12 грудня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4618/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірною відмову міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності відповідно до вимог “Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що позивач проходив службу в ОВС з травня 1999 року по 05.11.2015. Звільнений зі служби в ОВС за станом здоров'я. 01.12.2020 обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС. Позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. УМВС складено висновок про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги та направило матеріали для прийняття рішення до МВС України, проте отримав лист УМВС України в Кіровоградській області від 01.09.2022 №1452/05/28-22 яким повідомлено, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги повернуті. МВС України листом повідомив, що прийнято рішення про відмову в призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок. МВС відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались; Державною установою “ТМО МВС України по Кіровоградській області” ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся. Вважає відмову МВС у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги неправомірною та необґрунтованою. Так, представник позивача зазначає, що листом від 22.06.2022 МВС фактично визнало недійсною виписку з акту огляду МСЕК від 01.12.2020 №782748, але на його думку, такі дії МВС є неправомірними та вчинені з перевищенням наданих МВС повноважень. МВС не має права визнавати недійсними рішення МСЕК. Додатково зазначив, що згідно п.14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Встановлення керівництвом МВС України інших підстав для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, ніж передбачених п. 14 Порядку, вважає неправомірним.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. В задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено (а.с.20). Також, цією ухвалою зобов'язано відповідача, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду докази прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також усі документи та матеріали, які покладені в основу відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Додатково, запропоновано відповідачу подати до суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позовну заяву, з дотриманням норм ст.ст.162, 261 КАС України та наявні докази у порядку, передбаченому статтею 79 КАС України. Відповідачем у встановлений ухвалою судді строк не надані ні докази, ні відзив на позовну заяву.
З огляду на викладене, ухвалою суду від 16.11.2022 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України, а також Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України протягом трьох робочих днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду: докази прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також належним чином завірені копії усіх документів та матеріалів, які покладені в основу відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, в тому числі затвердженого відповідного висновку (а.с.31-32).
На виконання вимог ухвали суду надані витребувані документи.
Станом на час винесення рішення суду, відзив на позовну заяву не подано.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №340/2823/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, встановлені наступні обставини:
“ ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з травня 1999 року по 05.11.2015 та був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я.
01 грудня 2020 року обласною медико-соціальною експертною комісією позивачеві встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС.
Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності через захворювання, пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
УМВС України Кіровоградській області складено висновок про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги та разом із поданими позивачем матеріалами направлено для прийняття рішення до МВС України
Департамент ФОП МВС України листом від 23.03.2021 №1187/15-2021 повернув направлені матеріали без прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Листом Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області 01.04.2021 №633/05/28-2021 позивача повідомлено, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги повернуті без прийняття рішення на доопрацювання.” (а.с.24-27).
Також, зазначеним рішенням суду вирішено:
- адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилася у неприйнятті рішення за поданими документами щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та прийняти за наслідками розгляду цих документів рішення відповідно до вимог “Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.24-27).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №340/2823/21 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення; змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №340/2823/21 в мотивувальній частині, в іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №340/2823/21 залишено без змін (а.с.28-30).
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі № 340/2823/21 набрало законної сили - 17.05.2022.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, обставини встановлені рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі № 340/2823/21 повторному доказуванню не підлягають та є встановленими.
На виконання вказаного рішення суду до МВС України надійшли від УМВС у Кіровоградській області матеріали та висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а.с.47, 48).
Натомість уповноваженою особою УМВС України в Кіровоградській області даний висновок із результатом - “не погоджено” (а.с.47).
Згідно листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 10.08.2022 №22280/15-2022 зазначено, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді його медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи” (далі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, Державною установою “ТМО МВС України по Кіровоградській області” ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком. Ураховуючи викладене, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок (а.с.45-46).
Позивач отримав лист УМВС України в Кіровоградській області від 01.09.2022 №1452/05/28-22 яким повідомлено, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги повернуті (а.с.11).
Не погодившись з відмовою відповідача в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі за текстом - Закон №565-ХІІ) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі за текстом - Порядок №850).
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, з наведених норм вбачається, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 Порядку №850.
Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Суд наголошує на вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, який визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Так, згідно листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 22.06.2022 №1027/05/28-22 при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, Державною установою “ТМО МВС України по Кіровоградській області” ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся. Ураховуючи викладене, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.
Тобто, зазначені відповідачем підстави, з яких він виходив при прийнятті рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, не визначені у Порядку №850.
За таких обставин, рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом встановлена протиправність рішення МВС України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення МВС України, викладене у висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Щодо позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності відповідно до вимог Порядку №850, то суд зазначає, що відповідно до цього Порядку, який діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію” й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, а тому суд позбавлений можливості набути дискреційних повноважень саме Міністерства внутрішніх справ України з прийняттям рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині необхідно відмовити.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує законодавчо встановлений механізм вирішення питання щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги визначений Порядком №850, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати МВС України повторно розглянути висновок та документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850 та Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року, з урахуванням висновків суду. При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити питання з якого звернувся позивач, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі, та обґрунтувати його належним чином.
При винесенні рішення у справі судом враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.02.2021 у справі №712/6015/17, від 21.08.2020 у справі № 812/775/17; від 02.03.2021 у справі № П/811/978/16, від 08.07.2020 у справі №725/4155/16-а, від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справах № 808/1866/16, № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі № 161/16343/17, від 19.09.2018у справі №750/2250/17.
Позивач звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача не встановлено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України, (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684) про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, викладене у висновку від 08 серпня 2022 року про призначення одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок та документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина