грн. 3% річних.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 33 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2022 року.
Суддя К.Г. Плахотнюк