14 грудня 2022 року Справа № 480/5319/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу №480/5319/22 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 37 637,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3 583,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві. У зв'язку з порушенням відповідачем термінів сплати на суму адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня. Оскільки до 15.04.2022 суму адміністративно-господарських санкцій та пеню відповідач не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37 637,50 грн. та пеню в сумі 3 583,09 грн.
Ухвалою суду від 17.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/5319/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що в період з 01.01.2021 по 04.03.2021 та з 08.10.2021 по 31.12.2021 було працевлаштовано до 8 осіб, а тому в цей період підприємець не зобов'язаний сплачувати адміністративно-господарські санкції за весь 2021 рік. Крім того, якщо порушення зобов'язань сталося в період дії обставин непереборної сили, наразі це введення з 24.02.2022 воєнного стану на території України, підстави нарахування пені чи штрафних санкцій та застосування будь-яких інших заходів відповідальності відсутні.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Відповідачем подано до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ.
Відповідно до вказаного звіту, кількість працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2021 році склала 0 особи, при загальній кількості робочих місць для вказаної категорії працівників - 1 особа. Таким чином, станом на 2021 рік, 1 робоче місце, що призначене для працевлаштування осіб із інвалідністю залишилося незайнятим.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 37 637,50 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи, що відповідачем допущено порушення, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 3 ст. 19 цього Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
За приписами ч.10 ст.19 Закону №875-ХІІ, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч.ч.2, 4 ст.20 Закону №875-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях (бездіяльності) роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ч. 1 ст. 18-1 Закону № 875-XII, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
В силу ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, з аналізу вищевказаних положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вбачається, що обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладено як на суб'єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.
При цьому, обов'язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується їх обов'язком щодо пошуку таких осіб для їх працевлаштування. В той же час, обов'язок цих суб'єктів полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації до державної служби зайнятості, необхідної для їх працевлаштування.
Так, відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання».
Отже, вказаним Наказом встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання.
Відповідно до п.5, 6 розд.1 Порядку, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності-первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Таким чином, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для їх працевлаштування, є звіт форми № 3-ПН.
Як встановлено судом, відповідач за 2021 рік подав Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форма 10-ПОІ (річна) до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 та кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб, з інвалідністю» - 1 особа.
При цьому, відповідач протягом звітного року не інформував центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми №3-ПН), по яких середньооблікова чисельність вакансій для інвалідів була 1 робоче місце.
Таким чином за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, відповідач до 15.04.2022 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 37 637,50 грн., що підтверджується розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, та звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (а.с.5,6).
Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений в Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223.(Порядок №223).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3 Порядку №223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Адміністративно-господарська санкція це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70) "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з пунктами 3.4, 3.6, 3.7 цього Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій, то позивачем цілком правомірно нараховано пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2021 рік в сумі 3 583,09 грн.
Відповідачем наявність пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій не спростовано, доказів її сплати не надано.
Несвоєчасна сплата відповідачем коштів до Державного бюджету України за незайняте у 2021 році робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю перешкоджає належному та своєчасному повному фінансуванню заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-спортивній та професійній реабілітації осіб з інвалідністю та надання цільової позики на створення робочих місць для осіб з інвалідністю, завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє повною мірою створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають змогу вести повноцінний спосіб життя.
Таким чином судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені станом на день розгляду справи залишається не сплаченою і складає 41 220,59 грн., що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14004771; отримувач: Сумська міська отг 50070000, код отримувача 37970593, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок UA918999980313101230000018540) адміністративно-господарські санкції у розмірі 37 637,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 583,09 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик