07 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/6008/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №440/6008/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Рішення суду набрало законної сили 15.03.2021, а 14.04.2021 позивачу видано виконавчий лист №440/6008/20.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 27.04.2021 відкрито виконавче провадження №65291636.
29.11.2022 до суду надійшла заява державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 30.11.2022 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 06.12.2022.
У судове засідання 06.12.2022 державний виконавець та учасники справи не з'явились.
За змістом частини другої статті 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отож, суд визнав за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження, за відсутності державного виконавця, стягувача та боржника.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, в силу наведених вище норм остаточне рішення суду є обов'язковим для учасників справи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі №440/6008/20, що набрало законної сили 15.03.2021, зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Державний виконавець у поданій до суду заяві зазначив, що на виконання рішення суду у цій справі боржник нарахував ОСОБА_1 суддівську винагороду загалом у розмірі 431942,86 грн (лист Полтавського апеляційного суду від 03.10.2022 №4.6-30/ЕП-759/22Вх).
Однак, за відсутності відповідного бюджетного фінансування у боржника немає можливості виконати рішення суду в частині зобов'язання провести відповідні виплати на користь стягувача.
Наразі виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
А тому, на думку державного виконавця, слід змінити порядок і спосіб виконання судового рішення на безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Засади фінансування судів закріплені у статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша); функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду і вищого спеціалізованого суду, здійснює Державна судова адміністрація України (частина третя); функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина четверта).
Відповідно до статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Наведеним нормам кореспондують положення статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими обумовлено, що державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, є Державна судова адміністрація України.
У розумінні пунктів 18 і 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету.
Таким чином, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби.
Натомість, відповідальною особою за безпосереднє нарахування та виплату стягувачу суддівської винагороди за спірний період є боржник - Полтавський апеляційний суд.
Відповідно до підпункту 2.1.1.3 пункту 2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 21.06.2012 №754), видатки на винагороду відповідно до законодавства здійснюються, зокрема, за Кодом 2113 “Суддівська винагорода”:
1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці;
2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки;
3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.
У розпорядженні ДСА України також діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе лише у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
Водночас, вимоги про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди і про зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") є двома різними способами захисту порушеного права, що передбачає відмінний механізм їхнього виконання/реалізації.
Умови та підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення визначені у статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої, третьої якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.
Таким чином, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд вважає безпідставними доводи боржника про відсутність належного бюджетного фінансування для виплати стягувачу суддівської винагороди як підставу, яка робить неможливим виконання судового рішення, оскільки Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для нездійснення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).
Резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.20 у справі №440/6008/20 має зобов'язальний характер, суд першої інстанції при розгляді справи не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення на користь позивача певної суми коштів.
Отже, зміна способу виконання рішення суду запропонованим заявником чином щодо безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання.
Змінивши спосіб виконання такого рішення в обраний заявником спосіб буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, тоді як зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Наведений вище висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду від 30.07.19 у справі № 281/1618/14-а.
Вказані висновки також узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.18 у справі №281/1820/14-а (К/9901/1034/17), в якій Суд вказав на те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про зміну способу та порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 14, 248, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адмінітсративній справі №440/6008/20 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Кукоба