Апеляційне провадження № 33/824/3492/2022
Справа 370/802/22 Головуючий в суді І інстанції Мазка Н.Б.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
12 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Макарівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 496,20 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 25 червня 2022 року близько 18:09 в смт. Кодра по вул. Центральній керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків, результаті тесту 2,17 проміле, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та необхідність скасування постанови за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував на те, що прибув до Макарівського районного суду Київської області в судове засідання, однак не був допущений до приміщення охороною суду в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по м. Києву та Київській області, однак в цей час судом було винесено оскаржувану постанову, грубо порушивши конвенційне та конституційне право особи бути вислуханою, надати свої пояснення та заперечення.
20 жовтня 2022 року він подав до канцелярії суду заяву про відвід судді, і 24 жовтня 2022 року звернувся до суду, щоб дізнатись результати розгляду цієї заяви, при цьому його повідомили про винесену 19 жовтня 2022 року постанову.
Пояснював, що 25 червня 2022 року приблизно о 17 годині разом зі своїм колегою, який керував транспортним засобом, вони під'їхали до магазину за продуктами. Коли удвох вийшли до магазину, до його припаркованого транспортного засобу під'їхала поліцейська машина і одразу працівники поліції попросили документи, які посвідчують право власності. Він надав документи для перевірки, працівник поліції звернувся до нього із запитанням, чи він вживав алкоголь. ОСОБА_1 відповів, що так, але за кермом його колега, який був біля нього та дійсно керував транспортним засобом. Від проходження на стан алкогольного сп'яніння він не заперечував, оскільки транспортним засобом не керував.
Вважав, що записані в протоколі свідки не повинні братися до уваги, оскільки були запрошені працівниками поліції для засвідчення, що нібито ОСОБА_1 керував транспортним засобом, та не були свідками на підтвердження обставин не керування ним транспортним засобом. При наявності суперечливих показань свідків суд не викликав і не допитав їх в судовому засіданні, в зв'язку з чим підписи свідків не можна вважати доказами.
Звертав увагу на відеозапис, долучений до матеріалів справи, який є прямим доказом відсутності адміністративного правопорушення, оскільки фіксація адміністративного правопорушення відсутня, як і інформація щодо правильності складання адміністративного протоколу.
Вказував, що з огляду на наявні істотні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вказаний протокол та відсутність відеозапису з нагрудної камери поліцейського є недопустимими доказами, отриманими з порушеннями вимог КУпАП.
На підставі вищевикладеного просив поновити пропущений з поважних причин строк для подання апеляційної скарги, скасувати постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи відбувся у його відсутності, з матеріалами справи він ознайомлений 24 жовтня 2022 року, після чого ним 02 листопада 2022 року в розумний строк, який не перевищує десяти днів, подано апеляційну скаргу.
За наведених обставин апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.
В судовому засіданні 28 листопада 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 було допитано свідка ОСОБА_2 , який підтвердив, що дійсно 25 червня 2022 року транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 керував він, а не ОСОБА_1 , про що останній повідомляв поліцейських, однак протокол про адміністративне правопорушення все одно було складено.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком неможливо.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Крім того, Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а сформульовано правовий висновок, згідно з яким само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп'яніння.
Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, натомість інспектором поліції ініційовано притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, хоча доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом на місці складання протоколу інспектором поліції у матеріалах справи немає.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений оптичний диск, на якому мав знаходитись відеозапис з нагрудних камер поліцейських.
Відповідно доІнструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Під час апеляційного розгляду справи з?ясовано, що відеофайл, наявний на оптичному диску, який долучено до матеріалів даної справи, технічно недоступний для перегляду, в зв'язку з чим листом від 28 листопада 2022 року апеляційний суд витребував у Відділення поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області технічно справну копію відеозапису, зробленого під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 078952 від 25 червня 2022 року.
Разом із тим, такої копії відеозапису управлінням поліції на запит суду надіслано не було.
У зв'язку із тим, що у ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції виникли сумніви в частині обставин складання матеріалів про адміністративне правопорушення, усунути які не виявилось можливим внаслідок пасивної поведінки представників органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, суд ці сумніви, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України, тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наведених обставин щодо відсутності відеозапису з нагрудних камер поліцейських суд першої інстанції не врахував, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Всупереч ч. 1 ст. 256 КУпАП поліцейськими не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення свідка події ОСОБА_2 ,його адреси, а від осіб, які зазначені в протоколі як свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - не відібрано пояснень.
Самі по собі підписи свідків в протоколі про адміністративне правопорушення не можуть вважатися доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.
Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, у місці та у час, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ААБ № 078952, спростовуються поясненнями допитаного апеляційним судом свідка ОСОБА_2 .
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Крім того, ч. 2 ст. 254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таке положення також передбачене п. 8 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.
Об'єктивних даних про дотримання цих вимог щодо ОСОБА_1 матеріали справи не містять, натомість на а. с. 4 наявний другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 078952, що надає підстави для висновку про невручення його особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
Наведені обставини також залишились поза увагою судді місцевого суду.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Макарівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Макарівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 (а) ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.