Справа № 761/28604/20
Провадження № 2/752/3233/22
Іменем України
23 листопада 2022 року місто Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не піддягає виконанню,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, від 20.09.2017 за номером №19009 по Кредитному договору № 2619/0208/71-002 від 08.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (з 2013р. з Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (правонаступник ПАТ «Альфа Банк») таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що між позивачем та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2619/0208/71-002 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ВАТ «Сведбанк» надав позивачу кредитні кошти в сумі 119 681, 00 доларів США із сплатою 12,5 % річних за весь строк користування кредитними коштами, строком з 08 лютого 2008 року по 08 лютого 2033 року включно, з подальшою конвертацією суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів вже у національній валюті на придбання квартири, зі сплатою комісії. між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами та в свою чергу у 2012 році між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. За період дії вказаного кредитного договору боржником у різні банківські установи, які мали право вимоги за кредитним договором № 2619/0208/71-002 про надання споживчого кредиту, було сплачено станом на 01.11.2017 року 1 803 045,54 гривні, що еквівалентно 158 582, 56 доларів США, однак 20.08.2017 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитом - 70 558, 86 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 759,49 дол. США. Зазначений виконавчий напис нотаріуса позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, позивач категорично не визнає, так як наявність заборгованості позивача перед відповідачем досліджувалась Шевченківським районними судом м. Києва, та в рамках розгляду даної справи позивач звертався до судового експерта з метою складання висновку в рамках проведення економічної експертизи, тому звернення банком до нотаріуса при наявності спору про розмір заборгованості порушує приписи ЗУ «Про нотаріат». Окрім цього, за твердженням позивача, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, та, як наслідок, є безумовною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальні дії в цивільній справі
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року за згаданою позовною заявою відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30 жовтня 2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва вказану справу направлено за підсудність до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
10 серпня 2021 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевською І.О. постановлено ухвалу про прийняття вказаної справи до свого провадження та вирішено проводити подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження із визначенням дати проведення підготовчого засідання у справі.
23 листопада 2022 року підготовче провадження у даній справі закрито та вирішено проводити розгляд справи по суті, про що постановлено ухвалу суду.
Аргументи учасників справи
Відповідач про призначені судові засідання повідомлявся вчасно та належним чином. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано, однак представник відповідача надсилав на адресу суду заяви, якими просив проводити розгляд справи за його відсутності, та по суті задоволення позовних вимог відмовити.
Пояснення третіх сторін та витребуванні судом матеріали
Третя особа пояснення на позов та/або будь-які клопотання до суду не подавала, при цьому повідомлена про відкриття провадження у справі у спосіб передбачений ЦПК України.
На підставі викладеного судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини
Судом установлено та вбачається із матеріалів справи, що між позивачем та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2619/0208/71-002 про надання споживчого кредиту.
20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., вчинено виконавчий напис №19009, відповідно до змісту якого зазначено, що з позивач є боржником за зазначеним вище кредитним договором, яким допущено прострочення платежів, що є підставою для стягнення з останнього суми заборгованості у загальному розмірі 71 317,86 доларів США.
Позивач, як на підставу для задоволення позову посилався на те, що ні нотаріусом, ні банком не надсилалась вимого про усунення порушень виниклих за кредитним договором, поряд із цим, слід зазначити що належним чином повідомлений відповідач доказів зворотного на адресу суду не направив.
Норми права, які застосовував суд, мотиви суду
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з пунктом 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
У відповідності до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, суд без надання позивачем, відповідачем або третьою особою нотаріальної справи, зокрема, первинної бухгалтерської документації щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) позбавлений можливості перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Слід врахувати і твердження позивача, що останній не отримувала письмову вимогу про усунення порушень, виниклих за кредитним договором, укладеним із відповідачем.
На спростування зазначеного представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення позичальника.
За таких обставин, підстави стверджувати факт отримання позивачем вимоги про усунення порушень договору в суду відсутні, однак, ймовірно, що за наявності таких би відомостей у позивача існувала практична можливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно включало б можливість вчинення виконавчого напису, що є в інтересах позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру до суду.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не піддягає виконанню задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, від 20.09.2017 № 19009 по Кредитному договору № 2619/0208/71-002 від 08.02.2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (з 2013р. з Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (правонаступник АТ «Альфа Банк») таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 ( вісімсот сорок) грн.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, адреса: вулиця Олеся Гончара, 55, Офіс 11, Київ, 01054.
Суддя І.О. Ольшевська