Справа № 183/2783/19
№ 2/183/173/22
14 грудня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 898,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 04.01.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі, 4 200,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановленому Умовами та Правилами на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, що затверджені наказом, та Тарифами Банку, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та Банком відповідний договір.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.
Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов'язалась погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконала, у зв'язку з чим станом на 18.04.2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 898,92 грн., з яких: 3 223,22 грн. - тіло кредиту; 2 304,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 278,29 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов'язання; 1 050,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 542,81 грн. - штраф (відсоткова складова).
Зазначену суму заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 02 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 70-71).
Ухвалою суду від 02 серпня 2019 року по справі було відкрите провадження, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження (а.с. 78).
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, одночасно позов підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з'явилась, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
04.01.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою заяви №б/н. Своїм підписом у заяві №б/н відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 37).
Як зазначає банк у позові, відповідачеві встановлений кредитний ліміт у розмірі 4 200,00 гривень, що співпадає з даними, наведеними у довідці про зміну умов кредитування.
У заяві №б/н позичальника від 04.01.2008 року процентна ставка не зазначена, як і не визначений розмір пені, нарахованої на суму боргу чи на суму боргу, що перевищує 100 грн., а так само не визначені штрафи у процентній складовій та фіксовані сумі.
Між тим, підписана заява має посилання на те, що такі умови діють на період дії кредитної картки.
Протягом дії кредитного договору, відповідачеві надавалися три кредитні картки зі строком дії до січня 2012 року, липня 2015 року, січня 2019 року.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконувала у повній мірі, внаслідок чого, за розрахунком банку, станом на 18.04.2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 898,92 грн., з яких: 3 223,22 грн. - тіло кредиту; 2 304,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 278,29 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов'язання; 1 050,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 542,81 грн. - штраф (відсоткова складова).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, нараховану на прострочене зобов'язання та на суму боргу, що перевищує 100 грн., штрафи, визначені умовами надання банківських послуг.
Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
З огляду на те, що у заяві №б/н відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом, а так само не узгоджено розмір пені, нарахованої на різні види заборгованості, відсутні дані про погодження умов щодо стягнення штрафів, суд приходить до переконання про відсутність належних доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, та розмір пені, штрафів, у разі прострочення виконання зобов'язання.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк, оскільки Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк», це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що при укладенні договору з відповідачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в АТ«ПриватБанк», які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, нарахованою на прострочене тіло кредиту, а також нараховану на суму боргу, що перевищує 100 грн., штрафів, суду не доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, з підстав недотримання позивачем вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 223,22 грн., а в іншій частині позову, - слід відмовити.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265,280 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.01.2008 року, що виникла станом 18.04.2019 року, у розмірі 3 223,22 гривень (три тисячі двісті двадцять три гривні 22 копійки), що складає тіло кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 921,00 гривні (тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
В іншій частині позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з моменту отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сорока О.В.