14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6190/17
адміністративне провадження № К/9901/25653/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Земляна Г.В.) у справі №826/6190/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Департамент ДАБІ у Київській області або відповідач), у якому просив:
визнати неправомірним і незаконним акт перевірки від 14.11.2016;
визнати недійсними приписи від 14.11.2016 № С-1411/2 та № С-1411/3;
визнати недійсними протоколи № 1-Л-3-1611/1, № 1-Л-3-1611/2, № 1-Л-3-1611/3, № 1-Л-3-1611/4, № 1-Л-3-1611/5;
скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2016:
№3-2811/1-10/10-60/2811/06/01,
№3-2811/2-10/10-61/2811/06/01,
№3-2811/3-10/10-62/2811/06/01,
№3-2811/4-10/10-63/2811/06/01,
№3-2811/5-10/10-64/2811/06/01.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 і ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову:
скасовано приписи Департаменту ДАБІ у Київській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.11.2016 № С-1411/2 та № С-1411/3;
скасовано постанови Департаменту ДАБІ у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2016 №3-2811/1-10/10-60/2811/06/01, №3-2811/2-10/10-61/2811/06/01, №3-2811/3-10/10-62/2811/06/01, №3-2811/4-10/10-63/2811/06/01, № 3-2811/5-64/2811/06/01.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, ДАБІ України в особі Департаменту ДАБІ у Київській області подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати в цій частині оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2016 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ у Київській області Погребняком Б.М., у присутності представника позивача - Толкунової Г.І., на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 07.11.2016 №870.16/01, було проведено позапланову перевірку підприємницької діяльності ОСОБА_1 на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва: «Торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 ».
Підставою для проведення перевірки слугувала заява гр. ОСОБА_2 , в якій повідомлялося про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Результати перевірки оформлені актом від 14.11.2016.
У акті перевірки зафіксовано, що станом на 14.11.2016 на згаданій вище земельній ділянці, що надана ФОП ОСОБА_1 в оренду на підставі рішення чергової 40 сесії Боярської міської ради від 26.12.2013 №40/1871 та згідно Договору про встановлення особистого сервітуту від 08.01.2014 №27/2014, у 2006 році замовником будівництва - ФОП ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з будівництва торгівельного павільйону з обладнаною ямою «літ. А», з влаштуванням: фундаменту з бетону; стін - цегла, метал, піноблоки; покрівлі - шифер; перекриття дерево, розмірами 4,33 х 15.38 х 14.12м, відповідно до технічного паспорту на торгівельний павільйон, виготовленого ТОВ «Виробниче об'єднання технічної інвентаризації» від 17.02.2016, інвентаризаційна справа №13/2120. Категорія складності об'єкта - ІІ (друга).
Перевіркою встановлені наступні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності:
- ФОП ОСОБА_3 без отримання вихідних даних, належним чином розробленої та затвердженої проектної документації та без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, виконані будівельні роботи з будівництва торговельного павільйону з обладнаною ямою за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги статті 5 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон №2780-XII) та статей 29, 31, 34, 36 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI);
- відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 судової будівельно-технічної експертизи незалежного інституту судових експертиз від 01.07.2016 № 8635, тильна стіна торговельного павільйону влаштована за межами наданої в оренду земельної ділянки та знаходиться на суміжній земельній ділянці, що розташована на північ, чим порушено пункт 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень»;
- замовником будівництва під час виконання будівельних робіт з будівництва торговельного павільйону з обладнаною ямою за адресою: АДРЕСА_1 не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду, чим порушено вимоги статті 11 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV);
- замовником будівництва здійснюється експлуатація торгівельного павільйону без введення об'єкта в експлуатацію, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI).
У зв'язку із встановленими у ході проведеного позапланового заходу порушеннями, посадовою особою відповідача винесено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.11.2016:
№С-1411/3, яким вимагалося від позивача у строк з 15.11.2016 зупинити експлуатацію торгівельного павільйону з обладнаною ямою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до усунення допущених правопорушень містобудівного законодавства;
№С-1411/2, яким вимагалося від позивача усунути допущенні правопорушення містобудівного законодавства в термін до 14.11.2017.
Також, 16.11.2016 посадовою особою відповідача відносно суб'єкта містобудування складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1611/1, №1-Л-З-1611/2, №1-Л-З-1611/3, №1-Л-З-1611/4, №1-Л-З-1611/5. Відповідно до інформації, зазначеній у цих протоколах, розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено на 28.11.2016.
За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою відповідача складено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2016:
№З-2811/1-10/10-60/2811/06/01, згідно із якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР; склад правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт) та накладено штраф у сумі 52 200 грн;
№З-2811/2-10/10-60/2811/06/01, згідно із якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 2 Закону №208/94-ВР (склад правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних
рішень) та накладено штраф у сумі 65 250 грн;
№З-2811/3-10/10-60/2811/06/01, згідно із якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (склад правопорушення: незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством) та накладено штраф у сумі 65 250 грн;
№З-2811/4-10/10-60/2811/06/01, згідно із якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (склад правопорушення: незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із
законодавством) та накладено штраф у сумі 52 200 грн;
№З-2811/5-10/10-60/2811/06/01, згідно із якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (склад правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію) та накладено штраф у сумі 65 250 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позовна заява обґрунтована відсутністю у діях позивача будь-яких порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Стверджує, що перевірка була проведена із процедурними порушеннями, зокрема, у присутності представника суб'єкта господарювання - Толкунової Г.І., яка не надавала згоди на її присутність.
Щодо встановлених у ході проведеного позапланового заходу порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, то позивач наполягає, що будівництво торгового павільйону здійснювалося за наявності усієї дозвільної документації. Також позивач стверджує, що торговий павільйон знаходиться у межах земельної ділянки, виділеної йому на правах оренди.
За таких обставин, позивач вважає висновки акту перевірки упередженими, а притягнення до відповідальності на підставі цього акту - незаконним.
Відповідач позов не визнав. Наполягає, що у діях позивача наявні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що виявилися у наступному:
- будівництво торгівельного павільйону здійснено без отримання вихідних даних, належним чином розробленої та затвердженої проектної документації та без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, виконані будівельні роботи. В спростування тверджень позивача про наявність у нього дозвільної документації на спірний об'єкт будівництва відповідач зазначив, що у суб'єкта господарювання наявні дозвільні документи на МАФ без улаштування фундаменту, проте не на торгівельний павільйон з обладнаною ямою;
- будівельні роботи проводилися за відсутності здійснення авторського та технічного нагляду;
- згідно із інформацією, зазначеною у висновку судової будівельно-технічної експертизи незалежного інституту судових експертиз від 01.07.2016 №8635, тильна стіна торговельного павільйону влаштована за межами наданої в оренду земельної ділянки та знаходиться на суміжній земельній ділянці, що розташована на північ, чим порушено пункт 3.25* ДБН 360-92**;
- експлуатація торговельного павільйону здійснюється без введення його в експлуатацію.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсунуті документи, що надають право на виконання будівельних робіт. Суд першої інстанції констатував, що до адміністративного позову суб'єктом господарювання було додано пакет документів щодо малої архітектурної форми без улаштування фундаменту, а не на торгівельний павільйон з обладнаною ямою, що підтверджено технічним паспортом від 17.02.2016, інвентаризаційна справа №13/2120. Відсутність дозвільних документів також підтверджується відміткою «торгівельний павільйон з обладнаною ямою «літ. А» збудований самочинно», що міститься у технічному паспорті від 17.02.2016, виготовленому ТОВ «Виробниче об'єднання технічної інвентаризації». За таких обставин, суд першої інстанції визнав обґрунтованим висновок перевіряючих про порушення позивачем вимог статті 5 Закону №2780-XII та статей 29, 31, 34, 36 Закону №3038-VI.
Також суд першої інстанції констатував факт відсутності підтверджуючих документів забезпечення на об'єкті будівництва авторського та технічного нагляду.
Крім того, з матеріалів фотофіксації суд першої інстанції встановив факт експлуатації позивачем торгівельного павільйону з обладнаною ямою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позивачем не надано підтверджуючих документів введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Дані про прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію також відсутні в Департаменті ДАБІ.
З посиланням на інформацію, що зазначена у висновку експерта ОСОБА_4 судової будівельно-технічної експертизи незалежного інституту судових експертиз від 01.07.2016, суд першої інстанцій констатував факт розміщення об'єкта будівництва за межами наданої в оренду земельної ділянки.
Також суд першої інстанції зазначив про відсутність з боку відповідача процедурних порушень при проведенні позапланової перевірки.
Апеляційний суд не погодився із позицією суду першої інстанції та дійшов протилежних висновків. За висновками суду апеляційної інстанції, будівництво торгівельного павільйону здійснено за наявності усієї дозвільної та технічної документації.
З посиланням на положення частини четвертої Прикінцевих положень Закону №3038-VI, суд апеляційної інстанції зазначив, що проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом. Тобто, законодавцем регламентовано правовий режим об'єктів містобудування, будівництво на яких розпочато під час дії Закону України «Про планування та забудову території» та продовжено (завершено) в порядку Закону №3038-VІ, відповідно до якого дозволяється використання дозволу на будівництво, отриманого за попереднім законом, якщо роботи за ним вже розпочаті, та використання отриманої на підставі та в порядку, визначеному під час дії попереднього закону, відповідної погодженої проектної документації.
В контексті наведених правових норм, апеляційний суд встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 297/2 від 21.08.1995 ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення торговельного павільйону розміром 6,0 х 3,0 м в АДРЕСА_2 . Згодом, на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №364/4 від 02.10.1995 ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на відкриття торгової точки на АДРЕСА_2 , на торгівлю в кіоску промисловими та продовольчими товарами. Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 298/10 від 03.09.1996 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торгівельного павільйону 7,0 х 3,5 м в АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №27/1 від 02.02.1998 вилучено з міськземфонду та передано ФОП ОСОБА_1 під розміщення торгівельного павільйону земельну ділянку площею 30,5 кв.м. по АДРЕСА_2 згідно з схеми; зобов'язано ФОП ОСОБА_1 заключити договір оренди на дану земельну ділянку з Боярською міською радою. У зв'язку із цим, 08.04.1998 між Боярською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею № 246, а саме земельною ділянкою площею 30,5 кв.м по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 25/1 від 04.02.2002 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торгівельної споруди розміром 7,0 х 3,5 м в АДРЕСА_2 (поряд з існуючим павільйоном) згідно схеми; надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки (площу земельної ділянки уточнити проектом) в оренду для підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 . 19.05.2004 ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл № 10 на розміщення малої архітектурної форми на підставі договору оренди землі № 481 від 26.04.2004. 04.07.2006 між Боярською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 768, а саме: земельної ділянки площею 0,00071 га під землі комерційного використання по АДРЕСА_2 .14.11.2006 складений акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 .
Отже, зважаючи на зазначені вище документи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у позивача повного пакету дозвільних документів, оформлених до набрання чинності положень Закону №3038-VI, що надавали йому право на проведення будівельних робіт.
Також апеляційний суд зазначив, що рішенням Боярської міської ради № 131/11 від 21.11.2006 було вирішено затвердити акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торговельний павільйон) до експлуатації, в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 загальною площею 49,8 кв.м. Згідно із вказаним актом від 14.11.2006, технічна комісія встановила, що торгівельний павільйон в АДРЕСА_1 збудований з дозволом на розміщення, виданим Києво-Святошинською РДА, інспекцією ДАБК, відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА та є закінченим будівництвом.
Таким чином, апеляційний суд констатував, що торгівельний павільйон введений в експлуатацію у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
Одночасно з цим, апеляційний суд зазначив, що сама по собі відмітка у технічному паспорті від 17.02.2016 про те, що торгівельний павільйон з обладнаною ямою «літ. А» збудований самочинно, не може бути підставою для висновку про невведення об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки орган державного архітектурно-будівельного контролю насамперед зобов'язаний був встановити факт того чи дійсно відбувалося будівництво, перепланування чи реконструкція такого павільйону, та, зокрема перевірити відповідність проектної та дозвільної документації розробленої позивачем на торгівельний павільйон законодавству, яке діяло на час розроблення та виготовлення такої документації.
Натомість відповідачем не доведено фактів будівництва, перепланування належного позивачу торгівельного павільйону, а також його реконструкцію в розумінні Закону №3038-VI, що потребують попереднього узгодження проектно-технічної документації та дозволу на початок проведення робіт у державній архітектурно-будівельній інспекції. Згідно із рішення Боярської міської ради №131/11 від 21.11.2006, затверджений органом місцевого самоврядування розмір тимчасової споруди становив - 49,8 кв.м., з того часу і до моменту перевірки жодних змін з реконструкції та перебудови тимчасової споруди не здійснювалось. Будь-які докази про те, що позивач здійснював реконструкцію тимчасової споруди, її забудови у порівнянні з даними, що містяться у затвердженому акті про введення тимчасової споруди до експлуатації матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
Щодо висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог пункту 3.25* ДБН 360-92**, що зроблені на підставі відомостей, зазначених у судово-будівельній експертизі №8635 від 01.07.2016, то суд апеляційної інстанцій зазначив про те, що така експертиза була призначена у межах розгляду цивільної справи №369/6156/15-ц про знесення самочинного будівництва у якій відмовлено у задоволенні позову.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Стверджує, що в ході проведеної перевірки виявлені порушення позивачем вимог статті 5 Закону №2780-XII, статей 29, 31, 34, 36, частини восьмої статті 39 Закону №3038-VI, статті 11 Закону №687-XIV та пункту 3.25* ДБН 360-92**, у зв'язку з чим суб'єкта господарювання обґрунтовано притягнуто до відповідальності. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав обґрунтовану оцінку наведеним у акті перевірки порушенням.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає про помилковість висновків перевіряючих щодо виявлених у ході проведеної перевірки порушень. Наполягає, що будівництво об'єкта здійснювалося за наявності усіх дозвільних документів. Також зазначає про необґрунтованість висновків відповідача щодо експлуатація об'єкта будівництва без введення його в експлуатацію. З посилання на преюдиційність обставин, встановлених у цивільній справі №369/6156/15-а, позивач стверджує, що торгівельний павільйон перебуває у межах орендованої ним земельної ділянки і не порушує права ініціатора цієї перевірки та позивача у зазначеній судовій справі.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в оскаржуваній частині та дійшов таких висновків.
Статтею 1 Закону №2780-XII визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Статтею 6 цього Закону визначено, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
Закон №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку, встановленому статтею 41 Закону №3038-VI.
Відповідно до цієї норми, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, мають право:
- безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
- здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком №553, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 (далі - Порядок №553).
Згідно із пунктами 5, 7 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
Згідно із пунктом 9 цього Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Положеннями пунктів 16,17 та 20 Порядку №553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за висновками перевіряючих позивачем у 2006 році виконані будівельні роботи з будівництва торгівельного павільйону з обладнаною ямою «літ. А» із порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно із частиною четвертою Прикінцевих положень Закону №3038-VI, який набрав чинності 12.03.2011, проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.
Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.
Зважаючи на те, що будівельні роботи проводилися позивачем у 2006 році, то відповідно до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, що регламентує містобудівну діяльність, чинне на той час.
Згідно із статтею 3 Закону №2780-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; тут і надалі) об'єктами містобудування є, зокрема, будинки і споруди, їх комплекси.
Статтею 5 Закону №2780-XII визначені основні вимоги до містобудівної діяльності.
Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Статтею 16 цього Закону визначено, що державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.
Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
Приписами статті 17 Закону №2780-XII визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація є основою, зокрема, для: підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.
Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.
Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.
Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Законом України від 20.04.2000 №1699-III «Про планування і забудову територій» (втратив чинність із прийняттям Закону №3038-VI; далі - Закон №1699-III).
Згідно із частиною першою статті 23 Закону №1699-III забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення
підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Відповідно до положень статті 14 Закону №2780-XII визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: надання відповідно до закону дозволу на будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.
Статтею 24 Закону №1699-III визначалося, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Водночас, згідно із частиною чотирнадцятою зазначеної норми, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
За приписами статті 29 Закону №1699-III дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.
Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Так, порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт з 01 січня 1994 року було унормовано ДБН А.3.1.2-93 «Надання дозволу на виконання будівельних робіт», затверджених наказом Мінбудархітектури України від 10.08.1993 №136.
Відповідно до преамбули зазначених ДБН, дані норми встановлюють порядок та умови надання дозволів на виконання робіт з нового будівництва, розширення реконструкції, реставрації та капітального ремонту об'єктів будівництва (далі-дозвіл на будівництво).
Норми обов'язкові для застосування всіма суб'єктами будівництва, незалежно від форми власності та відомчої належності, що виконують будівельні роботи.
Відповідно до пункту 1.1 ДБН А.3.1.2-93 дозвіл на будівництво є юридичним документом, що посвідчує право забудовника та генпідрядника на виконання будівельних робіт, їх фінансування, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж видачу ордерів на земляні роботи.
У пункті 2.1 ДБН А.3.1.2-93 зазначалося, що для реєстрації об'єкта та одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до органу держархбудконтролю такі документи: а) заяву забудовника (замовника) згідно з додатком 2; б) документ, що посвідчує право забудовника (замовника) на користування (власність земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт (будова); в) рішення відповідної Ради народних депутатів про погодження будівництва або державного виконавчого органу в разі делегування йому Радою своїх повноважень в цьому питанні; г) затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію та висновок відповідного місцевого органу у справах містобудування і архітектури про узгодження проектної документації відповідного будівництва; д) висновок відповідного органу охорони навколишнього природного середовища про узгодження проектної документації на будівництво, розширення та реконструкцію об'єктів виробничого призначення, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища та об'єктів, що розміщуються на землях рекреаційного призначення; е) висновок відповідного органу охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища про узгодження проектної документації на будівництво, розширення, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів та пам'ятників архітектури, що розміщені в охоронних історико-культурних зонах або землях історико-культурного призначення; ж) наказ генпідрядної будівельної організації про призначення виконавця робіт з його підпискою згідно з додатком 3 та загальний журнал робіт, оформлений згідно з вимогами встановленими Мінбудархітектури України; з) наказ забудовника (замовника) про призначення працівника технічного нагляду або наказ госпрозрахункового підрозділу держархбудконтролю в разі передачі йому забудовником за укладеним договором функцій технічного нагляду з підпискою працівника технічного нагляду згідно з додатком 4; к) наказ проектної організації про призначення авторського нагляду з зобов'язанням представника авторського нагляду згідно з додатком 5 та журналом авторського нагляду в двох примірниках оформленим з "Положенням про авторський нагляд"; л) копії ліцензії підрядчика на право виконання спеціальних видів робіт у будівництві; м) копії будівельного генерального плану в двох примірниках, погодженого з місцевим органом у справах будівництва і архітектури та іншими зацікавленими органами Державтоінспекція, генпідрядник, забудовник землекористувачі сусідніх земельних ділянок; н) копію паспорта фасадів будівель у двох примірниках, узгодженого з місцевим органом у справах містобудування і архітектури.
В подальшому, ДБН А.3.1.2-93 «Надання дозволу на виконання будівельних робіт» втратив свою чинність на підставі наказу Держбуду України від 05.12.2000 №273, яким затверджено «Положення про порядок надання дозволу виконання будівельних робіт» (далі - Наказ №273).
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 1.1. цього Положення дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
Отже, судом першої інстанції правильно констатовано, що окрім дозволу на будівництво, отриманого від органу місцевого самоврядування, необхідно також отримати дозвіл місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Дозволи на виконання будівельних робіт видаються державними архітектурно-будівельними інспекціями з 1994 року.
Позивач на спростування порушень, викладених в акті перевірки, посилається на наявність у нього дозволу на розміщення малої архітектурної форми від 10.05.2004 №10, паспорта прив'язки малої архітектурної форми, розробленого Творчею архітектурною майстернею «Петри-Ника», технічного паспорта на торговий павільйон розмірами 7 м х 3,5 м, виготовленого ПП «Роса», а також акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 14.11.2006.
Відповідно до пункту 2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 13.10.2000 №227, мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 297/2 від 21.08.1995 було надано позивачу дозвіл на розміщення торговельного павільйону розміром 6,0 х 3,0 м в АДРЕСА_2 .
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 364/4 від 02.10.1995 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на відкриття торгової точки на АДРЕСА_2 , на торгівлю в кіоску промисловими та продовольчими товарами.
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 298/10 від 03.09.1996 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торгівельного павільйону 7,0 х 3,5 м в АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 25/1 від 04.02.2002 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торгівельної споруди розміром 7,0 х 3,5 м в АДРЕСА_2 (поряд з існуючим павільйоном) згідно з схеми; надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки (площу земельної ділянки уточнити проектом) в оренду для підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 .
Отже, позивачем отримані від органу місцевого самоврядування дозвільні документи на розміщення в АДРЕСА_2 (поряд з існуючим павільйоном) торгівельної споруди розміром 7,0 х 3,5 м.
Водночас, відповідно до інформації, зазначеній у акті перевірки, замовником будівництва - ФОП ОСОБА_1 у 2006 році виконані будівельні роботи з будівництва торгівельного павільйону з обладнаною ямою «літ. А», з влаштуванням: фундаменту з бетону; стін - цегла, метал, піноблоки; покрівлі - шифер; перекриття дерево, розмірами 4,33 х 15.38 х 14.12м.
Відповідно до інформації, зазначеній у технічному паспорті на торгівельний павільйон, виготовлений ТОВ «Виробниче об'єднання технічної інвентаризації», від 17.02.2016, Інвентаризаційна справа №13/2120, зазначений спірний об'єкт будівництва збудований самочинно.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем, як до перевірки, так і до адміністративного суду, подано пакет документів щодо малої архітектурної форми без улаштування фундаменту, а не на торгівельний павільйон з обладнаною ямою, розмірами 4,33 х 15.38 х 14.12м, який знаходиться на земельній ділянці.
Також суд першої інстанції встановив, що у Держархбудінспекції відсутня інформація про надання цим органом дозволу на початок будівельних робіт торгівельного павільйону з обладнаною ямою «літ. А», розмірами 4,33 х 15.38 х 14.12м.
Позивачем також не було надано вихідних даних на проектування; розробленої і затвердженої проектної документації на спірний об'єкт будівництва.
Згідно із абз. 3 пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
- виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
Суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних
рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат (пункт 8 частини третьої статті 2 Закону №208/94-ВР).
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу згідно із постановами від 28.11.2016 №З-2811/1-10/10-60/2811/06/01 та №З-2811/2-10/10-60/2811/06/01.
Статтею 11 Закону №687-XIV передбачалося, що під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.
Технічний нагляд забезпечується замовником (забудовником) та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами.
Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником).
У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника (забудовника) і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття
заходів відповідно до законодавства.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивачем на об'єкті будівництва не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду. Протилежного позивачем не доведено.
Згідно із пунктом 7 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВРнезабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, тягне за собою накладення штрафу у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
Пунктом 8 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР установлено, що незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, тягне за собою накладення штрафу у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу згідно із постановами від 28.11.2016 №З-2811/3-10/10-60/2811/06/01 та №З-2811/4-10/10-60/2811/06/01.
Також за висновками перевіряючих, позивачем здійснюється експлуатація об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію. В підтвердження цих доводів, відповідач надав фотознімки об'єкта будівництва - торгівельного павільйону, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 2.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріалами фотофіксації, встановив факт експлуатації об'єкту будівництва.
Згідно із частиною першою статті 31 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Приписами статті 14 Закону №2780-XII унормовано, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування, зокрема, належать проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 18 цього Закону передбачалося, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва регламентовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМ України № 1243 від 22.09.2004 (далі - Порядок №1243).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно із пунктом 27 Порядку №1243 за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.
Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.11.2006 було складено акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації по вул. 50 років Жовтня, 2 в м. Боярка.
Рішенням Виконкому Боярської міської ради №131/11 від 21.11.2006 затверджено акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації, в м. Боярка, по вул. 50 років Жовтня, 2, загальною площею 49,8 кв.м.
Отже, суд апеляційний інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що торгівельний павільйон за адресою: м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 2, був прийнятий до експлуатації у спосіб передбачений чинним на той час законодавством та на час перевірки рішення органу місцевого самоврядування було чинним.
Отже, притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене абзацом 3 пункту 6 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію), є передчасним, відповідно судом апеляційної інстанції обґрунтовано скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2016 №З-2811/5-10/10-60/2811/06/01.
Водночас, з огляду на виявленні у ході проведеної перевірки порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, посадовими особами відповідача обґрунтовано складено приписи від 14.11.2016 №С-1411/2 та № С-1411/3.
Також колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 341 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції в решті позовних вимог у межах цього касаційного провадження не переглядалося.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №826/6190/17 в частині задоволених позовних вимог про скасування приписів від 14.11.2016 №С-1411/2 і №С1411/3 та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2016 №3-2811/1-10/10-60/2811/06/01, №3-2811/2-10/10-61/2811/06/01, №3-2811/3-10/10-62/2811/06/01, №3-2811/4-10/10-63/2811/06/01 - скасувати та у цій частині залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018.
В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №826/6190/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа