Єдиний унікальний номер справи 357/6385/21
Провадження №22-ц/824/11589/2022
17 листопада 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 листопада 2021 року позов задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 23 березня 2021 року, зареєстрований за номером 34369, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», грошових коштів на загальну суму 118 994,03 грн., стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362, 00 грн. понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.
29 листопада 2021 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. Зазначив, що позивачем повідомлялося суду, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України він зобов'язується подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження понесених судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу - за участь в судових засіданнях 12.08.2021, 24.09.2021, 07.10.2021, 28.10.2021 та 25.11.2021 року.
На підтвердження фактичного понесення зазначених витрат надав:
- меморіальний ордер № @2РL931139 від 11.08.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- меморіальний ордер № @2РL047408 від 22.09.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- меморіальний ордер № @2РL019367 від 08.10.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- меморіальний ордер № @2РL257320 від 27.10.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- меморіальний ордер № @2РL652014 від 09.11.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 26 листопада 2021 року;
- рахунок від 11.08.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- рахунок від 22.09.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- рахунок від 09.10.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- рахунок від 25.10.2021 року на суму 2 500,00 грн.;
- рахунок від 09.11.2021 року на суму 2 500,00 грн..
Інші документи, а саме договір та додаткова угода вже були наявні в матеріалах справи.
Додатковим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2022 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 500 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні вищевказаної заяви.
01.11.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 17.11.2022 року відповідач не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Одним із основних доводів апелянта є те, що в основному рішенні судом першої інстанції вже було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у даній справі. При цьому, пунктом 1 ч. 3 ст. 270 ЦПК України, що суд який ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання щодо судових витрат. Все це обумовлює відсутність повноважень у суду першої інстанції повторно вирішувати питання стягнення судових витрат.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із такими доводами апелянта з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням по суті спору суд першої інстанції дійсно стягнув з відповідача на користь позивача 7 000 грн. витрат на правничу допомогу. В той же час, в своєму рішенні суд чітко визначив, що саме складає вказану суму, та послався на надані позивачем документи, на підтвердження таких витрат, зокрема: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2021 року, копію додаткової угоди № 1, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 та дублікат квитанції № 0.0.2123331260.1 від 17.05.2021 року.
До закінчення судового розгляду справи позивачем було заявлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України представник позивача зобов'язується протягом п'яти днів подати до суду документи стосовно витрат на правову допомогу у вигляді плати за участь адвоката у судових засіданнях, що і було зроблено в даному випадку. При цьому вартість участі адвоката в одному судовому засіданні була заявлена ще при поданні до суду позовної заяви. Обумовлює такі свої твердження сторона відповідними документами, якими встановлюється вартість такої участі у розмірі 2500 грн. за одне судове засідання. За таких умов, загальна сума витрат за участь адвоката у судових засіданнях від 12.08.2021 року, 24.09.2021 року, 07.10.2021 року, 28.10.2021 року та 25.11.2021 року склала 12 500 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на вищевказане, та те, що судом першої інстанції оскаржуваним рішенням не було вирішено питання щодо витрат за участь адвоката в судових засіданнях, а також те, що основне рішення по справі не було оскаржено, предметом дослідження апеляційної скарги в даному випадку є оцінка доводів апелянта лише в цій частині. При цьому наведенні в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованості та співмірності плати адвокату у розмірі 2500 грн. за одне судове засідання.
Колегія суддів апеляційного суду не може прийняти доводи апелянта стосовно зловживання представником позивача своїми процесуальними правами. Як вбачається із матеріалів справи, розгляд даної справи здійснювався протягом тривалого часу безпосередньо через неучасть представника відповідача у судових засідання. Суд відкладав розгляд справи через неявку відповідача та його представника у такі судові засідання, відтак твердження відповідача щодо зловживання представником позивача під час судових засідань своїми процесуальними правами та затягування судового розгляду не підтверджено жодними доказами.
Доводи апелянта стосовно того, що він не був обізнаний про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу. Також в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності. З огляду на вищевказане, твердження апелянта про його необізнаність про розгляд справи не можуть бути прийняті апеляційним судом.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення по справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько