Справа № 727/6212/22
Провадження № 2/727/1435/22
08 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
при секретарі судового засідання: Рудій І.В.,
за участю представника позивача: Єфтемія Р.Ф.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» до ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення,
До суду надійшла вищезазначена позовна заява, в обґрунтування якої вказано, що позивачу на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1 . 26 березня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , який працював у позивача виконробом та був відповідальним за виконання робіт на будівництві цього житлового будинку, було укладено договір будівельного підряду № 10, за яким позивач зобов'язався своїми силами і засобами за рахунок коштів відповідача ОСОБА_1 організувати спорудження житлового будинку за вищевказаною адресою і передати відповідачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався забезпечити відповідне фінансування об'єкта будівництва та прийняти квартиру у власність на умовах даного договору будівельного підряду. Відповідач ОСОБА_1 не виконав умови даного договору, проте в серпні 2017 року після початку заселення новозбудованого будинку його мешканцями, будучи виконробом на цьому будівництві та маючи ключі від всіх квартир в цьому будинку, самовільно заселився у вищевказану квартиру АДРЕСА_2 . В подальшому відповідач ОСОБА_1 запевнив позивача про те, що він проведе розрахунки за дану квартиру відповідно до укладеного договору, проте розрахунки ним не проводилися. Отримавши неодноразові попередження від позивача про те, що в разі несплати коштів він буде виселений з квартири, відповідач ОСОБА_1 25 травня 2020 року звернувся із заявою до позивача, якою просив не продавати дану квартиру і зобов'язався до 20 червня 2020 року провести розрахунок за неї. Проте в подальшому відповідач ОСОБА_1 так само не вживав жодних дій щодо розрахунків за квартиру, звільнився з роботи у позивача, став уникати контактів з адміністрацією позивача та перестав відповідати на телефонні дзвінки. На даний час за місцем проживання відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за комунальні послуги. Позивач згоди на проживання у спірній квартирі відповідачу ОСОБА_1 та членам його сім'ї не надавав. Безпідставним перебуванням відповідачів у вказаній квартирі порушується право власності позивача на неї, останній не може вільно розпоряджатися квартирою, зокрема не може продати її третім особам та за рахунок вирученої грошової суми поповнити обігові кошти товариства. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права та просити усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення з неї відповідачів.
Представник позивача адвокат Єфтемія Р.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав та просив їх задовольнити, оскільки даний спір не вдається вирішити в позасудовому порядку.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, так як вважає, що даний спір може бути врегульований з позивачем без виселення його та членів сім'ї із зайнятої ними квартири. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, так як такі вимоги є передчасними.
Інші відповідачі, які є членами сім'ї ОСОБА_1 , будучі належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, на неодноразові виклики суду не з'явилися.
З метою недопущення порушення строків вирішення даної справи судом, для гарантування своєчасності права на судовий захист учасників судового процесу, суд вважає за можливе вирішити даний спір без участі у судовому засіданні членів сім'ї відповідача ОСОБА_1 , так як останній виступає від імені та в інтересах останніх, як своєї родини.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 267885249 від 28 липня 2021 року позивачу на підставі права власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Право власності за позивачем на вказане нежитлове приміщення було зареєстроване 22 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі: рішення № 498/15 виконкому Чернівецької міської ради від 13 липня 2021 року; декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЧВ 143171560614 від 05 червня 2017 року, зареєстрованої управлінням ДАБІ у Чернівецькій області; акту розподілу житлових і нежитлових приміщень б/н від 05 квітня 2012 року між ТОВ «Буковина-інвест-буд» та ТДВ «ПМК-76»; технічного паспорта, виданого ЧМКБТІ 15 червня 2021 року.
Відповідно до вищевказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЧВ 143171560614 від 05 червня 2017 року замовником будівництва 64-х квартирного житлового будинку з офісним приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 , V черга (в послідуючому будинку присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_3 ) було ТОВ «Буковина-інвест-буд», а позивач ТДВ «ПМК-76» зазначений як генеральний підрядник.
Згідно акту розподілу житлових і нежитлових приміщень у V черзі будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , відповідно до договору №28 від 05 квітня 2012 року ТОВ «Буковина-інвест-буд» та позивач ТДВ «ПМК-76» погодили розподіл квартир та нежитлових приміщень у цьому будинку, згідно якого позивачу ТДВ «ПМК-76» серед інших об'єктів передавалася і квартира АДРЕСА_2 .
26 березня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , який працював у позивача виконробом та був відповідальним за виконання робіт на будівництві цього житлового будинку по АДРЕСА_3 , про що зазначено у вищевказаній декларації ЧВ 143171560614 від 05 червня 2017 року, був укладений договір будівельного підряду №10.
Згідно цього договору будівельного підряду №10, з врахуванням Додаткової угоди №1 від 27 жовтня 2015 року до даного Договору, позивач зобов'язався своїми силами і засобами за рахунок коштів відповідача організувати спорудження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , і передати відповідачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 79,8 м.кв. на четвертому поверсі в цьому будинку, а відповідач зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкта будівництва та прийняти квартиру у власність на умовах цього договору будівельного підряду (пункти 1.1, 1.7 Договору та пункт 2.1 Додаткової угоди).
Пунктом 2.1 Додаткової угоди встановлювалася ціна 1 м.кв. - 600 дол.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що цей договір будівельного підряду вступає в силу з моменту сплати відповідачем (Замовником) 30% загальної площі квартири позивачеві і діє до повного виконання цього договору сторонами (копія договору та додаткової угоди додається).
Уклавши вказаний договір будівельного підряду №10 від 26 березня 2013 року, відповідач не сплатив згідно п.6.1 Договору 30% загальної площі квартири позивачеві, проте в серпні 2017 року після початку заселення новозбудованого будинку на АДРЕСА_3 його мешканцями, будучи виконробом на цьому будівництві та маючи ключі від всіх квартир в цьому будинку, самовільно заселився у вищевказану квартиру АДРЕСА_2 .
В подальшому, відповідач ОСОБА_1 запевнив позивача про те, що він проведе розрахунки за вказану квартиру відповідно до укладеного договору, проте розрахунки ним не проводилися.
Отримавши неодноразові попередження від позивача про те, що в разі несплати коштів він буде виселений з вказаної квартири, відповідач 25 травня 2020 року звернувся із заявою до позивача, якою його просив не продавати цю квартиру і зобов'язався до 20 червня 2020 року провести розрахунок за неї.
Проте в подальшому відповідач так само не вживав жодних дій щодо розрахунків за квартиру, звільнився з роботи у позивача, став уникати контактів з адміністрацією позивача та перестав відповідати на телефонні дзвінки.
Відповідно до довідки утвореного в цьому житловому будинку ОСББ «АДРЕСА_1» №204/22р від 20 червня 2022 року відповідач ОСОБА_1 разом з членами його сім'ї дружиною ОСОБА_3 та дітьми сином ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_2 дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_2 цього будинку з серпня 2017 року, за ним існує заборгованість за комунальними платежами. Вказані особи за цією адресою не зареєстровані. У ОСББ «АДРЕСА_1» відсутня інформація про наявність у вказаних осіб документів підтверджуючих їх право власності або користування цією квартирою.
Позивач згоди на проживання вказаних осіб в квартирі АДРЕСА_2 не надавав.
22 лютого 2022 року та 27 червня 2022 року створена позивачем комісія у складі головного інженера Савчука М.С. - Голова, заступника генерального директора Гуцуляка Ф.В., старшого виконроба Пинзару І.М. , в присутності голови ОСББ «АДРЕСА_1» Телекі Н.О., двічі приходила за вказаною адресою для вручення відповідачу ОСОБА_1 листа про звільнення квартири, але не змогла потрапити до квартири АДРЕСА_2 , оскільки ніхто не відчинив двері.
28 червня 2022 року відповідачу вказаний лист про звільнення квартири був відправлений поштою, але відповідач залишив його без реагування.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи (а.с. 6-24), та не заперечувалися сторонами.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Вказане право охоплює право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
В силу положень частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.
Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду(частини перша, друга цієї статті).
Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що відповідачі не довели належними та достатніми доказами, що вони вселилися в спірну квартиру зі згоди відповідача на законних на те підставах. Укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 договір будівельного підряду не вступив в силу згідно вимог п. 6.1, а тому не несе будь-яких зобов'язань позивача перед відповідачами щодо спірної квартири. Відповідачами також не було надано доказів, що свідчать про законність їх проживання в даному жилому приміщенні на теперішній час.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи, що в ході судового розгляду відповідачі не довели своє право на проживання у спірній квартирі та законність свого вселення в дане жиле приміщення, останні підлягають виселенню з нього.
Таким чином, суд, даючи оцінку виселенню відповідачів з належного позивачу житла, встановив, що відповідачі зайняли жиле приміщення позивача, адже вселилися в нього самовільно без будь-яких правових підстав. Крім цього, відповідачі у спірній квартирі не зареєстровані.
На підставі викладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, виходячи із фактичних обставин справи, а саме того, що законність набуття права власності позивача на спірну квартиру повністю доведена, а будь-які правові підстави для проживання відповідачів у квартирі, яка належить позивачу, відсутні, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то з відповідачів, крім неповнолітніх осіб, слід стягнути на користь позивача 2481 гривню 00 копійок витрат по сплаті судового збору, в рівних частках, по 827 гривень з кожного.
Керуючись ст. 41, 47 Конституції України, ст. 317,321,391 ЦК України, ст. 109, 116 ЖК України, ст.12, 19, 42, 77, 81, 89, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» до ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення - задовольнити у повному обсязі.
Усунути Товариству з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» (код ЄДРПОУ 01037595) перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок, по 827 (вісімсот двадцять сім) гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текс рішення виготовлено 14 грудня 2022 року.
Суддя П.С. Гавалешко