Єдиний унікальний номер 741/975/21
Провадження № 2/741/98/22
м. Носівка 22 листопада 2022 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Гордіної Н.О.,
позивача та його представника - адвоката Яцуна В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року членами даного колгоспного двору були ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його мати ОСОБА_5 , як спадкоємець першої черги за законом. Він (позивач) є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом та прийняв спадщину після її смерті. У силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України він (позивач) прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки на момент його смерті постійно проживав разом із ним в АДРЕСА_1 , здійснював за ним догляд, був пов'язаний спільним побутом та господарством. Після смерті ОСОБА_4 він (позивач) здійснював його поховання. Він (позивач) не може отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадищну на вищезазначений спадковий житловий будинок у зв'язку із тим, що не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , відсутністю документів, які б підтверджували факт його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутністю правовстановлюючого документа на будинок.
ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт, що він постійно проживав разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини після його смерті;
- визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти задоволення позову, просив розгляд справи проводити без участі їх представника.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали показання, суть яких зводиться до того, що ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_8 постійно проживав з братом ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 . ОСОБА_10 здійснював догляд за ОСОБА_11 до його смерті, оскілький останній хворів.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_2 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 листопада 2022 року (а.с. 51), а тому спадкоємство після його смерті здійснюється за законом.
З матеріалів справи (а.с. 49-50) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, встановлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, крім іншого, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом (мати), після смерті ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, безпосередньо перед його смертю проживала та була зареєстрована разом із ним, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7; 15).
Таким чином, ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_2 належну йому 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 , який спадщину прийняв, отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно, що підтверджується копією спадкової справи № 37/2014 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 53-61).
Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 належні їй 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 за життя заповіту не складав, спадкова справа після його смерті не заводилася, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 46-48).
Таким чином, спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 по лінії матері, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8-9), а тому відповідно до ст. 1262 ЦК України має право на спадкування після його смерті, як спадкоємець другої черги за законом.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом із невісткою ОСОБА_12 , однак до смерті фактично постійно проживав разом із ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , який здійснював за ним догляд, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 16), поясненнями позивача та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Докази по справі в їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після його смерті.
Позивач позбавлений можливості в іншому порядку встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення цього факту має для позивача юридичне значення, так як необхідне для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , успадкував належну йому 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок у зв'язку із відсутністю на нього правовстановлюючого документа, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 21; 22).
З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а.с. 18-20).
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1223, 1262, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на:
- 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загашьною площею 107,1 кв. м, житловою площею 26,1 кв. м, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загашьною площею 107,1 кв. м, житловою площею 26,1 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв