Справа № 420/14624/22
15 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання бездіяльності відповідача, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплату йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 26.03.2020 по 28.07.2022 - протиправною, та зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача різницю у недоотриманому посадовому окладі за період з 26.03.2020 по 28.07.2022 в розмірі 478 503,37 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч п'ятсот три гривні 37 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював в органах прокуратури України з 29.08.2012 року, з 12.12.2016 року в прокуратурі Автономної Республіки Крим та з 01.11.2018 року на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та наказом від 30.04.2020 року №69к його звільнено із зазначеної посади.
Позивач вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 (набрання чинності 3 01.01.2015) внесено зміни до п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, згодом окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням КСУ №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі Рішення КСУ №6-p/2020 від 26.03.2020).
Позивач зазначає, що починаючи з 26.03.2020 року його посадовий оклад повинен був складати 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Враховуючи все вищенаведене позивач вказує на бездіяльність з боку відповідача щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплату йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 26.03.2020 по 28.07.2022 року.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що заробітна плата прокурора має визначатися виключно спеціальним законом та підкреслено, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлює нормативне регулювання заробітної плати прокурора. Проте, відповідач звертає увагу на те, що статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено виплату заробітної плати прокурорам окружної та обласних прокуратур. Тобто, рішення Конституційного Суду України щодо застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» стосується виключно кола суб'єктів зазначених у цій статті.
Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 працює в прокуратурі Автономної Республіки Крим з 12.12.2016 року, яка є регіональною прокуратурою. При цьому за приписами п.7 розділу II «Прицінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Проте не зважаючи на те, що ОСОБА_1 написана заява про намір пройти атестацію, останній зазначену атестацію не пройшов.
Враховуючи все вищенаведене представник позивача просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17.10.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з серпня 2012 року. Відповідно до наказу від 12 грудня 2016 року № 314к позивача призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
Згідно з наказом від 31 жовтня 2018 року № 422к ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим.
На виконання вимог Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору України заяву (встановленої форми і змісту) про участь в атестуванні.
За наслідками першого етапу атестації прокурорів Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - Друга кадрова комісія, Кадрова комісія) ухвалила рішення від 05 березня 2020 року № 6 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», відповідно до якого ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим його не допущено до проходження наступних етапів атестації.
На підставі рішення № 6 кадрової комісії №2, керуючись ст.11 Закону України «Про прокуратуру», п.3 пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказом прокуратури Автономної республіки Крим від 30.04.2020 року №68к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року.
Судом встановлено, що позивач зокрема не погоджуючись з наказом про його звільнення від 30.04.2020 року №68к звернувся з відповідним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 жовтня 2021 року по справі №420/4729/20 задовольнив позовні вимоги частково.
Визнав протиправним і скасував рішення Другої кадрової комісії від 05 березня 2020 року № 6 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 ».
Визнав протиправним і скасував наказ прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30 квітня 2020 року № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06 травня 2020 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07 травня 2020 року.
Стягнув з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у сумі 144368,64 грн з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Рішення суду першої інстанцій в частині поновлення на посаді і стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя заробітної плати за період вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25295,46 грн. допущено до негайного виконання.
Так, на виконання вищенаведеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року у справі №420/4729/20 Прокуратурою Автономної республіки Крим та міста Севастополя видано наказ від 20.11.2020 року №135к, яким зокрема скасовано наказ №68к від 30.04.2020 року про звільнення позивача та поновлено його на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим з 7 травня 2020 року.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 червня 2021 року по справі №420/4729/20 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів № 6 від 05 березня 2020 року та ухвалив в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд постановою від 20.07.2022 року по справі №420/4729/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в частині визнання протиправним і скасування наказу прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30 квітня 2020 року № 68к, поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07 травня 2020 року і стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року в сумі 144368,64 грн. - скасував і ухвалив в цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
У решті постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Другої кадрової комісії від 05 березня 2020 року № 6) залишив без змін.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд вказує, що вищенаведені обставини встановлені у справі №420/4729/20.
Так, на підставі вищенаведеної постанови Верховного Суду від 20.07.2022 року по справі №420/4729/20 Прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя видано наказ від 28.07.2022 року №115к, яким зокрема скасовано наказ від 20.11.2020 року №135к (який в свою чергу видано на виконання рішення суду від 26.10.2020 року по справі №420/4729/20) про поновлення позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який визначає, зокрема, умови оплати праці прокурорів, набрав чинності з 15 червня 2015 року.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 81 вказаного Закону у редакції на час набрання ним чинності, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2; прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
У подальшому до зазначених норм неодноразово вносились зміни, зокрема, розрахункову величину для обчислення розміру посадового окладу було замінено з мінімальних заробітних плат на прожитковий мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Однак законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було установлено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у 2014-2015 роках застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування / бюджету Фонду соціального страхування України.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» «Бюджетного кодексу України» було доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 81, ч.ч. 16, 17, 18 ст. 86, п.п. 13, 14 розділу«Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, яким внесено ряд змін до Закону України «Про прокуратуру».
Цим Законом було, зокрема, слова регіональні та місцеві прокуратури замінено словами обласні та окружні прокуратури.
Також положення ч.ч. 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» було викладено в новій редакції, згідно з якою посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2, прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Одночасно абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що починаючи з 25 вересня 2019 року ч.ч. 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначають розмір посадового окладу для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
Натомість питання оплати праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорів і керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України регулюються абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та постановами Кабінету Міністрів України.
Схеми посадових окладів, зокрема, прокурорів обласної прокуратури було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні» положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином починаючи з 26 березня 2020 року відсутні перешкоди для застосування ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання про вплив рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини щодо нарахування і виплати заробітної плати за період з 26.03.2020 до 28.07.2022, суд виходить із такого.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 під час нарахування і виплати заробітної плати прокурорам належить керуватися положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим зазначена норма права у редакції, що діяла станом на 26 березня 2020 року та залишається чинною на цей час, визначає розмір посадового окладу лише для окремого кола прокурорів, яким проводиться нарахування і виплата заробітної плати, а саме - для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
У свою чергу позивач у період з 26.03.2020 до 28.07.2022 працював в регіональній прокуратурі.
Водночас ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла в період з 26 березня 2020 року не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу для працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.
Відповідно, з відновленням дії ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» правове становище позивача як прокурора місцевої прокуратури залишилося незмінним.
Єдиною нормою закону, яка регулює питання оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур є абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який, свою чергу, передбачає, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відтак, у період з 26 березня 2020 року відповідач під час нарахування і виплати позивачу заробітної плати та інших виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», про що також вказується відповідачем у відзиві.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв правомірно у повній відповідності до вимог абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та не порушив право позивача на оплату праці.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач - Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (03150, м. Київ, вул. Ділова, 24, код ЄДРПОУ 02911088).
Суддя Іванов Е.А.