14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 400/11495/21
адміністративне провадження № К/990/34634/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №400/11495/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Миколаївського обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом про:
визнання протиправним та скасування рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, прийняте під час засідання кадрової комісії за результатами розгляду питання порядку денного «Про включення до графіка складання іспиту питання порядку денного « Про включення до графіка складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 , відповідно до якого, позивача не було включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
визнання протиправним та скасування рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів(на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 13 вересня 2021 року №442 про неуспішне проходження прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_1 атестації;
визнання протиправним та скасування наказу Миколаївської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року № 1230-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області та з органів прокуратури з 22 жовтня 2021 року;
поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області з 23 жовтня 2021 року;
стягнення середнього заробітку, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року по дату прийняття рішення про поновлення на посаді.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів(на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 13 вересня 2021 року № 442 про неуспішне проходження прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Миколаївської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року № 1230-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області та з органів прокуратури з 22 жовтня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області з 23 жовтня 2021 року.
Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року по 04 липня 2022 року у сумі 60 815 (шістдесят тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 25 коп. без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 8457 ( вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 75 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник відповідача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема автор касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду у справах вищезазначеної категорій, що викладена 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а.
Верховний Суд звертає увагу представника відповідача на недоречність посилання на неврахування правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 30 листопада 2022 року, оскільки судом апеляційної інстанції рішення було прийняте 08 листопада 2022 року, тобто на час прийняття постанови судом апеляційної інстанції, правова позиція Верховного Суду не була сформована.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, а також неповного з'ясування судами обставин справи та ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо їхньої оцінки, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №400/11495/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяМ.В. Білак