Єдиний унікальний номер справи 824/124/22
Провадження №22-ск/824/55/2022
17 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі судді Журби С.О. за участю секретаря судового засідання Сас Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву директора Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 99 797, 26 євро, а також 14 754, 59 євро - 3% річних і витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у сумі 2 000, 00 євро та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) до Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 865, 60 євро, 20 667, 70 гривень - 3 % річних, а також 19 185, 12 гривень інфляційних втрат,
У 23 червня 2021 року позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 99 797, 26 євро, а також 14 754, 59 євро - 3% річних і витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у сумі 2 000, 00 євро.
В обґрунтування позову зазначив, що між сторонами 02 січня 2019 року укладено Контракт №53-129-01-19-01725, згідно з яким Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, поставити продукцію - «вимикачі елегазові 750 кВ (SF circuit breakers 750 kV) виробництва Siemens AG (Німеччина)» 9 вартістю 983 200,00 євро, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції.
Позивач стверджує, що він виконав свої зобов'язання щодо постачання Продукції загальною вартістю, яка відповідає сумі Контракту. Поставлена Продукція була прийнята Відповідачем по якості та кількості, про що свідчить успішне проходження вхідних контролів на АЕС. З огляду на це у Відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції у строк до 07 лютого 2020 року. Проте, станом на момент звернення до арбітражного суду Відповідач частково виконав зазначене зобов'язання, сплативши із значним простроченням 883 402,74 євро. Остаточний розрахунок у сумі 99 797,26 євро Відповідач так і не здійснив. Враховуючи, що Відповідач не виконав грошове зобов'язання у сумі 99 797,26 євро, Позивач на підставі частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України нарахував три проценти річних у загальній сумі 14 754,59 євро.
Оскільки надіслані Позивачем претензії з вимогою оплатити суму основного боргу і три проценти річних були залишені Відповідачем без розгляду та задоволення, Позивач звернувся до МКАС з позовом і, посилаючись на пункт 9.2 Контракту, в якому сторони передбачили застосування матеріального права України.
У жовтні 2021 року до МКАС від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява щодо стягнення штрафних санкцій за контрактом від 02.01.2019 №53-129-01-19-01725» у якій Відповідач (Позивач за Зустрічним позовом) просив склад Арбітражного суду стягнути з компанії «Universal Baltic Group ОО» (Естонія) на користь Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна): штрафні санкції у розмірі 7 865,60 євро; 3% річних у розмірі 20 667,70 гривень; інфляційні втрати у розмірі 19 185,12 гривень, а також просив стягнути витрати, які Позивач за Зустрічним позовом поніс або понесе у зв'язку з арбітражним розглядом справи.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) 98 992, 00 євро основного боргу, 14 732, 12 євро - 3% річних, 6 082, 95 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору та 2 000, 00 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 121 807, 07 євро. Провадження у справі в частині позовних вимог у сумі 827, 73 євро припинено у зв'язку з відмовою компанії Universal Baltic Group OU від їх стягнення. Витрати на оплату арбітражного збору у сумі 44, 11 євро віднесено на компанію Universal Baltic Group OU.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з компанії Universal Baltic Group OU на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» 677, 78 євро - 3% річних та 118, 60 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 796, 38 євро. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
У жовтні 2022 року директор Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року.
В якості підстав для задоволення заяви про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражу заявник зазначав, що розгляд МКАС при ТПП України вказаного спору було здійснено за відсутності дійсного волевиявлення Сторін на увесь час такого розгляду та прийняте рішення, не відповідає законодавству та є підставою для скасування
рішення на підставі п.п. а) п.1 ч.2 ст. 459 ЦП К України, а саме: якщо ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої
вказівки - за законом України.
У зв'язку вищевикладеним, просив суд скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021.
18.10.2022 року Київським апеляційним судом відкрито провадження у справі та було направлено Universal Baltic Group OU копію заяви ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» з додатками про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 та запропоновано в місячний строк надати можливі заперечення щодо цієї заяви.
14.11.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від Baltic Group OU (Естонська Республіка) надійшли заперечення.
З 15.11.2022 року унаслідок перепаду напруги у приміщені серверної кімнати вийшло з ладу мережеве обладнання, що забезпечувало доступ до мережі інтернет у будівлі Київського апеляційного суду.
16.11.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» було направлено клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на вищевказане, клопотання ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про відкладення розгляду справи, призначеної на 17.11.2022 року було зареєстровано та передано судді лише 23.11.2022 року, що унеможливило розгляд вказаного клопотання під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 02 січня 2019 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Universal Baltic Group OU укладено Контракт №53-129-01-19-01725, згідно з яким Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, поставити продукцію - «вимикачі елегазові 750 кВ (SF circuit breakers 750 kV) виробництва Siemens AG (Німеччина)» 9 вартістю 983 200,00 євро, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції.
У п. 9.2 розділу ІХ контракту визначено, що усі не врегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню- матеріальне право України.
Відповідно до п. 9.4 контракту, рішення арбітражного суду є остаточним та обов'язковим для виконання сторонами контракту.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражного суду передбачено у частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Згідно із статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що перелік підстав для скасування рішення арбітражного суду є вичерпним.
Як на підставу для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 заявник зазначав, що передання на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду спору щодо виконання даного контракту про публічні закупівлі суперечить положенню ч. 1, 2 ст. 22 ГПК України.
Згідно вимог ч.1, 2 ст. 22 ГПК України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
Термін "фінансові інструменти" вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Спори, передбачені пунктом 3 частини першої статті 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.
Цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 розділу ІХ контракту, сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України.
Контракт підписаний обома сторонами та в судовому порядку недійсним не визнаний.
Доводи заявника про співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження, викладеного у пункті 9.2 контракту зводяться до власного тлумачення умов договору та норм права з огляду на наступне.
При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими у першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних відповідних управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
Згідно з частиною другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у спірному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов'язку зі сплати коштів за надані послуги.
Питання правових наслідків порушення зобов'язання, відповідальності за порушення зобов'язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п'ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, доводи заяви про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, є безпідставними.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018 (провадження № 61-19916ав19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 824/72/21 (провадження 61-9230ав21)
Також безпідставними є доводи заяви про те, що оскаржуване рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України та вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання та постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики з огляду на наступне.
Статтею 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними.
Третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як "дружній посередник", лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це.
В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
Під публічним порядком розуміють правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Порушення публічного порядку може стосуватися основоположних принципів як матеріального, так і процесуального права.
Як порушення процесуального публічного порядку потрібно розуміти ті процесуальні порушення, допущені арбітражним судом, які є підставою для його скасування відповідно до пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України. Такі підстави для скасування рішення арбітражного суду можуть бути застосовані у тому разі, якщо сторона, яка подала заяву про скасування арбітражного рішення, обґрунтовує таку заяву цими доводами.
Натомість підстави для скасування рішення арбітражного суду відповідно до пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України підлягають перевірці судом ex officio.
Категорія публічного порядку застосовується не лише задля того, щоб захистити державу від таких іноземних арбітражних рішень, що порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя у країні визнання та виконання таких рішень. Очевидне неправильне застосування арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права чи грубе порушення норм процесуального права також може призвести до порушення публічного порядку України та підлягає оцінці національним судом під час оскарження в ньому рішення комерційного арбітражу, розташованого у тій самій країні.
Відповідно, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України також підлягають оцінці судом на предмет порушення публічного порядку України.
По своїй суті доводи заявника зводиться до незгоди з правильністю застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору, з вирішенням спору по суті, та не свідчать про порушення публічного порядку України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявник не довів, що рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна, чи що вказане рішення завдасть шкоди суверенітету чи безпеці держави Україна.
Таким чином, оскаржуване рішення МКАС не виходить за межі контракту та не суперечить публічному порядку України, а суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та переглядати спір по суті.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 не суперечить публічному порядку України, а тому заява представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про скасування вказаного рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» ст. 457, 459, 460, 461 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви директора Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 червня 2022 року у справі №144/2021 відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя С.О. Журба