Справа № 381/3081/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/13138/2022
01 грудня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голвоного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
У жовтні 2022 року позивач звернулася до суду з позов про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.06.2021 року згідно свідоцтва про право на спадщину, така складається з недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в сумі 59 192,17 грн., що знаходиться в ГУ ПФУ в Київській області. Позивач вважає, що відповідач неправомірно не виплатив позивачці недоотриману пенсію, що належала ОСОБА_2 . З листа відповідача вбачається, що позивач зверталася до ГУ з заявою щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , але їй було відмовлено, посилаючись на відсутність підстав для сплати.
У зв'язку з вищевикладеним, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці коштів, набутих нею в порядку спадкування за законом - недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 59 192,17 грн. та стягнути з відповідача дані кошти.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачка направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання 01.12.2022 року сторона по справі не з'явилась, про розгляд справи належним чином повідомлялась, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надала.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічні норми викладено у статті 19 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII (Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В даній же справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти, у вигляді невиплаченої спадкодавцю пенсії. За таких умов спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
До необхідності віднесення такого роду спорів до юрисдикції цивільного суду дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 286/3516/16-ц.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі наведеного, враховуючи порушення процесуального закону, допущені при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько