Справа № 215/3066/19
1-кп/215/491/22
Іменем України
14 грудня 2022 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2
прокурора Криворізької північної окружної прокуратури - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою,.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час постійного, джерела доходу відсутні, що вказує на наявність ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень з метою відшукання засобів для існування та може почати переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, у даному кримінальному провадженні встановлені ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_4 , заперечував проти клопотання прокурора за відсутності заявлених прокурором ризиків.
Захисник ОСОБА_5 підтримала заперечення підзахисного, просить скасувати обраний запобіжний захід.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Стороною обвинувачення доведено обставини, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, обставини на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так, як ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що маючи не погашені судимості, в період іспитового строку, повторно вчинив злочин невеликої тяжкості, не працює, у відношенні нього до судів м. Кривого Рогу направлено 7 обвинувальних актів за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2; 15 ч. 3, 185 ч. 2; 309 ч. 2, 369 ч. 1 КК України, за одним із яких він вже засуджений до позбавлення волі, тобто він може переховуватися від суду, продовжити свою злочинну діяльність, вчинивши інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, засудження обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні до реального позбавлення волі, не є забороною для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час розгляду цього кримінального провадження, як і не є підставою для зміни тримання під вартою на домашній арешт, або взагалі скасування запобіжного заходу.
Наявність вказаних ризиків, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та суд при продовженні строку його дії, продовжують існувати.
Тому, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час розгляду неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 12 лютого 2023 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: