Справа №338/1297/22
14 грудня 2022 року селище Богородчани
Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , про припинення дії земельного сервітуту,
12 грудня 2022 року через систему «Електронний суд», до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки площею 0,0147 га кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, встановленого за рішенням Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року у справі №338/158/19.
Одночасно з позовною заявою 12.12.2022 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд», подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Клопотання обґрунтувала тим, що розмір судового збору, який необхідно сплатити за звернення з позовом перевищуватиме 5% його річного доходу. При цьому послалася на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, яким відображено відсутність у неї сум виплачених доходів та утриманих податків. Зважаючи на нульовий рівень доходів та скрутне матеріальне становище, просить звільнити її від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до переконання, що позовна заява підлягає залишенню без руху.
Відповідно до положень ЦПК України позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 звертається до суду із позовною заявою з вимогою немайнового характеру.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви про розірвання шлюбу передбачена сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлений на 2022 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2481 грн.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі зокрема, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Разом з тим, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
У поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивачка жодним чином не повідомляє про своє матеріальне становище, а посилається виключно на інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у якій у графі 2 відображено лише результат обробки електронного запиту, який свідчить про те, що відповідь на запит не сформована з причин відсутності інформації у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків щодо сум виплачених доходів та утриманих податків за запитуваний період. Вказана обставина не є безумовним свідченням відсутності доходів у позивачки, але відображає лише факт неподання декларації про майновий стан і доходи.
Конституційний обов'язок громадян щороку подавати Декларацію про майновий стан і доходи визначений ч. 2 ст. 67 Конституції України.
Відповідно до вимог ст.179 Податкового Кодексу України громадяни обов'язково подають декларацію про майновий стан і доходи, якщо ними отримано протягом року доходи, які є об'єктом оподаткування резидента ст.164.
Долучена до клопотання копія відомостей з Державного реєстру ФОПП від 06.12.2022 року, не містить даних про дійсний майновий стан позивачки, які могли б бути підставою для звільнення її від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Усталеною практикою Європейського суду з прав людини також визначається, що судовий збір є також обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Оскільки в поданому клопотанні позивачкою не доведено наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, то у його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 , до позовної заяви про припинення дії земельного сервітуту не надано доказів сплати судового збору в розмірі 992,40 грн, який повинен бути сплачений за наступними реквізитами: отримувач -ГУК у Ів.-Фр./ТГ Богородч/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача (ГУДКCУ) - Казначейство України (ел.адм.подат), код банку (МФО ГУДКСУ) 899998, номер рахунку - UA968999980313131206000009618, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *; 101; ідентифікаційний код позивача; Судовий збір за позовом ПІБ позивача, назва суду, де розглядається справа та представити суду оригінал відповідного платіжного документа.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України,
У задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії земельного сервітуту залишити без руху. Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у зазначений строк заява буде вважатись неподаною і повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя