Справа № 215/4502/22
3/215/2138/22
14 грудня 2022 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдов А.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
У протоколі вказано, що 05.11.2022 р., о 22-38 год., у м. Кривому Розі, Тернівському районі по вул. Грицевця 111, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом«Skoda Octavia» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови, зіниці ока не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Правопорушення зафіксоване на бодікамери 475610, 475620,475629. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки він не вживав алкогольні напої, відсутні свідки при виявленні ознак алкогольного сп'яніння та при відмові від проходження огляду та відстуні ознаки алкогольного сп'яніння, на які вказує поліцейський в протоколі.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 138159 від 05.11.2022 (а.с. 3-4), направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 5), рапорт працівника поліції (а.с. 6), постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.2 КК України (а.с.7), довідку від 07.11.2022, згідно якої ОСОБА_1 отримував водійське посвідчення на право керування транспортними засобами та у якого відсутня повторність вчиненого правопорушення (а.с. 8), диск із записом з бодікамер (а.а.9), приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частинами 1, 3 ст.7 КУпАП закріплений принцип законності, у відповідності до якого, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Аналогічний принцип закріплений у ст.19 Конституції України, а саме, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний принцип визначає основні засади діяльності органів державної влади, в тому числі і суду, та встановлює необхідність суворого дотримання закону і забороняє довільне, необґрунтоване чи свавільне тлумачення та застосування закону. Зокрема, принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст.3 ЗУ «Про національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №1452/735 від 09.11.2015 Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджено «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» /далі Інструкція/.
Ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п.п.1, 3 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, зупинка вважається не законною.
Так, відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно розділу І п. 6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванні під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 138159 від 05.11.2022, ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився.
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від17грудня 2008р.N1103 в редакції зі змінами згідно з Постановою КМ N 888 від 28.10.2015 р. визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Так, згідно п. 8 вказаного Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як встановлено з матеріалів справи та переглянутого судом відеозапису, огляд водія ОСОБА_1 на місці зупинки взагалі не проводився, поліцейським було одразу висунуто вимогу проходження медичного огляду , на що водій відмовився.
Проте, всупереч п.8 Порядку, працівниками поліції не було запрошено двох свідків для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, що вбачається зі змісту самого протоколу та доданого відеозапису.
Згідно змісту протоколу, у ОСОБА_2 було виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови, зіниці ока не реагують на світло.
Відповідно до ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 № 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" (надалі - Інструкція).
Так, згідно п.2, 6 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (даліполіцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, для направлення водія на огляд, працівник поліції повинен мати достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, виходячи із виявлених у нього ознак.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Зі змісту досліджених документів, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а також відозаписів з бодікамер працівників поліції вбачається, що працівником поліції не було названо водію декілька ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук. З відеозапису видно, що у ОСОБА_1 відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, рухи тіла теж адекватні.
Крім того слід також звернути увагу, що поліцейський вказує на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, хоча вказує також ознаки наркотичного сп'яніння, наприклад: зіниці ока, які не реагують на світло.
Не доведення працівниками поліції ознак сп'яніння підтверджується й тим, що матеріали справи містять суперечності щодо наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено одні ознаки, а в направленні в заклад охорони здоров'я, ознаки не зазначені взагалі. При цьому направлення, яке складено працівником поліції не підписане ОСОБА_1 , тому на переконання суду не може бути доказом, як і протокол про адміністративне правопорушення, оскільки викладені в ньому відомості не підтверджуються відеозаписом. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є доказом у справі, а є лише процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує обставини певного порушення, допущене особою.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол, за відсутності інших об'єктивних доказів підтвердження наявності правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, суд вважає необхідним провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 279, 280, 283, 308 КУпАП, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.