Ухвала
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 754/2564/22
провадження № 61-12211ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 26 798,39 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня
2022 року у задоволенні заяви МТСБУ про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року апеляційну скаргу МТСБУ залишено без задоволення. Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2022 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року, МТСБУ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви МТСБУ щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 36 798,39 грн
(26 798,39 грн+10 000 грн).
Предметом перегляду в суді касаційної інстанції є судові рішення щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2022 року не
перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(2 481 грн * 100 = 248 100 грн).
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених положень ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня
2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria)).
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ від 19 грудня
1997 року у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain); рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2006 року у справі «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia); рішення ЄСПЛ від 21 червня 2011 року у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia); рішення ЄСПЛ
від 21 червня 2011 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia); рішення ЄСПЛ у справі від 02 жовтня 2012 року «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia)).
Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня
2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.
Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець