іменем України
14 грудня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 735/1199/21
Головуючий у першій інстанції - Смаль І.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1059/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Патук А.А.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: Коропська селищна рада Чернігівської області, ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коропської селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради від 03.11.2005 року (суддя Смаль І.А.), ухвалене о 17 год. 16 хв. у смт Сосниця, повний текст рішення складено 05 вересня 2022 року,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнень просив визнати недійсним та скасувати рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 03 листопада 2005 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1241 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позов мотивовано тим, що позивач на підставі постанови Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року є власником у порядку спадкування 2/9 частки у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок у 1914 році збудовано особисто дідом позивача - ОСОБА_3 відповідно до діючого на той час законодавства на земельній ділянці, яка знаходилась у його приватній власності, розміром 0,16 га. У 1917 році земля була націоналізована та перейшла у власність Коропської селищної ради, а спірна земельна ділянка - у постійне користування до власників розташованого на ній нерухомого майна. Документи на нерухоме майно були оформлені належним чином, будинок та господарські будівлі зареєстровані в органах КП «Коропського БТІ», є генеральний план-схема з зазначенням розміру земельної ділянки, межі ділянки не змінювалися, нові забудови не вчинялися. ОСОБА_1 приїжджав до будинку як за життя родичів, так і після їх смерті, зупинявся у своєї дальної тітки ОСОБА_4 , яка в будинок впустила нових квартирантів, а саме ОСОБА_2 фактично без згоди спадкоємців першої черги та безоплатно. На численні запити позивач у лютому 2020 року отримав копію оскаржуваного рішення селищної ради про те, що земельну ділянку у розмірі 0,1241 га передано у приватну власність ОСОБА_2 , яка ніякого відношення до родичів позивача та до будинку не має і якій було відомо про наявність належним чином оформлених документів на садибу, наявність спадкоємців на будинок першої черги. За доводами ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка у спадкоємців позивача не вилучалася, оскільки відсутні підстави припинення права користування земельною ділянкою. Позивач посилається, що за своїм будинком не може доглядати, оскільки його неможливо обійти, земельна ділянка обрізана впритул до стін з трьох боків, немає місця для туалету та водної колонки, незаконно знесено паркан, частину господарських будівель, спиляно плодові дерева.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів на підтвердження набуття його спадкодавцями або ним права користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, зокрема після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право, за відсутності яких використання земельної ділянки забороняється.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачам було відомо, що спірна земельна ділянка не була вільною, знаходилася в користуванні родини позивача, що підтверджується зареєстрованою в органах Коропського БТІ реєстраційною справою, Генеральним планом схемою, у якому зазначено розмір земельної ділянки. За доводами ОСОБА_1 , без його дозволу та дозволу спадкоємців будинок був самовільно зайнятий ОСОБА_2 , будь-яких коштів за оренду ніхто із спадкоємців не отримував. Позивач вказує, що межі незаконно наданої земельної ділянки з трьох боків охоплюють його будинок, однак зазначені межі не погоджувалися з ним та спадкоємцями, ОСОБА_2 незаконно було отримано технічну документацію по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку, після чого відповідачка зруйнувала сараї, туалет, знесла паркан, що належали на праві власності ОСОБА_1 . Позивач наголошує на тому, що на момент прийняття рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради від 03 листопада 2005 року про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1241 га за адресою: АДРЕСА_1 , вказана земельна ділянка за тією ж адресою розміром 0,1686 га знаходилась у постійному користуванні у родини позивача більше ста років і ніколи не вилучалася. Тому ніякого задвоєння адреси до прийняття незаконного рішення селищної ради не було. Також ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не врахована стаття 12 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження селищних рад у галузі земельних відносин і яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача.
У своїх поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Третя особа посилається, що спадкодавці позивача і її спадкодавці правомірно користувалися земельною ділянкою площею 0,1686 га по АДРЕСА_1 , щонайменш з 1914 року та до своєї смерті і це право постійного користування земельною ділянкою передано у спадщину, в тому числі і третій особі. За доводами третьої особи, ОСОБА_2 було відомо про наявність спадкоємців будинку садибного типу першої черги і що вони оформлюють спадщину на будинок.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що рішенням дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 03 листопада 2005 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1241 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будіть і споруд (присадибна ділянка) (а.с.10 т.1).
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 405494 від 07.11.2005 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1241 га, розташованої в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення Коропської селищної ради від 03.11.2005 року дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання. Кадастровий номер земельної ділянки 7422255100:01:001:0400 (а.с.81 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Коропської селищної ради № 66 від 22 березня 2006 року надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 (а.с.84 т.1).
12 серпня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на житловий будинок, А-1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстровано право власності (а.с.102, 103 т.1).
Відповідно до довідки КП Коропське бюро технічної інвентаризації №229 від 13 жовтня 2021 року станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право на спадкування за законом від 28.08.1939 року в рівних частинах (а.с.35 т.1).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на 2/9 частини домоволодіння: житлового будинку садибного типу, загальною площею 83,7 кв.м житловою площею 31,6 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами (за технічним паспортом, що виконаний станом на 27.07.2020 року за інвентаризаційною справою № 383, домоволодіння складається з житлового будинку А - 1, веранди а-1, веранди а-1-1, погребу Б), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45-51 т.1).
Своє право власності на вказану частину будинку позивач зареєстрував 05 листопада 2021 року (а.с.52 т.1).
Згідно з довідкою Коропської селищної ради від 16 липня 2021 року за даними обліку за адресою: АДРЕСА_1 до 2005 року числилася земельна ділянка загальною площею 0,1680 га, в тому числі під будівлями та дворами 0,1500 га та рілля 0,0180 га в користуванні ОСОБА_9 (а.с.41 т.1).
В архівному фонді «Коропська селищна рада», в протоколах засідань виконкому Коропської селищної ради за 1944-2001 роки відсутнє рішення про надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 (а.с.40 т.1).
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред'явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам'янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150.
З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним й скасування рішення 19 сесії 4 скликання Коропської селищної ради Чернігівської області від 03 листопада 2005 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1241 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення, суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, ч.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текс рішення виготовлено 15 грудня 2022 року.
Головуючий: Судді: