справа № 197/246/22
провадження № 2/197/391/22
05 грудня 2022 року смт Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Шевченко О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,
розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
І. Стислий виклад позицій сторін.
Позивач 22.04.2022 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення грошових коштів за договором позики, саме просив суд:
-стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 260 477 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договорів позики відповідач отримав від позивача в сумі 260 477 грн. На даний час борг не повернуто.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13.04.2022 позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач, у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.
Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в т.ч. через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з'явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.
За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідачем від позивача на підставі:
-видаткового касового ордеру від 11.02.2014 на 01 рік отримано позику в сумі 3000 грн,
-видаткового касового ордеру від 15.12.2015 на 01 рік отримано позику в сумі 7500 грн,
-видаткового касового ордеру від 09.08.2016 на 01 рік отримано позику в сумі 11846 грн,
-видаткового касового ордеру від 11.08.2016 на 01 рік отримано позику в сумі 16146 грн,
-видаткового касового ордеру від 13.08.2016 на 01 рік отримано позику в сумі 18600 грн,
-Договору безпроцентної позики грошових коштів від 22.03.2017 в сумі 23200 грн,
-Договору безпроцентної позики грошових коштів від 26.12.2018 в сумі 37195 грн,
-Договору безпроцентної позики грошових коштів від 04.02.2019 в сумі 42195 грн,
-Договору безпроцентної позики грошових коштів від 06.10.2020 в сумі 100795 грн,
що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами, Договорів безпроцентної позики грошових коштів.
За твердженням позивача борг на його вимогу відповідачем не повернуто.
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне:
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14, зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Суд приходить до висновку, що розписки написані відповідачем, ним підписані, тому ця особа є позичальником на підставі вищеперелічених документів.
Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Укладення між позивачем та відповідачем договору позики підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
На час ухвалення рішення боргове зобов'язання не виконане, тому позов підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2481 грн з 01.01.2022.
Ціна позову - 260477 грн.
Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено судовий збір в сумі 2604,77 грн.
Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2604,77 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 260477 (двісті шістдесят тисяч чотириста сімдесят сім) грн., які включають в себе наступні суми:
-3000 грн за видатковим касовим ордером від 11.02.2014,
-7500 грн за видатковим касовим ордером від 15.12.2015,
-11846 грн за видатковим касовим ордером від 09.08.2016,
-16146 грн за видатковим касовим ордером від 11.08.2016,
-18600 грн за видатковим касовим ордером від 13.08.2016,
-23200 грн за Договором безпроцентної позики грошових коштів від 22.03.2017,
-37195 грн за Договором безпроцентної позики грошових коштів від 26.12.2018,
-42195 грн за Договором безпроцентної позики грошових коштів від 04.02.2019,
-100795 грн за Договором безпроцентної позики грошових коштів від 06.10.2020.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2604,77 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасники справи (данні):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО