Справа №380/18946/21
15 грудня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій із вимогами:
-постановити рішення, яким визнати невиплату та ненарахування відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.02.2016 року по 07.05.2021 року протиправною;
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.02.2016 року по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень- 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 07.05.2021 року стягнути з відповідача суму недоплаченої суми індексації в розмірі 141212 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення, у зв'язку із зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Позивач вказує, що в період проходження військової служби з 01.02.2016 по 07.05.2021 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Оскільки вказане є порушенням прав позивача, він звернувся за їх захистом до суду
Ухвалою судді від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.12.2021 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він щодо задоволення позову заперечив та зазначив, що для виплати індексації в січні 2016 - в жовтні 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Окрім цього вказав, що відповідно до вимог абзацу 9 пункту 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилась індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Тому з урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу з грудня 2015 по березень 2018 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становила 0,00 грн. щомісячно.
Ухвалою суду від 22.03.2022 в справі було зупинено провадження до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, або до закінчення дії воєнного стану.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 було скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2022 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 15.12.2022 адміністративну справу було прийнято до провадження для продовження розгляду.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №119 від 21.05.2021 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.05.2021.
У відповідь на заяву позивача, військова частина НОМЕР_2 листом від 07.09.2021 повідомила ОСОБА_1 про те, що за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення не проводилась. Для виплати індексації в січні 2016 року - жовтні 2018 року фінансового ресурсу в Міністерства оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Відповідно у військовій частині НОМЕР_1 в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась.
Згідно довідки про нараховані і виплачені суми індексації грошового забезпечення №85/11 від 07.09.2021, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення за наступні періоди в таких сумах: з березня 2017 року по листопад 2018 року - 0,00 грн.; з грудня 2018 року по лютий 2019 року - 71,08 грн.; з березня 2019 року по червень 2019 року - 134,47 грн.; з серпня 2019 року по листопад 2019 року - 206,72 грн.; з грудня 2019 року по червень 2020 року - 216,51 грн.; з липня 2020 року по листопад 2020 року - 226,29 грн.: у грудні 2020 року - 233,81 грн.; з січня 2021 року по березень 2021 року - 331,42 грн.; у квітні 2021 року - 415,41 грн.; у травні 2021 року - 281,41 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.02.2016 по 07.05.2021 року, останній звернувся до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом 2 ч. 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст. 9 Закону №1282-XII)
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
У пункті 1-1 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Як встановлено судом з довідки про нараховані і виплачені суми індексації грошового забезпечення №85/11 від 07.09.2021, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , в період з березня 2017 року по листопад 2018 року ОСОБА_1 не нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення; в період з грудня 2018 року по травень 2021 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась в певних сумах.
Таким чином, суд вважає, що індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена позивачеві у повному обсязі, а тому відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.03.2017 по 21.05.2021 року.
Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Разом з тим, щодо вимоги позивача про нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення враховуючи січень 2008 року як базовий місяць, суд зазначає, що з аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
У даному випадку суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення відповідачем базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутні документи, які б вказували на застосування відповідачем будь-якого базового місяця.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про застосування січня 2008 року як базового місяця для обрахунку позивачу індексації грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню й вимоги позивача в частині нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 року по 28.03.2017 року, адже, як вбачається військового квитка позивача серії НОМЕР_3 , позивач був зарахований до складу військової частини НОМЕР_2 саме з 29.03.2017 на підставі підписання контракту про проходження військової служби. До періоду проходження військової служби на підставі контракту, ОСОБА_1 з 04.11.2015 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
Окрім цього, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 141212 грн. суми індексації грошового забезпечення, так як відповідна сума ще не була нарахована відповідачем.
Відтак, враховуючи висновок суду щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.03.2017 по 21.05.2021, суд також доходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2017 по 21.05.2021, а також здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий не підлягає стягненню на його користь.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.03.2017 по 21.05.2021.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) нарахувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.03.2017 по 21.05.2021, а також здійснити її виплату з урахуванням виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.