Справа № 560/11131/22
іменем України
13 грудня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.05.2022 №220350003305 про відмову призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування та виплату з дати набуття права на таку пенсію, тобто з 06.02.2022, пенсію, зарахувавши ОСОБА_1 , стаж роботи на Сахалінському морському пароплавстві за період: з 17.12.1981 по 29.01.1984.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 29 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 6 місяців 26 днів. Так, відповідачем не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи на Сахалінському морському пароплавстві за період: з 17.12.1981 по 29.01.1984, оскільки існує розбіжність між роком у наказі та роком у даті звільнення. Також в свідоцтві про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня позначка про видачу паспорта. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 06 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058-VI. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.05.2022 №220350003305 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 29 років. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 17.12.1981 по 29.01.1984 робота в Сахалінському морському пароплавстві оскільки виявлена розбіжність між роком у наказі та роком у даті звільнення (дата звільнення зазначена - 29.01.1984, а наказ про звільнення датовано 30.11.1983); період догляду за дитиною до трьох років в зв'язку з відсутністю в свідоцтві про народження дочки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 позначки про отримання паспорту. В зв'язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання суд відмовляє.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позов, в якому вказано, що відповідач заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято вмотивоне рішення №220350003305 від 06.05.2022 про відмову, призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Просить у їх задоволенні відмовити.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 07.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.05.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" №1058-IV.
До заяви про призначення пенсії за віком позивачкою надано трудову книжку НОМЕР_2 від 24.10.1979, трудову книжку НОМЕР_3 від 06.02.1980, трудову книжку колгоспника НОМЕР_4 від 10.12.1988 та свідоцтво про народження дочки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.05.2022 № 220350003305 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 29 років.
До страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 17.12.1981 по 29.01.1984 робота в Сахалінському морському пароплавстві оскільки виявлена розбіжність між роком у наказі та роком у даті звільнення (дата звільнення зазначена - 29.01.1984, а наказ про звільнення датовано 30.11.1983);
- період догляду за дитиною до трьох років в зв'язку з відсутністю в свідоцтві про народження дочки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 позначки про отримання паспорту.
Вважаючи вищенаведену рішення відповідача щодо незарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 29 років.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 04.05.2022, згідно паспортних даних досягла віку 60 років, що не заперечується сторонами.
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 25 років 06 місяців 26 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 17.12.1981 по 29.01.1984 робота в Сахалінському морському пароплавстві оскільки виявлена розбіжність між роком у наказі та роком у даті звільнення (дата звільнення зазначена - 29.01.1984, а наказ про звільнення датовано 30.11.1983);
- період догляду за дитиною до трьох років в зв'язку з відсутністю в свідоцтві про народження дочки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 позначки про отримання паспорту.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ).
Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.
Суд встановив, що згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , дата заповнення 06.02.1980, встановлено, що позивачка 17.12.1981 прийнята на Сахалінське морське пароплавство (Запис №768/к від 19.12.1981) де працювала до 29.01.1984 (наказ 780/к від 30.1 1.1983), причина звільнення - скорочення штату працівників.
Отже, аналізуючи документи подані для підтвердження стажу, встановлено наступне:
- період роботи з 17.12.1981 по 29.01.1984 на Сахалінському морському пароплавстві підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_5 . дата заповнення 06.02.1980;
- період догляду позивачки за малолітньою дитиною з моменту її народження, тобто з
27.06.2002 по 26.06.2005 підтверджується копією свідоцтва про народження, копією паспорта дочки.
Суд вважає, що наявні у трудовій книжці серії НОМЕР_3 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки у спірні періоди.
Суд також враховує, що позивач позбавлений можливості подати додаткові документи на підтвердження зазначеного трудового стажу.
Крім того, суд вказує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Виправлення в номері наказу в записі в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постановаїх від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 06.02.2018 №677/277/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, твердження відповідача про наявність певних недоліків у заповненні трудової книжки як підстави для незарахування періоду на Сахалінському морському пароплавстві за період: з 17.12.1981 по 29.01.1984 та період догляду позивачки за малолітньою дитиною з моменту її народження, тобто з 27.06.2002 по 26.06.2005, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача періоди роботи на Сахалінському морському пароплавстві за період: з 17.12.1981 по 29.01.1984 та період догляду позивачки за малолітньою дитиною з 27.06.2002 по 26.06.2005 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.05.2022 №220350003305 щодо відмови у призначенні пенсії за віком не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги щодо зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.02.2022, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Згідно вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 29 років.
Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 29 років страхового стажу.
За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Українське громадянство та необхідний вік 60 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) підтверджується копією паспорта громадянина України.
Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 04.05.2022, про що зазначено пенсійним органом у його рішенні, що також не заперечується відповідачем, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.
Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 25 років 06 місяців 26 днів, не врахувавши при цьому до загального страхового періоду роботи на Сахалінському морському пароплавстві за період з 17.12.1981 по 29.01.1984 та період догляду позивачки за малолітньою дитиною з 27.06.2002 по 26.06.2005, про що зазначено у рішенні від 06.05.2022 №220350003305.
Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача період роботи на Сахалінському морському пароплавстві з 17.12.1981 по 29.01.1984 та період догляду позивачки за малолітньою дитиною з 27.06.2002 по 26.06.2005, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (не менше 29 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 06.02.2022 - з дня, що настає за днем досягнення позивачем 60-річного віку.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 06.05.2022 №220350003305 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи у Сахалінському морському пароплавстві з 17.12.1981 по 29.01.1984 та період догляду позивачки за малолітньою дитиною з 27.06.2002 по 26.06.2005 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.02.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13 грудня 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м.Полтава, Полтавська область, 36014 , код ЄДРПОУ - 13967927)
Головуючий суддя В.В. Матущак