Справа № 420/14018/22
15 грудня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 23 грудня 2021 року №664-VIII “Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, з кадастровим номером 5122780200:01:001:1841 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської області (за межами населених пунктів”; зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господартсва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою відмови було те, що «на сформовані земельні ділянки подаються заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та (встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» З такою позицією відповідача категорично не можна погодитись, оскільки: - законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. В той же час, підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При зверненні позивача до відповідача з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач мав правомірні очікування на реалізацію свого законного права на отримання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Отже, єдиним способом відновлення порушеного права позивача буде подальше зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення документації із землеустрою.
Представником відповідача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивач звернувся з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га з земельної ділянки що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га). Однак, розпорядження частиною вже сформованої земельної ділянки без її поділу суперечить діючому законодавству. Крім того, місце розташування земельної ділянки не відповідає містобудівній документації «Внесення змін до схеми планування території Комінтернівського району Одеської області», затвердженої рішенням від 11.10.2013 року № 491-VI, оскільки бажана земельна ділянка перебуває в зоні дії міжнародної автомобільної дороги.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що позивач дотримався передбачених Земельним кодексом України вимог щодо порядку відведення земельної ділянки, оскільки йдеться про відведення землі сільськогосподарського призначення у власність. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Позивач звернувся з клопотанням для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які відносяться до однієї категорії земель, у зв'язку з чим відведення земельної ділянки здійснюється шляхом виготовлення проекту землеустрою. Крім того, аналізуючи положення ст. 118 ЗК України, також можна прийти висновку, що повинен розроблятись саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, у відповідача не було жодних підстав стверджувати, що земельна ділянка, конкретно яку позивач бажає отримати у власність, є повністю сформованою, та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Оспорювана земельна ділянка відповідно до листа Фонтанської сільської ради від 19.03.2021 року було надано відповідь на запит про доступ до публічної інформації та зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122780200:01:001:1841, площею 2,5216 га розташована за межами населеного пункту села Олександрівка території Фонтанської сільської ради та не відображена у Генеральному плані населеного пункту, відноситься до земель запасу та знаходиться у комунальній власності територіальної громади, про що зроблено запис про реєстрацію у державному реєстрі речових прав від 18.01.2021 року, третім особам не передавалась. Окрім того, позивачем 25.06.2021 року подавався повторно запит стосовно оспорюваної земельної ділянки і 06.07.2021 року відповідач у своєму листі (копія даного листу додається) повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122780200:01:001:1841, площею 2,5216 га, розташована за межами населеного пункту с. Олександрівка території Фонтанської сільської ради та не відображена у Генеральному плані населеного пункту, відноситься до земель запасу та знаходиться у комунальній власності територіальної громади Фонтанської сільської ради, про що зроблено запис про реєстрацію у державному реєстрі речових прав від 18.01.2021 року, третім особам не передавалась. Жодної інформації про те, що бажана позивачем до відведення земельна ділянка перебуває в зоні дії міжнародної автомобільної дороги - відповідачем не повідомлялося. Відповідно до інформації з ДЗК від 11.02.2021 року, оспорювана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання 16:00 - Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Крім того, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не є втручанням у дискреційні повноваження органу.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрійської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с. 54-55).
06 липня 2021 року Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення № 258-VIII “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, згідно з додатком до якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га з підстав невідповідності ст.118 ЗКУ, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки відповідно до Генерального плану с. Олексанрівка.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 420/14861/21, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №258-УІІІ “Про відмову громадянам України у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрійської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів); зобов'язано Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господартсва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів).
23 грудня 2021 року Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення № 664-VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, з кадастровим номером 5122780200:01:001:1841 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської області за межами населених пунктів (а.с. 175).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, приписами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Тобто, згідно приписів ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року по справі № 802/1539/17-а (№ К/9901/27888/18).
Системний аналіз змісту ч. 7 ст. 118, ч. 9 ст. 118, ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України засвідчує формальну вичерпність кола підстав як для вчинення владним суб'єктом волевиявлення у формі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і для вчинення владним суб'єктом волевиявлення у формі відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Саме такий правовий висновок міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року по справі № 806/1316/18.
Між тим, з огляду на правові висновки постанов Верховного Суду від 18.10.2018 року по справі № 806/1316/18, від 17.12.2018 року по справі № 509/4156/15-а, від 27.11.2019 року по справі № 671/464/17, від 25.04.2018 року по справі № 461/2132/17, від 31.07.2019 року по справі № 472/1286/17-ц, від 11.09.2019 року по справі № 472/1284/17-ц, від 04.05.2020 року у справі № 802/1539/17-а, поряд з прямо передбаченими законом формальними підставами для правомірного вчинення відмови органом публічної адміністрації можуть також використовуватись і суміжні причини, котрі унеможливлюють прийняття позитивного рішення на користь зацікавленої приватної особи, а саме: істотні недоліки матеріалів звернення, об'єктивна потреба віддання переваги публічним інтересам суспільства чи одного із претендентів тощо.
Тому під легальними підставами для вчинення владним суб'єктом правомірного управлінського волевиявлення у формі відмови слід розуміти, зокрема: 1) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; 2) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів; 3) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів; 4) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам іншої містобудівної документації; 5) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; 6) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів; 7) істотні недоліки матеріалів звернення; 8) потреба у віддані пріоритету публічному інтересу суспільства чи іншого учасника суспільних відносин; 9) намір заявника - громадянина одержати у власність земельну ділянку за рахунок вже сформованого об'єкта цивільного обороту (існуючої земельної ділянки з конкретним кадастровим номером) поза межами процедури за ст.79-1 Земельного кодексу України; 10) припинення відповідного суб'єктивного права громадянина за рахунок використання у минулому тощо.
Верховний Суд в рішеннях від 03.10.2019 року по справі №823/1172/17, від 21.08.2018 року по справі № 823/1179/17 дійшов висновку, що виходячи з аналізу положень ч. 5-10 ст. 79-1 ЗКУ підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Таким чином, у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин - він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року по справі № 815/4257/16 згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
В даному рішенні Верховний Суд вказав, що оскільки об'єктом звернення позивачів до відповідача було саме клопотання про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивачів.
Водночас, Верховний Суд вважав, що те, що у відмові відповідач не роз'яснив позивачам порядок отримання спірних земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.
В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд не враховує висновки, викладені в постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі №0640/4182/18, оскільки обставини за яких суд вважав, що земельна ділянка на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер та за яких вважав, що звернення особи ґрунтується на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством не є аналогічними з обставинами у даній справі. У справі № 0640/4182/18 суд надавав оцінку правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови особі у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0330. При цьому щодо такої особи раніше було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, згідно з яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, та на замовлення даної особи було розроблено землевпорядну документація, яка пройшла державну експертизу у відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення від 23 грудня 2021 року № 664-VIII Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав того, що ОСОБА_1 подано звернення не відповідної форми, оскільки на сформовані земельні ділянки подаються заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 175).
При цьому, звертаючись до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач просив надати дозвіл за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841, загальною площею 2,5216 га (а.с. 54).
Тобто, земельна ділянка кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841, загальною площею 2,5216 га , щодо якої позивач звернувся задля отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, є сформованою, а тому відповідно до ч. 6 ст.79-1 України подальше формування бажаної земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.
При цьому, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення від 23 грудня 2021 року № 664-VIII прийняте Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі № 420/14861/21, яке набрало законної сили.
Разом з тим, в рішенні від 25 жовтня 2021 року по справі № 420/14861/21, яке набрало законної сили, суд зазначив, що у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин - він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки 12.02.2021 року подав клопотання відповідачу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрійської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів). Тобто заява подана про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером. Між тим, на сформовані земельні ділянки подаються заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таким чином, судом встановлено, що позивачем не дотримана процедура звернення з відповідним клопотанням, зміст якого не відповідає вимогам закону, та у той же час відмова з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки відповідно до Генерального плану с. Олександрівка не повною та зрозумілою, оскільки позивач звертався неодноразово до відповідача та не отримував такої відповіді.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач - Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 242-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746, адреса місцезнаходження: 67571, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, 4) про визнання протиправним та скасування рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 23 грудня 2021 року №664-VIII “Про повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, з кадастровим номером 5122780200:01:001:1841 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району Одеської області (за межами населених пунктів”; зобов'язання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господартсва, на території Олександрівської сільської ради (що входить до Фонтанської сільської об'єднаної територіальної громади) Одеського району (раніше Лиманського) Одеської області (за межами населених пунктів), - в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.