Апеляційне провадження № 33/824/3455/2022
Справа 761/20625/22 Головуючий в суді І інстанції Пономаренко Н.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
12 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Волошина Ігоря Володимировича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 рокуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 496,20 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 12 серпня 2022 року о 13 год. 25 хв. в м. Києві, вул. О.Теліги 17 керував мотоциклом QEDд.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей звужені та не реагують на світло, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога водій відмовився у встановленому законом порядку на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР.
У апеляційній скарзі захисника Волошина І.В. указано на те, що постанова прийнята з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 369884 від 12 серпня 2022 року працівники поліції зазначили про наявність в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які є необґрунтованими та надуманими, оскільки на відео з нагрудних камер поліцейських добре видно пальці рук ОСОБА_1 , що лежать на кермі мотоцикла, з аналізу відео можна зробити висновок про відсутність тремтіння пальців рук як ознак наркотичного сп'яніння. Також на відео не відображено, що зіниці ОСОБА_1 звужені та не реагують на світло, а поліцейські навіть не використали ліхтар, що ставить під сумнів наявність такої ознаки.
Наголошував, що працівники поліції, склавши протокол, дозволили ОСОБА_1 нібито у стані наркотичного сп'яніння продовжити керувати мотоциклом, навіть не вилучивши водійське посвідчення, всупереч вимог ст. 265-2 КУпАП не затримали транспортний засіб шляхом блокування, не доставили його на спеціальний майданчик або стоянку, і всупереч вимог ст. 266 КУпАП не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Вказував, з посиланням на постанови судів першої та апеляційної інстанції, що протокол про адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця ЗСУ має складатися відповідною посадовою особою військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. ОСОБА_1 попередив поліцейських, що має статус військовослужбовця, однак протокол все одно було складено, незважаючи на відсутність суб'єкта адміністративного правопорушення.
Щодо направлення для огляду до медичного закладу, то в зв'язку з виконанням наказу командира прибути до місця дислокації (військової частини) о 14:00 год. старший солдат ОСОБА_1 був змушений повідомити працівників Національної поліції про те, що він не має права не виконати наказ командира, адже за це передбачена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 402 КК України (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років). Таким обставинам суд не надав оцінки і як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про притягнення
ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.
На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та закрити провадження в справі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Волошин І.В. в судове засідання не з?явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Судова повістка-повідомлення на 07 грудня 2022 року захисником Волошиним І.В. отримана за вказаною ним поштовою адресою 02 грудня 2022 року. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 369884 від 12 серпня 2022 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 12 серпня 2022 року, складеним на ОСОБА_1 , згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп?яніння: тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей;
відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга захисника Волошина І.В. не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку і така відмова зафіксована поліцейським на відеокамеру.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Переглянутий відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що підставами для огляду є виключно наявність виявлених (встановлених) ознак сп?яніння, і вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп?яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та незаконною, і що з дослідженого у судовому засіданні відеоматеріалу не вбачається наявності ознак наркотичного сп?яніння (тремтіння пальців рук, розширених зіниць очей), апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки вони ґрунтуються лише на особистому сприйнятті та аналізі особою, яка подає апеляційну скаргу, відеозапису, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд не може погодитись також із доводами апеляційної скарги, що відеозапис не відображає процедури огляду поліцейськими ОСОБА_1 на стан наркотичного сп?яніння, не зафіксовано виявлення та оприлюднення поліцейськими будь-яких ознак наркотичного сп?яніння (зокрема, не використано ліхтарик для перевірки реакції зіниць очей), з огляду на те, що конкретної процедури виявлення таких ознак не встановлені ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 поліцейськими не було відсторонено від керування транспортним засобом, не вилучено у нього водійське посвідчення, не затримано транспортний засіб шляхом блокування або доставлення його для збереження на спеціальний майданчик або стоянку, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, і відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності суб'єкта адміністративного правопорушення, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Посилання захисника на ту обставину, що протокол відносно ОСОБА_1 мав складатися відповідною посадовою особою військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки останній вчинив адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч. 1 ст. 130 КУпАП), тобто на загальних підставах, і матеріали справи не містять доказів, що транспортний засіб, яким він керував, перебував на балансі Збройних Сил України.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника на практику судів інстанції в інших справах, оскільки чинним КУпАП не передбачено врахування правових висновків судів загальної юрисдикції під час апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 повинен був виконати наказ командира та прибути до військової частини о 14:00, а за невиконання наказу передбачена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 402 КК України (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу) апеляційний суд відхиляє як припущення, що ґрунтуються на особистій кваліфікації дій ОСОБА_1 , і не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи із вищевикладеного, доводи апеляційної скарги захисника Волошина І.В. про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга захисника Волошина І.В. не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Волошина Ігоря Володимировича залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.