Київський апеляційний суд
22 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018110100002379 щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2021 ОСОБА_11 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.3 ст.186 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, з метою доведення кваліфікуючої ознаки грабежу - “поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище” суд у вироку послався на показання потерпілої та свідка ОСОБА_12 , які нібито в суді повідомили, що велосипед зберігався в сараї, до якого він заходив. Однак це не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ні потерпіла, ні свідок під час допиту не повідомляли, що ОСОБА_11 викрав велосипед з сараю. Під час слідчого експерименту потерпіла показала, що велосипед “ARDIS” стояв біля огорожі, а невістка побачила ОСОБА_11 за територією домоволодіння за огорожею. Свідок ОСОБА_12 під час слідчого експерименту показала, що велосипед, взагалі, не зберігався в сараї, і ОСОБА_11 з велосипедом вона побачила не на території домоволодіння, а за огорожею біля входу на територію городу через металеву хвіртку. Також ОСОБА_12 стверджує, що всі події, пов'язані з побиттям ОСОБА_13 та намаганням ОСОБА_11 заволодіти велосипедом, відбувались на території домоволодіння. Водночас, в ході огляду місця події велосипед виявлено при виході через хвіртку за територією домоволодіння на відстані 20 см від огорожі, про що суд вказав у вироку. Отже, підстав стверджували, що він проникав у житло, інше приміщення чи сховище, немає.
Крім того, ОСОБА_11 вказує, що суд не дослідив відеозапис до протоколів проведення слідчого експерименту за участю потерпілої та свідка у зв'язку з відсутністю технічної можливості, хоча послався на нього у вироку. І у разі дослідження цього доказу суд звернув би увагу на свідчення потерпілої, що після удару вона плювала кров'ю на землю. Проте в протоколі огляду місця події відсутні відомості про виявлену кров.
Під час судового провадження в суді першої інстанції потерпіла та свідок не давали показання про те, що у ОСОБА_13 було вибито два зуба, і це спростовується висновком судово-медичної експертизи. І, якщо б суд задовольнив клопотання про допит експерта ОСОБА_14 , той би пояснив, що під час зіткнення травмуючої поверхні кулака із зубами (зубом) потерпілої відбувається розсічення шкіри на кулаку, у той час як у нього не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень. Також суд проігнорував його клопотання про допит свідка ОСОБА_15 , який міг спростувати позицію сторони обвинувачення про наявність у нього умислу на проникнення на огороджену територію домоволодіння, і не взяв до уваги, що ОСОБА_15 сторожував у нього на ділянці, охороняв товарно-матеріальні цінності, вартість яких перевищувала 1 мільйон гривень, і між ними залишилось невирішеним питання з приводу оплати праці.
Додатково ОСОБА_11 вказує, що виявив велосипед, який лежав на снігу та ґрунті, і нахилився, щоб його підняти. Тому вважає, що доречним з цього приводу було б задовольнити його клопотання про допит свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які б могли пояснити, хто з них останній користувався велосипедом, де його залишили і як могло трапитися, що працівники поліції виявили велосипед на тому місці, на яке вказував обвинувачений (перегороджував вхід до хвіртки), де він його і підняв.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; повторно дослідивши фактичні обставини кримінального провадження у визначених судом апеляційної інстанції межах, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 21 листопада 2018 близько 17 години 30 хвилин у ОСОБА_11 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння і знаходився біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , виник умисел на вчинення крадіжки чужого майна, що знаходилось на огородженій території даного домоволодіння.
Реалізуючи злочинний умисел, з метою бути непоміченим господарями будинку, ОСОБА_11 пройшов через суміжну земельну ділянку з тильної сторони, відчинив хвіртку і проник на територію домоволодіння, де побачив належній ОСОБА_13 велосипед “ARDIS” вартістю 1 883 гривні і почав його викочувати за будинок в напрямку до виходу.
Однак дії ОСОБА_11 були виявлені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які стали їх припиняти. Так, ОСОБА_13 , підійшовши до ОСОБА_11 , вихопила з його рук велосипед та намагалася відкотити його до будинку. Але обвинувачений, усвідомлюючи, що його викрито, продовжив свої дії з метою заволодіння майном, вихопив з рук ОСОБА_13 велосипед та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, завдав їй не менше двох ударів руками в обличчя та по тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у виді синця на верхній та нижній губі зліва з переходом на підборіддя, травматичної екстракції 2-го зуба верхньої щелепи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_11 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їхнім сусідом ОСОБА_18 .
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю наведених у ньому доказів, яким суд дав належну оцінку, а саме, даними у показаннях потерпілої та свідка, документах, висновку експерта.
Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_13 вона разом з чоловіком ОСОБА_15 проживає в будиночку літньої кухні в АДРЕСА_3 . На території цього ж домоволодіння у будинку проживає син з дружиною та дітьми. 21 листопада 2018 року близько 18 години була вдома сама, зайшла невістка ОСОБА_12 , вони розмовляли близько 20 хвилин, після чого невістка пішла до себе. Через 5-10 хвилин ОСОБА_12 повернулася схвильована та повідомила, що невідомий чоловік ходить у них по двору та хотів забрати велосипед. Вона вийшла на поріг будинку, побачила в червоній курточці та натягнутій на очі чорній шапці невідомого чоловіка, який був у стані сильного алкогольного сп'яніння, поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою та на її неодноразові прохання залишити подвір'я насміхався і вимагав покликати її чоловіка. На слова ОСОБА_12 , що вона викличе працівників поліції, ОСОБА_11 впав на коліна, сказав, що вони його насмішили, а коли вона зробила зауваження та взяла велосипед, який лежав на газоні, обвинувачений підвівся і вдарив її один раз кулаком в обличчя, а другий раз трохи вище живота. Від ударів у неї випало два зуба, пішла кров з губи, сніг покрився кров'ю. Надалі ОСОБА_12 викликала працівників поліції. ОСОБА_11 в її присутності в руки велосипед не брав і після завдання їй ударів не намагався його забрати, бо приїхали працівники поліції, які посадили його в свій автомобіль. Там обвинувачений продовжував себе неадекватно поводити. Тим часом її чоловік повернувся додому, відчинив двері автомобіля та впізнав ОСОБА_11 , який просив чоловіка допомогти йому. Зазвичай велосипед стоїть у сараї, який не зачиняться на замок, до якого проник обвинувачений та викотив його на вулицю. Після цих подій вона дізналася, що ОСОБА_11 є їхнім сусідом, який придбав земельну ділянку в кінці вулиці.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_12 21 листопада 2018 року близько 18 години вона зайшла в гості до свекрухи ОСОБА_13 і, пробувши приблизно 20 хвилин, пішла додому. Проживають вони на території однієї земельної ділянки у різних будинках, які огороджені парканом. Йдучи до свого будинку, побачила чоловіка, який зайшов на територію їхнього домоволодіння (городу). Вона вважала, що то п'яний сусід, та вирішила зачинити за ним хвіртку. Коли наздогнала чоловіка, побачила, що він незнайомий, і тримає в руках велосипед її сина, який до цього був у сараї. Вона злякалась, вирвала з рук обвинуваченого велосипед та повернулася до свекрухи. Поки йшла та котила велосипед, ОСОБА_11 йшов позаду і кричав, щоб вона покликала діда. Після цього вона кинула велосипед, забігла в будинок до ОСОБА_13 і повідомила, що незнайомий чоловік ходить у них по двору і хотів забрати велосипед. Коли ОСОБА_13 вийшла на вулицю, обвинувачений, який був у стані алкогольного сп'яніння, вів себе неадекватно, сміявся, висловлювався нецензурною лайкою та вимагав покликати свекра - ОСОБА_15 . Свекра вдома не було, але вона про це не говорила, оскільки боялася, що обвинувачений дізнається, що чоловіків немає вдома. На зауваження ОСОБА_12 та її намагання прогнати ОСОБА_11 той не реагував, а коли свекруха підняла велосипед з газону та сказала обвинуваченому йти, той вирвав велосипед у неї з рук, штовхнув потерпілу в живіт та двічі вдарив кулаком в обличчя, вибивши 2 зуба. Свекруха впала, у неї з губи пішла кров. Вона зателефонувала в поліцію та сусіду. Працівники поліції приїхали швидко, зійшлися сусіди. Поки працівники поліції складали протокол, близько 19 години повернувся свекор, і вона дізналася, що останній знайомий з обвинуваченим.
Показання потерпілої та свідка суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки, не зважаючи на деякі неточності, які логічно пояснюються суб'єктивним сприйняттям ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які були налякані, подій, що відбувалися, темну пору доби, вони підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 . Під час досудового розслідування потерпіла та свідок впізнали ОСОБА_11 як особу, яка намагалася заволодіти велосипедом і спричинила ОСОБА_13 тілесні ушкодження, а при проведенні слідчих експериментів на місці відтворили обставини, за яких це сталося, і вказані протоколи суд також взяв до уваги (т.1 а.с.129-130, 132-133, 134-136, 138-140).
Ці показання також узгоджуються з іншими доказами, якими суд мотивував свої висновки, зокрема, з даними, які містяться в:
- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.11.2018 ОСОБА_13 , яка повідомила, що 21.11.2018 близько 18 години ОСОБА_11 проник на подвір'я за адресою: АДРЕСА_2 , заподіяв їй тілесні ушкодження та відкрито заволодів велосипедом “ARDIS” (т.1 а.с.90);
- протоколі огляду місця події від 21.11.2018, в ході якого було оглянуто територію домоволодіння за вказаною раніше адресою, на якій розташовані два будинки та інші приміщення. Вхід на територію здійснюється через металеву хвіртку, вона огороджена високим металевим парканом з передньої сторони і металевою сіткою та дерев'яним парканом з тильної сторони, де також є металева хвіртка. На межі ґрунту та асфальтованої доріжки на цій території на відстані приблизно 2 метри від паркану виявлено гаманець з документами та грішми ОСОБА_11 . При виході через хвіртку за територією подвір'я знаходиться земельна ділянка, вкрита сніговим покривом, з правої сторони від хвіртки (на відстані приблизно 20 см, тобто відразу) на земельній ділянці виявлено велосипед “ARDIS”, з поверхні якого вилучено 2 сліди папілярних ліній (т.1 а.с.91-106);
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2018, згідно з яким свідок ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_11 як особу, яка вчинила розбійний напад на ОСОБА_13 (т.1 а.с.142-144);
- висновку експерта № 8-1/2780 від 14.12.2018, у відповідності з яким сліди рук, вилучені з поверхні рами велосипеду “ARDIS” в ході огляду місця події, залишені середнім та безіменним пальцями правої руки та долонною поверхнею правої руки ОСОБА_11 (т.1 а.с.157-165);
- висновку експерта № 137д від 24.12.2018, у відповідності з яким при судово-медичній експертизі у ОСОБА_13 виявлені синець на верхній та нижній губі зліва з переходом на підборіддя, травматичну екстракцію 2-го зуба верхньої щелепи зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись у строк та за обставин, на які вказано в ухвалі суду. Всі виявлені у ОСОБА_13 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.171-172);
- висновку експерта № 13-1/9 від 10.01.2019, згідно з яким ринкова вартість велосипеда “ARDIS” станом на 21.11.2018 могла становити 1 883 гривні (т.1 а.с.178-180).
По суті висунутого обвинувачення ОСОБА_11 показав, що того дня знаходився в АДРЕСА_4 , за місцезнаходженням своєї новопридбаної земельної ділянки, де було розпочато будівництво. Він тимчасово мешкав в одному з вагончиків на вказаній земельній ділянці. Напередодні вживав алкогольні напої, а в обідній час випив дві пляшки пива. Він вирішив поцікавитись купівлею однієї із земельних ділянок, про яку розповідав сусід ОСОБА_15 , і пішов до нього. ОСОБА_15 є чоловіком потерпілої ОСОБА_13 . Потерпіла, її діти та невістка дуже добре його знають, оскільки вони знайомі та спілкувалися. Син потерпілої працював у нього на будівництві. Зайшовши на територію домоволодіння ОСОБА_15 , побачив поруч з парканом та деревом велосипед. Він постукав у двері, гукав власника, однак відповіді не було. Коли виходив з подвір'я, вийшла невістка потерпілої та почала лаятися на нього. Він тримав у руці ключі, велосипеда у нього в руках не було. Він страждає з дитинства на хворобу, від якої в той момент втратив свідомість, і прийшов до тями в автомобілі працівників поліції. Знаходячись в автомобілі, побачив, що на вулиці стоїть побита ОСОБА_13 , працівники поліції щось описують і йде ОСОБА_15 , який відчинив двері автомобіля і запитав у нього, що сталося. Пояснити обставини події він не може, оскільки у нього в пам'яті спливають деякі відрізки. Жінки повідомили працівникам поліції невірну інформацію, оскільки велосипед він не викрадав і вдарити жінку не міг. Навпаки, ОСОБА_13 і ОСОБА_12 його били, і навіщо вони це робили, невідомо. Тілесні ушкодження потерпіла могла отримати під час бійки, яку влаштували самі жінки. Пояснити наклеп на нього потерпілою та свідком може лише помстою, оскільки він звільнив сина потерпілої за зловживання алкогольними напоями і не виплатив заробітну плату.
Показанням обвинуваченого, який заперечив як намагання заволодіти велосипедом, так і спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, суд дав оцінку у вироку і правильно не взяв їх до уваги, визнавши неправдивими і такими, що мають на меті уникнути більш суворого покарання.
Зокрема, на підтвердження версії про те, що він з дитинства страждає на хворобу, від якої втратив свідомість і прийшов до тями в автомобілі працівників поліції, обвинувачений не надав жодного документа.
Згідно з висновком експерта № 566 від 12.12.2018 ОСОБА_11 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_11 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено, він в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_11 не виявлено. Під час скоєння інкримінованих йому дій ОСОБА_11 в стані фізіологічного афекту та в будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував (т.1 а.с.206-208). Натомість о 23 годині 20 хвилин 21.11.2018 ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т.1 а.с.183).
А показання в тій частині, що він не брав у руки велосипед і не міг його тримати, оскільки руки були зайняті ключами, спростовуються, крім показань свідка ОСОБА_12 , висновком експерта, у відповідності з яким на рамі велосипеда виявлено належні йому сліди пальців руки та долонної поверхні руки.
При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_11 вже зазначає, що коли виявив велосипед на снігу та ґрунті, то підняв його, оскільки він перегороджував прохід до хвіртки, тобто вже висуває нову версію, яка не узгоджується з його показанням у суді першої інстанції.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, взагалі, показання ОСОБА_11 є суперечливими. Так, обвинувачений показав, що не може повністю відтворити подію, бо був п'яний. Ці показання суд не відобразив у вироку, але вони містяться на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Одночасно з цим ОСОБА_11 стверджує про наявність у нього захворювання, наслідком якого є запаморочення, навіть не вказуючи, що це за захворювання. Обвинувачений, який нібито пам'ятає як останню подію те, що з будинку вибігла жінка і почала на нього кричати, категорично заперечує спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.
Крім того, згідно з висновком експерта № 138д від 17.12.2018 об'єктивних судово-медичних даних, що дозволяють визначити у ОСОБА_11 наявність будь-яких тілесних ушкоджень, немає (т.1 а.с.181-182), що спростовує показання обвинуваченого в тій частині, що бійку влаштували жінки.
Під час повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції було досліджено протокол огляду місця події, додаток до протоколів проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_12 - відеозапис, долучені стороною захисту документи.
Оцінюючи ці докази, колегія суддів вважає, що виявлення під час огляду місця події велосипеда при виході через хвіртку за територією домоволодіння та відсутність даних у протоколі про виявлення слідів крові ніяким чином не спростовують показання потерпілої та свідка про те, що події відбувалися у них на подвір'ї і що ОСОБА_11 намагався викрасти велосипед та спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження.
При цьому доводи обвинуваченого, що потерпіла та свідок під час допиту в суді та в ході проведення слідчих експериментів не повідомляли, що він вибив ОСОБА_12 два зуба, є слушними. Разом з тим, невірний виклад судом у вироку показань ОСОБА_12 і ОСОБА_13 лише в цій частині, не вплинув на виклад формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в якому вказано про травматичну екстракцію 2-го зуба верхньої щелепи зліва, і це не може бути підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Показання ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_15 - чоловік потерпілої сторожував у нього на земельній ділянці та охороняв матеріальні цінності, вартість яких перевищувала 1 мільйон гривень, зважаючи на його дії, які виразились у проникненні в темний час доби на територію чужого домоволодіння, спробі таємно викрасти велосипед, а після його викриття намаганні вже відкрито його викрасти та завданні ОСОБА_13 ударів, не спростовують висновки суду про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі, якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування таких обставин.
ОСОБА_11 вказує в апеляційній скарзі, що суд нібито не погодився з клопотанням про допит в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_14 , який міг би пояснити, що під час зіткнення травмуючої поверхні кулака із зубами потерпілої відбувається розсічення шкіри кулака, проігнорував клопотання про допит як свідка ОСОБА_15 , який би спростував твердження сторони обвинувачення про наявність у нього злочинного умислу на проникнення на огороджену територію, не дослухався до його клопотання про допит ОСОБА_16 і ОСОБА_17 - синів свідка ОСОБА_12 , які могли повідомити, хто з них останній користувався велосипедом і де його залишив.
Разом з тим, клопотань ні про допит експерта, ні про допит цих свідків сторона захисту не заявляла, що не дає обвинуваченому підстав стверджувати про неповноту судового розгляду.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_11 як незакінчений замах на грабіж, суд керувався тим, що його дії були розпочаті як крадіжка, але виявлені свідком ОСОБА_12 , в подальшому потерпілою ОСОБА_13 і, незважаючи на це, продовжені з метою заволодіння майном, що було поєднано із застосуванням насильства до потерпілої.
Що стосується кваліфікуючої ознаки відкритого викрадення чужого майна (грабежу) - “поєднане з проникненням у сховище”, то суд виходив з того, що сховищем вважається ділянка території, відведена для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей та обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною, що перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб або забороняють їм вхід на дану територію.
Саме таким критеріям відповідала територія домоволодіння сім'ї Калита, яка огороджена з усіх сторін парканом, вхід до якої здійснювався через хвіртку та ворота з фасаду, через хвіртку, яка зачинялась, - з тильної сторони, які об'єктивно перешкоджали вільному доступу сторонніх осіб та дозволяли ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
Така позиція узгоджується з висновком щодо застосування норми права у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 205/5830/16-к.
Всупереч твердженням ОСОБА_11 його дії не кваліфікувались як такі, що поєднані у житло чи інше приміщення, і показання потерпілої та свідка в тій частині, що велосипед зберігався в сараї, які вони дали суду під час одночасного допиту, для кваліфікації його дій не мають значення.
Отже, суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.15 ч.3 ст.186 КК України - незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та з проникненням у сховище, оскільки обвинувачений з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає, і доводів про такі порушення апеляційна скарга не містить.
Призначаючи ОСОБА_11 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини кримінального провадження і його відношення до вчиненого, особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується посередньо, обставини, що обтяжують покарання, якими суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та щодо особи похилого віку. Навів суд у вироку і мотиви, з яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3