Справа № 420/9863/22
15 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум індексації, -
18 липня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо застосування січня 2016 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 79069,63 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.05.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень за період з 01.03.2018 року по 11.05.2020 року включно в сумі 117625,60 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 року, справа № 420/9863/22 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 з 28.02.2016 року по 11.05.2020 року та був зарахований на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 . Позивач вказує, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме за період з 28.02.2016 року по 11.05.2020 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації в період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року включно є січень 2008 року відповідно до п.п. 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. З огляду на викладене, позивач посилається на те, що відповідачем не виплачено йому індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року у загальній сумі 79069,63 грн. Також, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн. в місяць відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078. При цьому, позивач вважає, що відновленням порушеного права позивача є саме стягнення на його користь різниці між належним розміром індексації грошового забезпечення та вже виплаченим відповідачем розміром грошового забезпечення.
Згідно довідки начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року «Про припинення відправки поштової кореспонденції», з 23.02.2022 року в Одеському окружному адміністративному суді припинено відправку поштової кореспонденції у зв'язку із відсутністю коштів на оплату послуг поштового зв'язку.
У відповідача відсутня офіційна електронна адреса, тому відповідач був повідомлений про розгляд справи судом шляхом розміщення 26.07.2022 року на сайті «Судова влада» відповідного оголошення.
На зазначений у позовній заяві номер телефонного зв'язку додзвонитись не виявилось можливим (телефонограма від 07.10.2022 року).
У встановлений законом та судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, справа розглянута судом на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно послужного списку ОСОБА_1 , позивач займав посаду начальника станції радіолокаційного відділення Військової частини НОМЕР_4 (наказ від 27.02.2016 року № 178), наказом від 14.09.2018 року № 70 призначений заступником командира роти з технічної роботи Військової частини НОМЕР_4 , перебував на грошовому забезпеченні в/ч НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.05.2020 року № 131, капітана ОСОБА_1 , заступника командира роти з озброєння Військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 15.04.2020 року № 239 командиром Військової частини НОМЕР_5 , з 11 травня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач вказує, що за період з 28.02.2016 року по 11.05.2020 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, у зв'язку із чим, він 08.11.2021 року направив засобами поштового зв'язку Військовій частині НОМЕР_2 заяву про виплату індексації за вказаний період, однак, відповіді не отримав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів щодо здійснення виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд приходить до висновку, що у спірному випадку слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року.
Разом з цим, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення січня 2016 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо застосування січня 2016 року в якості базового місяця для нарахування індексації.
Фактично у даній справі встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 Порядку № 1078, у редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.
З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Такі ж правила нарахування індексації діють для новоприйнятих працівників - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вказана постанова була чинна з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.
У спірному випадку позивач був призначений на посаду у військовій частині згідно наказу від 27.02.2016 року, тобто, в період дії Порядку № 1078, у редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року.
Будь-яких доказів, що тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, змінювалась (підвищувалась) з січня 2008 року до березня 2018 року до суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21).
Також суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду дискреційними повноваженнями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації, оскільки обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права позивача.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, від 31 травня 2022 року у справі № 400/4491/20.
Водночас, суд не погоджується з доводами позивача, що відновленням його порушених прав є саме стягнення на його користь різниці між належним розміром індексації та вже виплаченою з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки обов'язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, відрахування податків у спірному випадку покладено на відповідача та суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень, здійснюючи розрахунок сум індексації, податків, що мають бути виплачені, утримані.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.05.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. та стягнення щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 11.05.2020 року включно в сумі 117625,60 грн., суд зазначає наступне.
За змістом позовної заяви, позивач стверджує, що відповідач всупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078 з 01.03.2018 року не виплачував йому фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн. в місяць.
У цьому контексті насамперед суд зауважує, що позовні вимоги про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак, лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.
Також, позивач визнає, що у березні 2018 року підвищився розмір його посадового окладу.
З огляду на викладене, а також враховуючи дані Держстату щодо індексу споживчих цін, сума індексації у місяці підвищення не нараховується та для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.
Обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.
Суд звертає увагу на те, що усі розрахунки позивача засновані на загальних даних щодо прожиткового мінімуму, індексу споживчих цін, величини приросту індексу споживчих цін, без будь-яких посилань на розміри грошового забезпечення позивача, без зазначення, в чому полягає неправильність розрахунків відповідача.
Так само докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати з 01.03.2018 року по 11.05.2020 року щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. задоволенню не підлягають.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 580/3335/21, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частино 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
У позовній заяві позивач також просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім того, вимоги ст. 246 КАС України не встановлюють ані право, ані обов'язок суду встановити судовий контроль саме при прийнятті рішення.
Наявні обставини справи не дають підстави вважати, що рішення суду у даній справі не буде виконуватись, а тому, підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд наразі не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум індексації - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2016 року по 28.02.2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян