14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5837/2020
адміністративне провадження № К/990/3013/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, прийняте у складі судді Горшкової О.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Спаскіна О.А. (головуючий), П'янової Я.В., Русанової В.Б.,
І. Суть спору
1. Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі суму 135 431 грн 63 коп.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 16.08.2013 по 24.03.2020. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04.03.2017 №69о/с відповідач був відрахований зі складу курсантів та відкомандирований до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби. Однак, наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.03.2020 №64 о/с відповідача звільнено відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати по договору про навчання підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач проходив навчання за державні кошти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання та враховуючи те, що відповідача звільнено з публічної служби за власним бажанням, то відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" відповідач повинен відшкодувати витрати на утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ, визначені ХНУВС в довідках про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта та магістра в сумі 135431,63 грн.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
6.1. У касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме можливості стягнення з колишнього курсанта чи слухача магістратури ХНУВС винагороди за службу поліцейського, яка підпадає під охорону за режимом ст.43 Конституції України і не підлягає поверненню за жодних умов, адже грошове забезпечення є правовим аналогом заробітної плати.
6.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанції не зважили на явну та очевидну суперечність приписів п.3 Порядку №261 (Постанова КМУ від 12 квітня 2017 р. № 261), де передбачено відшкодування фактичних витрат із грошового забезпечення - приписам ст.43 Конституції України і положенням ст. 62 Закону України "Про національну поліцію", де передбачено загальне правило про оплатність будь-якої роботи (служби) фізичної особи - громадянина.
6.3. Скаржник зазначає, що навчання громадянина України у вищому навчальному закладі системи МВС України є службою в поліції і не виключає виконання завдань служби, котрі не мають жодного відношення до процесу навчання як такого, але спрямовані на забезпечення функціонування чергової частини підрозділу ХНУВС, громадського порядку та публічної безпеки.
6.4. На думку скаржника, п.3 Порядку №261 не повинен застосовуватися в даному випадку через явну та очевидну протиправність і суперечність приписам ст.43 Конституції України і положенням ст. 62 Закону України "Про національну поліцію", тому вважає, що кошти у якості оплати часу служби рядового складу поліції з числа курсантів або слухачів магістратури ХНУВС не є витратами із навчання, а належать до видатків у сфері соціального забезпечення поліцейського, а відтак, виплачене грошове забезпечення за реальний пройдений період служби не підлягає поверненню. Викладене також кореспондується з положеннями п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України, де зазначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Таким чином, вважає, що винагорода за службу поліцейського (курсанта або слухача магістратури ХНУВС) підпадає під охорону за режимом ст.43 Конституції України і не підлягає поверненню за жодних умов, адже грошове забезпечення є правовим аналогом заробітної плати.
6.5. Також, відповідач вважає, що виплата грошового забезпечення курсанту не є складовою освітніх послуг, які надає заклад освіти, оскільки його виплата залежить від показників служби або успішності курсанта та посадового окладу поліцейського (курсанта). Таке заохочення встановлюється як матеріальна допомога курсантам бюджетної форми навчання і не належить до переліку освітніх послуг навчального закладу. Тому, на його думку, ХНУВС та суд апеляційної інстанцій помилково вважають, що отримане відповідачем під час навчання грошове забезпечення слід вважати таким, що входить до складу витрат, які відповідач має компенсувати замовникові його навчання у разі відмови відпрацювати три роки за направленням.
6.6. Крім того, позивач вважає, що частини 4 та 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» порушують норми конституційного права на вільний вибір місця подальшої роботи осіб, які закінчили вищі навчальні заклади та про обов'язкову оплатність будь-якої роботи (служби) фізичної особи. Таким чином, для правильного праворозуміння та формування сталої судової практики необхідний правовий висновок Верховного Суду, щодо можливості застосування протиправних положень частини 4 та 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» до спірних правовідносин, щодо можливості стягнення з колишнього курсанта (поліцейського) його грошового забезпечення (заробітної плати) та суперечність положень статті 64 Закону України «Про вищу освіту» з положеннями частини 4 та 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» щодо обов'язковості трирічного відпрацювання після випуску з навчального закладу. Отже, виплата грошового забезпечення курсанту (поліцейському) не є складовою освітніх послуг, які надає заклад освіти, тому отримане курсантом вищого навчального закладу під час навчання грошове забезпечення не слід вважати таким, що входить до складу витрат, які особа має компенсувати замовникові його навчання у разі не відпрацювання курсантом трьох років за направленням.
6.7. Скаржник також звертає увагу, що відповідно до Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських після видання наказу про звільнення особи керівник органу поліції або за його дорученням інша особа, видає звільненій особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення, відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів рахунка для перерахування коштів. В пункті 6 Порядку зазначено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстрочення платежу до одного року. Та лише у випадку відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до п. 6 Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Але позивачем такого повідомлення відповідачу не надавалось та не направлялось, у зв'язку з чим він вважає, що позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт отримання повідомлення чи ознайомлення з ним під підпис. Проте суди в порушення процесуального права взагалі не дослідили це питання.
7. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 16.08.2013 по 24.03.2020.
9. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2013 №179 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ з 16.08.2013 та присвоєно звання, "рядовий міліції".
10. 01 вересня 2013 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України" між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
11. Пунктом 2.3.6. вказаного договору передбачено, що в разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ України по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, особа зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.
12. Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
13. Не відпрацювавши трьох років, наказом ХНУВС від 29.08.2017 №427 о/с відповідача було зараховано слухачем магістратури денної форми навчання з 29.08.2017.
14. 01.09.2017 року між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області укладено тристоронній контракт про здобуття освіти у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
15. Відповідно до п. 3.5 контракту у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання особа зобов'язана відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про національну поліцію".
16. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.02.2019 №62 о/с відповідач був відрахований зі складу курсантів та відкомандирований до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби.
17. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.02.2020 №64 о/с відповідача звільнено відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), що підтверджується витягом із наказу Головного управління Національної поліції у Харківській області.
18. Поряд із цим, ОСОБА_1 22.07.2020 було подано цивільний позов до Комінтернівського районного суду м. Харкова про визнання недійсним контракту про здобуття освіти у ВНЗ із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 01.09.2017.
19. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі №641/5033/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання договору про надання послуг недійсним - закрито провадження у справі.
20. Оскільки відповідач не виконав умови договору, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно із статтею 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент укладення договору між учасниками справи) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
23. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад'юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.
24. За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
25. Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
26. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
27. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).
28. Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
29. Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
30. Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
31. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
32. Станом на час укладення договору від 01.09.2013 між позивачем, відповідачем та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, форму типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.
33. Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного договору виконавець (Харківський національний університет внутрішніх справ) зобов'язується забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.
34. Згідно з підпунктом 2.3.6 договору особа (відповідач) зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
35. Пунктом 3.3 договору встановлено, що підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, зокрема.
36. Згідно з пунктом 4.1 договору відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.
37. Сума відшкодування витрат зараховується до державного бюджету (на рахунок Виконавця) і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 4.3 договору).
38. Аналогічні положення містить контракти про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, укладені між позивачем, відповідачем та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області від 01.09.2017 № 1420, зокрема щодо обов'язку відповідача у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
VI. Позиція Верховного Суду
39. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
41. Спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання ОСОБА_1 в університеті, у зв'язку з тим, що він звільнився за власним бажанням зі служби в органах Національної поліції менш, аніж через три роки відколи закінчив навчання (що є порушенням умов контракту).
42. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ та курсантом та проходження ним навчання на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та договором.
43. Відповідні обов'язки покладаються на особу і у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
44. Так, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
45. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами укладених між відповідачем та університетом договору від 01.09.2013 та контракту від 01.09.2017, відповідач зобов'язався відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання.
46. Наказом від 24.03.2020 №64 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі рапорту від 03.03.2020.
47. Відтак Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
48. Колегія суддів враховує, що у власноручно підписаних відповідачем договорі від від 01.09.2013 та контракті від 01.09.2017 вказувалося на обов'язок відповідача відшкодувати витрати за навчання у вищому навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.
49. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
50. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 520/11540/19.
51. Тобто, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
52. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
53. Водночас відповідач наголошує у відзиві на позовну заяву та у касаційній скарзі, що позивачем повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в закладі вищої освіти, відповідачу не надавалось та не направлялось.
54. Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача про порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, вказав, що органом поліції на виконання вимог Порядку № 261 надіслано відповідачу таке повідомлення.
55. Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення. Вказане дає суду підстави для висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
56. Відтак в обсязі встановлених у цій справі обставин та зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд вважає такими, що знайшли підтвердження доводи ОСОБА_1 про не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та ненадання належної оцінки доводам відповідача щодо недоведення позивачем факту його ознайомлення з повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати.
57. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, враховуючи встановлення під час розгляду справи порушення судами норм процесуального права та зважаючи на наведені мотиви, Верховним Судом не аналізуються.
58. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
59. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. Ураховуючи той факт, що судом першої інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, а судом апеляційної інстанції не усунуто дані порушення процесуального права, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
61. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
62. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
63. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №520/5837/2020 скасувати.
3. Справу №520/5837/2020 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко