справа № 208/7456/19
№ провадження 4-с/208/1/22
Іменем України
10 січня 2022 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали скарги ОСОБА_1 на дії ОСОБА_2 державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного управління юстиції в Дніпропетровській області «скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.092019 року»,-
встановив:
24 листопада 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням з посади на підставі рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2020 року щодо відсторонення від здійснення правосуддя, судді Нельга Д.В. справу було передано судді Івченко Т.П.
13 грудня 2019 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшли матеріали на виконання ухвали від 15 листопада 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на дії ОСОБА_2 державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного управління юстиції в Дніпропетровській області «скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.092019 року».
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року заяву залишено без руху.
Зазначену вище ухвалу скеровано ОСОБА_1 на зазначену у скарзі адресу його проживання.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.
Суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, ухвала суду не виконана, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а тому суд вважає за необхідне вказані обставини роз'яснити позивачу.
Керуючись ст. ст. 131, 175, 185, 260-261, 354 ЦПК України, суд, -
постановив:
Матеріали скарги ОСОБА_1 на дії Максютенко Алли Миколаївни державного виконавця відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного управління юстиції в Дніпропетровській області «скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30.092019 року» вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї додатками.
Роз'яснити ОСОБА_1 положення ч. 7 ст. 185 ЦПК України, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Суддя Івченко Т. П.
справа № 208/7456/19
№ провадження 4-с/208/1/22