Ухвала
14 грудня 2022 року
м. Київ
провадження № 61-118вп22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. розглянув клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 29 Цивільного процесуального кодексу України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Під час вирішення питання про визначення підсудності спору про розірвання шлюбу Верховний Суд керується положеннями ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», якими встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
З матеріалів клопотання про визначення підсудності вбачається, що сторонами у справі про розірвання шлюбу є ОСОБА_1 (громадянка України, зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 , з 2014 року по даний час проживає у Республіці Перу) та ОСОБА_3 (громадянин Республіки Перу, який постійно проживає у Республіці Перу).
Ураховуючи наведене, у сторін спору немає спільного особистого закону, при цьому ураховуючи, що обоє з них постійно проживають у Республіці Перу, спільна дитина сторін постійно проживає та навчається у місцевому закладі освіти (район Хесус Марія, м. Ліма, Республіка Перу), правові наслідки їх шлюбу визначаються правом держави Республіка Перу (частина перша статті 61 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У цьому аспекті Верховний Суд також звертає увагу на те, що держава Україна не укладала договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних (сімейних) справах із Республікою Перу, які б передбачали інший порядок визначення права держави щодо вирішення спору, який виник між сторонами.
В контексті доводів заявниці про бажання реалізувати своє право на звернення до суду за своїм особистим законом, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
Підстави для визначення підсудності справи судам України визначені статтями 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Спірні правовідносини не підпадають під випадки, у яких справи з іноземним елементом підлягають розгляду у судах України.
Крім того, положення частини другої статті 28 ЦПК України щодо права позивача на визначення підсудності справи про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також містять прив'язку щодо місця перебування сторони, яка ініціює судовий спір і на утриманні якої перебуває дитина.
В аспекті забезпечення права особи на судовий захист Верховний Суд також звертає увагу на те, що сторони спору вживали заходів щодо вирішення сімейних конфліктів за допомогою процедури примирення у Муніципалітеті району Хесус Марія міста Ліми Республіки Перу.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд на знаходить станом на цей час правових підстав (статті 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право») для визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.
Керуючись статтею 29 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников
