Справа № 174/383/22
п/с № 2/174/197/2022
05 грудня 2022 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Шарапової О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
представника Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як органу опіки та
піклування - Левченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа - Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа - Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12.04.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . В подальшому подружнє життя у позивача з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано і з цього часу їх син ОСОБА_4 постійно проживає разом з позивачем, ОСОБА_1 займається вихованням сина, його утриманням, фізичним та психологічним розвитком, лікуванням, освітою і т.д.
14.02.2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб зі ОСОБА_5 . З моменту початку відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останні проживають разом однією сім'єю разом з сином позивача ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_5 приймає активну участь у вихованні ОСОБА_4 , піклується про нього, забезпечує матеріально, бере активну участь в шкільному житті і т.д.
В той же час, відповідач з 01.01.2014 проживає окремо та жодного разу у свідомому віці сина не бачився з ним, батьківські обов'язки не виконує та ухиляється від їх виконання, участі в утриманні сина не приймає, не цікавиться життям сина, його розвитком і т.д. Після початку збройного конфлікту в Україні в 2014 році відповідач виїхав в Російську Федерацію (далі - РФ) та займає активну проросійську позицію, яка тільки погіршилася після початку війни в лютому 2022 року.
Таким чином, ОСОБА_3 з 2014 року перестав виконувати свої обов'язки батька, фінансову допомогу не надає, життям та здоров'ям сина не цікавиться, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток, допомоги не надає, тому позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Вільногірського міського суд Дніпропетровської області від 29.08.2022 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов з доказами його обґрунтування. Копію ухвали та копію позовної заяви із додатками було надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем проживання.
У визначений в ухвалі строк відповідачем відзив не подано.
Ухвалою Вільногірського міського суд Дніпропетровської області від 28.09.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду. Розглянуті клопотання представника позивача про витребування доказів та допит свідків.
Позивач та її представник в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Позивач в судовому засіданні викладені в позовній обставини підтвердила, наполягала на тому, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.
Представник позивача, посилався на докази, які долучені до позовної заяви зазначив, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Просив позбавити відповідача батьківських прав, що на його думку буде повністю відповідати інтересам дитини, яка проживає з матерью та вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснила, що вони позов підтримують. Зазначила, що вдповідач настільки не виконує батьківські обов'язки, що дитина рідного батька навіть не знає і вважає своїм батьком вітчима. ОСОБА_1 самостійно утримує дитину та належним чином виконує свої обов'язки. Представник посить позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, дослідивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.04.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 виданого 05.03.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 15).
Відповідно до копії рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 16,17).
14.02.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 25).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання від 04.04.2018 року № 346 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та згідно копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1569 від 30.06.2022 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 20, 21).
Відповідно до акту № 666 від 05.07.2022 року, складеного депутатом Вільногірської міської ради Сміяненко І.В., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22).
Згідно довідки від 27.06.2022 року № 212, виданої директором Вільногірського ліцею № 4, ОСОБА_4 закінчив 2 клас Вільногірського ліцею № 4 у травні 2022 року та переведений до 3 класу (а.с. 23).
Відповідно до характеристики від 27.06.2022 року, виданої директором Вільногірського ліцею № 4 можна встановити, що за місцем навчання ОСОБА_4 характеризується виключно з позитивного боку. При цьому увага приділяється і участі у шкільному житті сина позивача та її чоловіка ОСОБА_5 , який цікавиться життям ОСОБА_4 , його шкільними успіхами та досягненнями. З дитиною у вітчима склалися близькі та товариські стосунки. Рідний тато, ОСОБА_3 з травня 2014 року (зі слів матері) не спілкується з сином та не бачив його, матеріально допомагав вкрай рідко. За роки навчання ОСОБА_4 в закладі освіти не зв'язок з класним керівником не виходив (а.с. 24).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 про звернення до служби у справах дітей Управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 11.07.2022 року вона зверталась до вказано органу щодо складання висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 37).
Згідно листа КП "Вільногірський міський центр ПМСД" дитина на "Д" обліку з приводу захворювань не перебуває. Обов'язки щодо збереження здоров'я дитини виконує тільки мати. батько з дитиною жодного разу не звертався до сімейного лікаря (а.с. 29).
Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_4 до 01.08.2015 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано тимчасовий притулок на території РФ, копія відповідної розписки підтверджує отримання вказаною особою цього документа (а.с. 33, 34).
Згідно відповіді Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби від 12.10.2022 за вих. № 91-29602/0/15-22-Вих, відомостей щодо перетинання державного кордону України та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у період з 12.10.2017 по 13:15 12.10.2022 (теперішній час) громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в базі даних не виявлено. Інформація зберігається протягом п'яти років (а.с. 73).
Відповідно до рішення від 17.10.2022 року виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, вважається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 82)
Свідок ОСОБА_7 , мати позивача, в судовому засіданні пояснила, що у 2012 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Шлюб було розірвано у 2014 році. В цьому ж році ОСОБА_3 виїхав до РФ і там залишився проживати. Контакти з сином він не підтримував і сином не цікавився, на теперішній час з сином він також не спілкується. Чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_5 до ОСОБА_4 ставиться добре, його поява вплинула на дитину позитивно, він замінив йому батька, оскільки ОСОБА_4 цього потребував.
ОСОБА_5 , чоловік позивача, в судовому засіданні пояснив, що у 2015 році він переїхав до м. Вільногірськ і проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 , на той момент ОСОБА_4 було півтора роки. Потім вони уклали шлюб. Колишнього чоловіка ОСОБА_1 він жодного разу не бачив, у вихованні сина той участі не приймав. Зі слів дружини свідку відомо, що ОСОБА_3 мешкає у м. Москва і раніше фінансово допомагав, але не регулярно. З ОСОБА_4 ОСОБА_3 не спілкується, хоча ОСОБА_1 пропонувала спілкуватись, але той відмовився. В лікуванні дитини його біологічний батько ніколи участі не брав, не цікавився навчанням сина. За останні пів року з ним взагалі не було зв'язку. З ОСОБА_4 у свідка склались нормальні відносини, хлопчик почав називати його татом, вони фактично сім'я, хоча біологічно він і не є його сином. Свідок пояснив, що він вже взяв на себе обов'язки батька і хотів би в подальшому ОСОБА_4 усиновити.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб у 2012 році, у 2013 році у них народився син, останній раз ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона разом бачила у 2014 році, потім відповідач виїхав до РФ і зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що той не приходив до сина, не допомагав фінансово. Сама ОСОБА_12 постійно спілкується із ОСОБА_1 , буває у неї вдома, ОСОБА_3 не бачила.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з ОСОБА_1 вона знайома з 2009 року, ОСОБА_3 вона останній раз бачила у 2013 році. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що він не цікавиться життям ОСОБА_4 , не приїжджає до нього. Свідок спілкується із ОСОБА_1 майже кожен день, часто бачить її з сином, а от ОСОБА_3 більше не бачила.
Опитавши ОСОБА_4 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 він як батька не сприймає, хоча зі слів дитини йому пояснювали, що той є його рідним батьком, але відповідач з ним не спілкується, його життям не цікавиться, що дитину дуже засмучує. Батьком він вважає чоловіка матері ОСОБА_5 і називає його відповідно. З вказаною особою у малолітньої дитини склались гарні відносини, як між батьком та сином. Проживає ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , бабусею та дідусем. ОСОБА_3 не пам'ятає і той до нього жодного разу не приходив.
Виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 141, ч. 2 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, при цьому батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.
Статтею 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення проти дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 15, 16 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Отже, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. (Рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007 р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Суд має встановити усі фактичних обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).
Слід зазначити, що в даному випадку щодо позбавлення відповідача батьківських прав першочерговому врахуванню при вирішенні справи підлягають інтереси дитини, а не самих сторін спору. 3 цією метою дитині була надана моливість бути заслуханою в ході судового розгляду, що торкається дитини, і суд доходить висновку, що ОСОБА_4 не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, не відчуває до нього прихильності і називає батьком іншу особу. Дитина має достатній рівень розуміння обставин справи та отримала всю відповідну інформацію, відповідно до віку може висловити свою думку, яка враховується судом під час ухвалення рішення.
Як на правову підставу для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, позивач посилається на ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
В даному випадку, згідно з наданими доказами суд доходить висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з ним та не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров'я, хоча мав би це робити, тобто з власної волі ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Вказане підтверджується, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами та показами свідків, які логічні, послідовні, узгоджуються між собою та підтверджуються матеріалами справи. Також, оцінивши в сукупності з іншими доказами висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, суд вважає його достатнього обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод для ОСОБА_3 у вихованні його неповнолітнього сина, судом не встановлено, хоча, окрім показів свідків, інших доказів його перебування поза межами України в останні п'ять років матеріали справи не містять, місце проживання відповідача зареєстровано в м. Жовті Води Дніпропетровської області. При цьому суд вважає, що навіть проживання відповідача поза межами міста Вільногірська не може вважатись істотною перешкодою для виконання ним батьківських обов'язків враховуючі конкретні обставини справи. Також судом не встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_3
намагався виконувати батьківські обов'язки.
За таких обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли підтвердження факти, які свідчать про те, що відповідач вихованням свого сина не займається, тривалий час належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не турбується про сина, про його фізичний, духовний та моральний розвиток.
Отже, приймаючи до уваги інтереси дитини, які є пріоритетом при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов'язує позбавлення батьківських прав, суд вважає, що вимога про позбавлення батьківських прав є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з позбавленням відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.
З огляду на викладене, позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини. При цьому, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
За приписами ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
За правилами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що встановленим обставинам справи, принципам розумності та справедливості, усталеній судовій практиці буде відповідати стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04.08.2022 року. Підстав для стягнення аліментів в іншому розмірі не вбачається. Відомостей про стан здоров'я відповідача та наявність у нього інших дітей, а також непрацездатних осіб матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення аліментів, а тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992 грн.40 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави, та в розмірі 992 грн.40 коп на користь позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 СК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття;
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 6 ст . 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану, за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Вільногірського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення буде виготовлено 13.12.2022 року.
Суддя Вільногірського міського суду
Дніпропетровської області І.А.Ілюшик