Ухвала
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 211/3277/20
провадження № 61-3442сво22
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України»,
треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю.,Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного за результатами дорожньо-транспортної пригоди,
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» (далі - ТОВ «Європейські дороги України»), треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»), про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 01 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», керуючи автомобілем «DAF XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Кривому Розі на вулиці Апостолівській, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на вулицю Магістральну, допустив зіткнення з належним йому автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, під керуванням ОСОБА_3 .
У результаті ДТП належний позивачеві на праві власності транспортний засіб було пошкоджено, чим йому завдано матеріальних збитків.
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі № 214/1459/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом обов'язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, а вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн. Тобто автомобіль є фізично знищений. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачеві страхове відшкодування, однак заподіяний йому майновий збиток в сумі 49 967,23 грн залишився не відшкодованим. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на свою користь 49 967,23 грн на відшкодування завданого майнового збитку, 4 000,00 грн витрат, пов'язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20 від 27 березня 2020 року, 2 000,00 грн витрат, пов'язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20 від 27 березня 2020 року, а також 840,80 грн судового збору та 22 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наданими позивачем висновками експертних автотоварознавчих досліджень, складеними судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено фізичне знищення автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , так як вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 114 775,72 грн, що перевищує його ринкову вартість - 112 008,60 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачу різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи, відшкодувало витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000,00 грн, а також витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200,00 грн.
Таким чином, страховик ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виконав свої зобов'язання перед потерпілим ОСОБА_1 та в силу пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зобов'язаний виплачувати більшу суму страхового відшкодування. Оскільки ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», то відповідальність за шкоду несе це товариство як роботодавець та законний володілець джерела підвищеної небезпеки на підставі частини першої статті 1172 ЦК України. Питання повернення залишків пошкодженого автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Європейські дороги України» судом не вирішувалося, так як не було предметом розгляду і відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом чи будь-якими іншими заявами щодо повернення йому вказаного майна.
Відмовляючи у відшкодуванні судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд виходив з того, що витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень були відшкодовані страховиком, а витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню у зв'язку з тим, що представник позивача Щербань В. С. не є адвокатом, а є фахівцем у галузі права.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Європейські дороги України» залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «Європейські дороги України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення, або змінити оскаржувані судові рішення у вказаній частині, задовольнити позов частково, стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 2 000 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 21,20 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених в:
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц про те, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність;
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, за змістом якої позивач, так само як і в цій справі, просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним. Касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП;
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц щодо неможливості задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача;
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 310/5348/18 про те, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Крім цього, існує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, застосованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні. Необхідність такого відступлення полягає в забезпеченні права власника особисто вирішувати долю свого майна, дотриманні принципу диспозитивності, суті та мети інституту страхування як інституту гарантування відшкодування шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
17 травня 2022 року справа № 211/3277/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2022 року справу передано
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року справу прийнято та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об'єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, а справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено.
Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов'язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.
При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України, з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в суду відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному). Крім того, позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки свого транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц.
Однак у двох наведених нижче постановах Верховного Суду викладені інші за змістом висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права.
Так, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 при вирішенні спору про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновками апеляційного суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП в розмірі 99 086,49 грн. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з обставин, встановлених апеляційним судом, а саме - що залишки автомобіля перебувають у позивача і відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик виплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, а також відшкодував витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, незважаючи на те, що позивач залишила в себе, а в подальшому продала залишки транспортного засобу, який є фізично знищеним, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення на підставі статті 1194 ЦК України з роботодавця особи, винної в заподіянні матеріальної шкоди, на користь позивача 237 303,87 грн на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, тобто різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.
Вказані висновки, які викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18, суперечать правовим висновкам, зробленим в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18 та у справі № 755/22467/15-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17, від 09 липня 2021 року у справі № 522/14085/19, від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду вважала необхідним передати справу
на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18.
Так, у справі, яка передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суди попередніх інстанцій установили, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн, ринкова вартість з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, - 49 967,23 грн.
Страхова компанія виплатила потерпілому страхове відшкодування в розмірі 68 418,08 грн, виходячи із розрахунку: 112 008,60 грн (ринкова вартість автомобіля до ДТП) + 6 000 грн (витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень) + 1 200 грн (витрати на евакуацію транспортного засобу) + 1 176,71 грн (пеня) - 2 000 грн (франшиза) - 49 967,23 грн (ринкова вартість автомобіля після ДТП).
Тобто, страховик виплатив потерпілому різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи.
Спір у цій справі виник щодо наявності/відсутності правових підстав для покладення на роботодавця особи, винної в заподіянні шкоди, обов'язку з відшкодування на користь потерпілого різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 49 967,23 грн, що є вартістю залишків пошкодженого транспортного засобу, при цьому питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, судом не вирішувалося.
Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 27 липня 2022 року посилається на необхідність урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 1194 ЦК України та статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема про те, що в суду відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Разом з цим, у справах, від висновку у яких пропонується відступити, на відміну від справи, яка є предметом касаційного перегляду, суди не ухвалювали рішення про стягнення із відповідачів на користь позивачів вартості залишків транспортних засобів.
Тому, висновки, зроблені у вказаних постановах не суперечать вищенаведеному висновку щодо застосування норм матеріального права, наведеному колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц).
Крім того, у цій справі різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП не перевищує ліміту відповідальності страховика, а у справах, від висновку у яких пропонується відступити, ліміт відповідальності страховика є меншим, ніж різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Зокрема, у справі № 759/5418/17, від висновку у якій пропонується відступити, суд установив, що відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу є економічно необґрунтованим, при цьому вартість автомобіля до ДТП становить 302 086,49 грн, ліквідаційна вартість автомобіля - 103 000,00 грн. Враховуючи те, що позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, залишки автомобіля залишені у позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із висновком апеляційного суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99 086,49 грн (302 086,49 грн - 100 000,00 грн - 103 000,00 грн (ліквідаційна вартість автомобіля)). Суд касаційної інстанції вказав, що оскільки ремонт автомобіля позивача є економічно необґрунтованим, на його користь підлягає виплата різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
У справі № 357/12491/18, від висновку у якій пропонується відступити, суд установив, що відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу є економічно необґрунтованим, при цьому вартість транспортного засобу на момент пошкодження становила 442 014,20 грн, вартість залишків транспортного засобу - 106 510,33 грн. Враховуючи те, що відповідальність водія була застрахована та розмір страхового відшкодування становить 100 000,00 грн (франшиза - 500,00 грн), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із висновками судів про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 237 303,87 грн (442 014,20 грн - 99 500,00 грн - 106 510,33 грн (вартість залишків автомобіля)+ 1 300 грн (витрати позивача на проведення досліджень спеціаліста-оцінювача)).
Таким чином, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, та у справах, від висновку у яких пропонується відступити і на які посилалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, правовідносини не є подібними, а висновки щодо застосування норм матеріального права не є такими, що вимагають відступу від них за наведених колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судупідстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об'єднаної палати, є судом, який не встановлений законом. Інша оцінка фактичних обставин, різне доведення позовних вимог не є підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку відсутністю предмета (об'єкта) для перегляду.
Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Повернути справу № 211/3277/20 (провадження № 61-3442сво22) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного за результатами дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року на розгляд колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню
не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді:Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська