12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 754/11102/20
провадження № 51-3834 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
ГоловуючогоОСОБА_3,
СуддівОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 .
Обставини справи
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Київ,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статею 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2. Він обвинувачувався в тому, що він упродовж 2020 року за місцем проживання систематично вчиняв домашнє насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_2 , що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої.
3. Зокрема 05 травня 2020 року він вчинив домашнє насильство фізичного характеру, у зв'язку з чим постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року (справа №754/6547/20) був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
4. 10 травня 2020 року він вчинив домашнє насильство психологічного характеру, у зв'язку з чим постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року (справа №754/6548/20) був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
5. Також він був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року (справа №754/7663/20) за домашнє насильство 25 червня 2020 року і постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року (справа №754/10027/20) за домашнє насильство 06 липня 2020 року.
6. Суд першої інстанції зазначив, що за всі зазначені в обвинуваченні правопорушення обвинувачений був притягнутий до адміністративної відповідальності, а вчинення іншого діяння, яке б містило склад кримінального правопорушення, передбаченого статею 126-1 КК, йому не інкримінується, тому виходячи з принципу non bis in idem він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 2 КК.
Доводи касаційної скарги
7. Прокурор просить скасувати оскаржені рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Доводи прокурора зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що обвинувачений повторно притягається до юридичної відповідальності за одні й ті ж правопорушення.
8. Прокурор вважає, що суд встановив тривале та систематичне домашнє насильство з боку обвинуваченого. Заходи, застосовані до ОСОБА_1 раніше, результату не дали. Крім того, суд не звернув уваги на те, що систематичність є обов'язковою складової кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК, і дійшов неправильного висновку про наявність принципу притягнення одного виду відповідальності за одне й те ж саме.
Оцінка Суду
9. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
10. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення,
а згідно зі статтею 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
11. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 за статтею 126-1 КК покладені ті ж самі обставини, за які він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності. Вони дійшли обґрунтованого висновку, що притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 КК за ті ж самі діяння становитиме порушення принципу non bis in idem, гарантованого, у тому числі, статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд вже висловлював аналогічну позицію у своїх рішеннях[1] і обставини цієї справи не дають підстав відступати від неї.
12. Апеляційний суд розглянув аналогічні доводи прокурора і надав ґрунтовне пояснення, з посиланням на обставини справи та відповідні норми законодавства, чому він підтримує висновок суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована і відповідає вимогам статті 419 КПК.
13. Таким чином, касаційна скарга не містить доводів, які б давали підстави вважати, що під час цього провадження було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Будь-яких інших доводів щодо порушення судами норм матеріального чи процесуального права в скарзі не наведено.
З огляду на викладене, касаційна скарга та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
[1] Постанови від 16 квітня 2020 року у справі № 397/1694/14-к, від 12 жовтня 2021 року у справі № 577/4109/19, ухвала від 31 травня 2021 року у справі № 754/9696/20