Ухвала
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 592/809/22
провадження № 61-11110св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Фаловської І. М.
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» виробничого підрозділу Сумської вагонної дільниці,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 червня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в особі філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ Сумська вагонна дільниця, про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання виплатити заробітну плату.
Позовну заяву мотивував тим, що працює столяром 4 розряду у виробничому підрозділі Сумська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».
Начальник виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» 09 грудня 2021 року видав наказ № 822-ос «Про відсторонення від роботи», яким його відсторонив від роботи з 09 грудня 2021 року.
Вважає, що зазначений наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у ньому відсутнє посилання на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про його відсторонення, не враховано вимоги абзацу 6 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», які мають вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативний акт - положення пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», але обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не визначена.
Вважає, що відповідач оскарженим наказом фактично поклав на нього обов'язок вчинити дії, які не визнані державою як обов'язкові. Вакцинація проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не включена до календаря щеплень. Працівники, які мають протипоказання до вакцинації продовжують безперешкодно працювати, а він за станом здоров'я не має протипоказань до вакцинації, але не має щеплення, внаслідок чого відсторонений від роботи перебуває у гіршому стані, що на його думку, свідчить про дискримінацію.
Відображення у наказі норм щодо необхідності надання відповідних документів на проведення щеплення або наявності протипоказань вважає неправомірним.
Вважає, що відповідач порушує його право на працю та оплату праці.
На підставі викладеного просив суд визнати незаконним і скасувати наказ начальника виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 822-ос «Про відсторонення від роботи» та зобов'язати АТ «Українська залізниця» виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 09 червня 2022 року у позові відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та відповідно до положень, визначених чинними законами та підзаконними нормативними актами. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог законодавства або порушення процедури відсторонення від роботи позивача судом не встановлено.
Сумський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 червня 2022 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що суд першої інстанції правильно надав оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права та незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд ухвалою від 15 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Справа надійшла до Верховного Суду 25 листопада 2022 року.
Ухвалою від 28 листопада 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 до Верховного Суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Зазначене клопотання підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 03 серпня 2022 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду справу № 130/3548/21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої, п'ятої статті 403 ЦПК України.
Ухвалу суд касаційної інстанції мотивував тим, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв'язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нечітке та суперечливе:
- стаття 12 Закону України від 06 квітня 2020 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) встановлює загальне правило, що у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, але водночас допускає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань;
- у частині другій статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання робіт у порядку, встановленому законом;
- абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 66, вимагають наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для того, щоб усунути від роботи працівника, який ухиляється від обов'язкового щеплення;
- підпункт 2 пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова Постанові КМУ № 1236 КМУ № 1236), передбачає забезпечити керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, виданий закладом охорони здоров'я. Тобто фактично допускається відсторонення працівника без такого подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і виключає застосування Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;
- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, але не всі її повноваження перейшли до Державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України», Державної служби України з питань праці чи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Отже колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми у цій категорії справ, оскільки на розгляді першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов'язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Єдиної практики з вирішення цього питання немає.
Для забезпечення сталості та формування єдиної правозастосовчої практики з розгляду подібних справ, справу передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення таких питань:
(1) чи є правомірним, без прийняття органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, встановлення обмежень права на працю в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ МОЗ, Перелік № 2153)та Постанові КМУ № 1236, яке полягає в встановленні обов'язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 для певних працівників та запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилились від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;
(2) чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав та дискримінаційним встановлення додаткових обмежень в Переліку № 2153, що полягають в обов'язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2працівникам: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та встановлення обов'язку в Постанові КМУ № 1236 керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2(враховуючи що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються);
(3) чи є національне законодавство (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності Перелік № 2153 та Постанова КМУ № 1236) з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї поведінки та яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів, з урахуванням того, що в них передбачене різне і всупереч Конституції України правове регулювання.
Ухвалою від 07 вересня 2022 року Велика Палата Верховного Суду справу № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) прийняла до розгляду.
У справі, яка переглядається № 592/809/22,правовідносини є подібними з тими, що є предметом спору у справі № 130/3548/21.
За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 592/809/22 задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 592/809/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» виробничого підрозділу Сумської вагонної дільниці про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання виплатити заробітну плату до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук