29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 908/1592/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.
за участю представників учасників справи:
представника позивача - Карманніков М.О.,
представника ТОВ "Торговий дім "БСМ" - Клімченко М.Г, Севастьянов Р.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства "Сприяння" Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.
від 13.09.2022
за позовом Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації "Товариство сприяння обороні України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ резерв"
про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації змін,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У липні 2021 року Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації "Товариство сприяння обороні України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ резерв" (далі - Товариство) про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства від 01.06.2018;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 05.06.2018 11031050002041489; Мелкумян Олександр Олександрович; Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення загальних зборів про виключення позивача (92,0495%) зі складу учасників Товариства прийнято на підставі його заяви про вихід, що не була посвідчена нотаріально, що є порушенням вимог статті 148 ЦК України (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та голосами учасників, що володіють 0,0102% статутного капіталу, що є порушенням вимог статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
3. Товариство заперечувало проти позову, посилаючись на те, що рішення Запорізької обласної організації "Товариство сприяння оборони України" - засновника Підприємства, що оформлене протоколом № 1 від 17.05.2018, про вихід зі складу засновників Товариства, що було прийнято на виконання рішення ради правління ГО "Товариство сприяння оборони України (ТСО України)", оформлене протоколом № 06 від 16.05.2018. Правові наслідки в частині виходу зі складу учасників породжує не заява, а рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід зі складу учасників Товариства, що відповідає вимогам пункту 10 частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
4. Щодо посилання позивача на порушення порядку голосування, то відповідач зазначив, що позивач брав участь у загальних зборах; учасник участі не бере у голосуванні відповідно до статті 64 Закону України "Про господарські товариства"; реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. Відповідно до статуту Товариства, затвердженого протоколом № 2 загальних зборів засновників (учасників) Товариства від 09.06.2017, його учасниками, у тому числі, є Підприємство з часткою статутного капіталу у розмірі 92, 0495 %, що дорівнює 2 718 834, 15 грн, та ТОВ "Торговий дім "БСМ" з часткою статутного капіталу у розмірі 0, 0034%, що дорівнює 100,00 грн.
6. 16.05.2018 на засіданні ради правління Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 06, про зобов'язання голови Запорізької обласної організації Павлея І.В. організувати проведення зборів засновників Товариства, на яких прийняти рішення про вихід Підприємства та Дніпровського СТК із числа засновників Товариства із поверненням майнових внесків, провести оформлення майна на Підприємство та Дніпровський СТК.
7. 17.05.2018 Запорізька обласна організація "Товариства сприяння обороні України", що є засновником Підприємства, прийняла рішення № 1 про вихід Підприємства зі складу засновників (учасників) Товариства. Також було вирішено поставити питання щодо повернення Підприємству частки у статутному капіталі Товариства у натуральній формі шляхом передачі права власності на нерухоме майно; доручити директору Підприємства підписати від його імені відповідні акти приймання-передавання об'єктів нерухомості.
8. На виконання цього рішення директор Підприємства склав заяву про вихід зі складу засновників (учасників) Товариства.
9. Заява позивача про вихід зі складу учасників відповідача не містить дати.
10. У цій заяві Підприємство просив повернути вклад учасника до статутного капіталу Товариства у натуральній формі, а саме:
- нежитлової будівлі Літ. А-8, загальною площею 4359,86 м2, що розташована по АДРЕСА_1 , балансовою вартістю 1846314,86 грн;
- нежитлової будівлі, загальною площею 3878,6 м2, що розташована по АДРЕСА_2 , балансовою вартістю 690247,77 грн;
- будівлі школи технічної підготовки Літ А-2, загальною площею 1566,1 м2, що розташовано по АДРЕСА_3 , балансовою вартістю 55006,06 грн;
- приміщення водно-човнової станції, загальною площею 989,9 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 , балансовою вартістю 126771,87 грн.
11. 01.06.2018 проведено загальні збори засновників (учасників) Товариства за результатами проведення яких прийняті рішення, оформлені протоколом № 4 про: вихід Підприємства зі складу учасників Товариства; повернення Підприємству вкладу у натуральній формі; вихід Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України зі складу учасників товариства; повернення Дніпровському районному спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України вкладу у натуральній формі; зміну складу засновників (учасників) товариства; зменшення статутного капіталу та перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства; затвердження нової редакції статуту товариства; підписання нової редакції статуту Товариства; реєстрацію змін.
12. У протоколі № 4 від 01.06.2018 зазначено про присутність на зборах директора позивача - ОСОБА_1 .
13. На виконання цього рішення 01.06.2018 Підприємство та Товариства підписали акт прийняття-передання об'єктів нерухомості, що були вкладом учасника до статутного капіталу Товариства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 позов задоволено.
15. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- справжність підпису директора Підприємства ОСОБА_1 на заяві про вихід з Товариства нотаріально не посвідчено, що є порушенням вимог частини першої статті 148 ЦК України (в редакції станом на 01.06.2018);
- відсутність нотаріального посвідчення підпису на заяві про вихід не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника щодо виходу зі складу учасників Товариства;
- директор позивача заперечує свою участь у зборах та голосування з питань порядку денного. Докази скликання та належного повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів 01.06.2018 не надано;
- зі змісту протоколу неможливо встановити, яка кількість присутніх учасників голосували "за" чи "проти", "утрималися" з питань порядку денного, лише зазначена констатація прийняття рішень;
- загальні збори учасників, що відбулися 01.06.2018 були проведені за відсутності кворуму, тому прийняті рішення порушують корпоративні права позивача;
- позивач звернувся до суду 28.05.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. У січні 2022 ТОВ "Торговий дім "БСМ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
17. Апеляційна скарга та право на її подачу обґрунтовано такими обставинами:
- ТОВ "Торговий дім "БСМ" є учасником Товариства;
- у зв'язку з виходом учасників із складу Товариства рішенням загальних зборів учасників від 01.06.2018, що визнано судом недійсним, було здійснено перерозподіл часток у статутного капіталу Товариства та визначено, що ТОВ "Торговий дім "БСМ" належить 33.3% статутного капіталу;
- 22.12.2021 на виконання рішення суду першої інстанції у цій справі була вчинена реєстраційна дія, згідно з якою позивач та Дніпровський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України були повернуті (поновлені) у складі учасників Товариства;
- внаслідок виконання рішення суду першої інстанції від 12.11.2021, що оскаржується, частка ТОВ "Торговий дім "БСМ" у статутному капіталі Товариства значно змінилась у відсотковому розмірі, тому відповідно до статті 254 ГПК України таке рішення впливає на права, інтереси та обов'язки ТОВ "Торговий дім "БСМ";
- висновок суду першої інстанції щодо не голосування позивача за прийняте рішення спростовується актом приймання - передачі об'єктів нерухомості від 01.06.2018 щодо повернення позивачу частки в натуральній формі. Цей акт позивач підписав без зауважень у день прийняття рішення, що свідчить про його присутність на загальних зборах;
- суд першої інстанції, визначаючи кворум, неправильно застосував положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки не врахував, що з моменту подачі заяви про вихід Підприємство втратило право брати участь в управлінні Товариством;
- висновок суду апеляційної інстанції про неможливість встановити кількість голосів спростовується останнім абзацом протоколу, відповідно до якого зазначено, що по всіх питання порядку денного учасники голосували "За" одностайно;
- позивач втратив статус учасника Товариства з моменту подачі заяви від 21.05.2018, тому пропустив трирічний трок позовної давності;
- скасування реєстраційної дії від 05.08.2018 на виконання рішення, що оскаржується, призвело до відновлення за Дніпровським районним спортивно-технічним клубом статусу учасника Товариства, що не був учасником спору;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення пункту 10 частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що є спеціальним у спірних правовідносинах, і не врахував, що заява є формою подачі товариству примірника оригінала рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) Товариства (рішення Засновника № 1 від 17.05.2018), що також підтверджується текстом заяви;
- в законі не встановлені вимоги нотаріального засвідчення справжності підпису на рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників);
- висновок суду першої інстанції щодо відсутності волевиявлення позивача на вихід зі складу учасників Товариства суперечить встановленим обставинам підписання директором Підприємства рішення засновника від 17.05.2018 та заяви про вихід;
- обставини щодо наявності у позивача відповідного волевиявлення підтверджуються також фактом підписання акту приймання-передачі об'єктів нерухомості від 01.06.2018;
- прийняття рішення про вихід зі складу учасників Товариства віднесено до компетенції засновника позивача, тому позов у цій справі суперечить рішенню органу управління позивача;
- права позивача не порушені, оскільки останній був присутній на загальних зборах, мав волевиявлення та реалізував свої право на вихід, в тому числі в частині повернення вкладу в натуральній формі.
18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "БСМ" задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
19. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано такими висновками:
- висновок суду першої інстанції щодо порушення корпоративних прав позивача спірним рішенням не відповідає встановленим обставинам щодо моменту виходу позивача зі складу учасників відповідача та наслідків такого виходу;
- вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства. Реалізація цього права має такі наслідки: припинення корпоративних відносин між учасником і товариством; виникнення у товариства обов'язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк;
- з моменту виходу особи зі складу учасників товариства (подання заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку) особа втрачає корпоративні права учасника, зокрема, право на участь в управлінні справами товариства, на участь у загальних зборах учасників товариства, тому 01.06.2018 Підприємство не мало право брати участь в управлінні Товариством, чим спростовуються аргументи та висновки щодо відсутність кворуму під час ухвалення оскаржуваного рішення на загальних зборах товариства;
- відсутність нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві, як того вимагала диспозиція статті 148 ЦК України, не свідчить про нікчемність такої заяви. Заява про вихід з Товариства була скріплена печаткою Підприємства і підписана директором, що ним не заперечується. Товариство отримало таку заяву. Підприємство та Товариство підписали 01.06.2018 акт приймання-передачі вкладу учасника в натуральній формі (нерухоме майно). Наведене у сукупності свідчить про дійсність волевиявлення позивача щодо виходу зі складу учасників товариства;
- у спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав;
- позивач не довів обставини порушення його права (охоронюваного законом інтересу) внаслідок прийняття рішення загальних зборів, оскільки з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна. У даному випадку позивач за актом приймання-передачі отримав від Товариства нерухоме майно, що було вкладом до статутного капіталу відповідача;
- позивач прагне поновити своє право володіння часткою у статутному капіталі Товариства з в раніше визначених розмірах, тобто прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів від 01.06.2018;
- ефективність обраного позивачем способу захисту його порушеного корпоративного права визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників відповідача;
- відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;
- задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій не призведе до відновлення порушених права, оскільки судове рішення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження
20. 22.09.2022 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
21. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норми частини першої інстанції статті 219, статті 148 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 у справі № 912/422/17, що "відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників";
- внаслідок неправильного застосування норм пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статей 15, 16 ЦК України дійшов помилкового висновку щодо неналежності способу захисту. У постанові від 13.02.2020 у справі № 916/524/19 Верховний Суд, залишаючи без змін оскаржуване рішення, яким задоволені позовні вимоги про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства про зміни у складі засновників та скасування реєстраційних дій, дійшов висновку, що такий спосіб захисту визначений законом. Окрім того, після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції було виконано, що призвело до повного поновлення порушених прав позивача. Право позивача на захист порушених прав шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним рішень загальних зборів відповідача та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі прямо передбачено Законом;
- застосував норму статті 61 Закону України "Про господарські товариства" без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 922/333/19, від 13.10.2021 у справі № 908/1767/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, щодо недійсності рішень загальних зборів учасників ТОВ в разі неналежного повідомлення учасників про їх скликання.
22. Скаржник посилається також на не врахування висновків, зроблених у постановах Верховного Суду України від 31.05.2016 у справі №826/11379/14, від 10.05.2016 у справі №п/800/362/15, від 20.04.2016 у справі №826/16796/14, від 12.04.2016 у справі №813/7851/13-а, від 01.03.2016 у справі №826/4860/13-а, від 03.02.2016 у справі №826/72/15, від 02.02.2016 у справі №804/14800/14, від 24.11.2015 у справі №816/1229/14 (21-3669а15), від 17.11.2015 у справі №2а-18442/11/2670, від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 (21-146а15), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №914/2055/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 (підпункти 7.2.5, 7.2.6 пункту 7.2) щодо належності та ефективності способу захисту в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Позиція інших учасників справи
23. 14.11.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Торговий дім "БСМ" надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги.
24. ТОВ "Торговий дім "БСМ" посилається на неподібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справах, на які посилається скаржник, а саме:
- у справі № 912/422/17 суд звертав увагу, що підлягає з'ясуванню дійсне волевиявлення учасника товариства щодо виходу з нього. При цьому відповідач заперечував вихід позивача з учасників товариства. Предметом позову була вимога про стягнення ринкової вартості частки майна;
- постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 916/524/19 не містить висновків, на які посилається скаржник. У наведеній справі встановлено обставини підробки документів, що стали підставою для зміни складу учасників. Тому правовідносини у справі № 916/524/19 та цій справі є неподібними;
- правовідносини у справах № 922/333/19, № 908/1767/20, № 923/876/16 не є подібними, оскільки відповідно до встановлених обставин у цих справах учасник не подавав заяву про вихід. Крім того, Підприємство не визначало таку підставу позову як неповідомлення учасника Товариства про проведення загальних зборів.
25. Також ТОВ "Торговий дім "БСМ" зазначає, що:
- обраний позивачем спосіб захисту порушує права та інтереси інших учасників Товариства, що не були залучені до участі у справі, оскільки внаслідок задоволення позову судом першої інстанції незалучені учасники були позбавлені своїх часток у статутному капіталі, що узгоджується з висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у справі № 923/876/16;
- право позивача не порушено, оскільки матеріалами справи підтверджується волевиявлення учасника на вихід з Товариства, зокрема, пояснення керівника Підприємства щодо підписання такої заяви, рішення Громадської організації "Товариство сприяння оборонні України", підписання акту приймання-передавання нерухомого майна.
26. Товариство не надало відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
27. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
28. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).
29. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
30. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша). Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта).
31. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
33. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
34. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.
35. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
36. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
37. Верховний Суд вважає, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Щодо застосування норми статті 148 ЦК України
38. Частиною першою статті 148 ЦК України в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016 було встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
39. Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 912/422/17 погодився з висновком судів, що заява є неналежно оформленою та не може бути підставою для виходу учасника з товариства і проведення з учасників відповідних виплат, оскільки не створює правових наслідків для сторін. Суд зазначив, що відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників, тому залишив без змін рішення. Окрім того, Суд виходив з недоведеності обставин подання такої заяви товариству з огляду на заперечення відповідача щодо її отримання та недоведення позивачем протилежного.
40. Верховний Суд зауважує, що такий висновок зроблений у спорі про стягнення з товариства вартості майна товариства пропорційну її частці у статутному фонді за позовом учасника, який вважав себе таким, що вибув із числа учасників товариства на підставі заяви. У справі суд не встановив обставини отримання такої заяви Товариством, а також наявність дійсного волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників, тому відмовив у задоволенні позову учасника до товариства щодо стягненні вартості майна товариства пропорційної його частці у статутному фонді.
41. У справі, що переглядається, інші підстави та предмет позову, інші обставини, що є предметом доказування. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не заперечує підписання цієї заяви, позивач отримав свій вклад в натуральній формі, що свідчіть про наявність дійсного волевиявлення учасника щодо виходу зі складу учасників Товариства, що й обумовило висновок суду щодо відсутності порушеного права позивача.
42. Отже, висновки Верховного Суду у постанові від 02.05.2018 у справі № 912/422/17 щодо застосування норми статті 148 ЦК України в редакції Закону № 1666-VIII від 06.10.2016 не є релевантними при розгляді цієї справи, оскільки зроблені з інших предмета і підстав позову та фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі, що свідчить про неподібність спірних правовідносин.
43. Натомість у постанові від 29.11.2019 у справі № 908/1555/17 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, розглядаючи спір про недійсність та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства, скасування запису про проведення реєстраційних дій, та вирішуючи питання щодо відступу від висновку, викладеного в постанові від 30.05.2018 у справі №908/1555/17 (що "відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників"), погодився з висновками судів про відмову у задоволенні позову. Суд виходив з відсутності у позивача будь-яких корпоративних прав у товаристві, оскільки вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Аргументи позивача, що заява про вихід не містить жодної інформації щодо нотаріального засвідчення справжності підпису позивача на її оригіналі, не може бути належним доказом волевиявлення щодо виходу, Суд відхилив з тих підстав, що позивач, забравши засновницький внесок із статутного фонду, реалізував свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві.
44. Отже, Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Щодо застосування норми статті 61 Закону України "Про господарські товариства" та наслідків неповідомлення учасника про скликання та проведення зборів після подання заяви про вихід зі складу учасників
45. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства").
46. Висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 922/333/19, від 13.10.2021 у справі № 908/1767/20, щодо недійсності рішень загальних зборів учасників ТОВ в разі неналежного повідомлення учасників про їх скликання, стосується правовідносин, які не є подібними, оскільки, по-перше, стосується застосування норми статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". По-друге, в жодній з цих справ не вирішувалось спір про оскарження рішення загальних зборів учасником, що подав заяву про вихід, а також питання необхідності повідомлення такого учасника про скликання позачергових загальних зборів.
47. Такі обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Висновок щодо наявності чи відсутності факту порушення або оспорювання в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, залежить від конкретних обставин справи.
48. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняті товариством рішення після виходу позивача зі складу учасників не порушують його корпоративних прав, оскільки вихід зі складу учасників товариства не пов'язується з рішенням зборів учасників. Позивач втратив статус учасника та право на участь в управлінні товариством з моменту подання заяви; а також внаслідок подання цієї заяви реалізував своє право на отримання вкладу в натуральній формі, за актом приймання-передачі отримав від Товариства нерухоме майно, що було вкладом до статутного капіталу.
49. У справах № 922/333/19 та № 908/1767/20 такі обставини не були встановлені.
50. Висновок щодо застосування норми статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 зазначила, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов'язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.
52. У справі № 923/876/16 оскаржувалось рішення загальних зборів учасників товариства в тому числі про вихід за заявою про виключення учасника, що була подана його представником. Позивач заперечував наявність волевиявлення на подання такої заяви та уповноваження свого представника на вчинення таких дій. У справі, що розглядається, обставини підписання заяви уповноваженою особою та вчинення юридично значимих дій на іі виконання (отримання вкладу) позивач не оскаржує.
53. Висновок щодо застосування норми статті 61 Закону України "Про господарські товариства", який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, зроблений з урахуванням інших фактичних обставин і стосується правовідносин, які не є подібними.
Щодо застосування норми пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та належності (ефективності) обраного способу захисту
54. У постанові від 13.02.2020 у справі № 916/524/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд не робив висновок щодо застосування норми пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Предметом розгляду справи №916/524/19 хоча і були позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, однак стосувалися зміни складу товариства, учасником якого була одна особа і володіла часткою в розмірі 100 % статутного капіталу. Підставою позову було визначено підробку підпису такого власника. Тобто за змістом наведені обставини є відмінними від обставин цієї справи (справжність підпису ніхто не оспорює).
55. Та обставина, що Верховний Суд постановою від 13.02.2020 у справі № 916/524/19 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції не означає, що суд зробив правовий висновок, який необхідно враховувати відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
56. Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 912/2620/21 звертав увагу на те, що тривалий час спосіб захисту (визнання недійним рішення загальних зборів, статуту, скасування реєстраційного запису) вважався ефективним, і суди задовольняли такі позови. Втім, 22.10.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі №923/876/16 змінила цей підхід та встановила, що звернення до суду з позовом про скасування статуту та рішення загальних зборів з метою поновлення становища у товаристві, яке призводить до зміни складу учасників, розміру статутного капіталу або часток учасників у статутному капіталі, не є ефективним способом захисту.
57. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Цей висновок був врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні апеляційної скарги учасника, що не брав участь участі у справі. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування необхідності відступлення від вищенаведеного висновку та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не вбачає підстави для відступлення відповідного висновку щодо належного складу учасників справи у спірних правовідносинах.
58. У пунктах 49 - 51 постанови від 26.10.2022 у справі № 912/2620/21 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування норми пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №923/876/16, зробив висновок, що якщо розмір статутного капіталу товариства не змінився, склад учасників не змінювався, то визнання судовим рішенням недійсними рішення загальних збрів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача (таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Суд ці питання не дослідив, не встановив чи відбувалася подальша зміна складу учасників, розміру капіталу та розміру часток. Зазначене не є підставою для направлення справи на новий розгляд, виходячи з того, що суд апеляційної інстанції хоча й дійшов передчасного висновку про неефективність обраного позивачкою способу захисту, проте цим не обмежився, надавши відповіді на суттєві доводи апеляційної скарги і дійшовши правильних висновків про відмову у задоволені позову (не лише через неналежний спосіб захисту, але й по суті позовних вимог).
59. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню. Суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, дійшов правильних висновків про відмову у задоволені позову з підстав недоведеності порушення прав позивача.
60. Проаналізувавши постанови (пункт 21 цієї ухвали), на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд з'ясував, що наведені висновки щодо належності та ефективності способу захисту мають загальний та універсальний характер. Водночас такі висновки стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, за змістовним критерієм, оскільки вказані справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких й прийнято судове рішення.
61. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
62. З огляду на те, що після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд, як зазначено вище, вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а також беручи до уваги те, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 129, 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства "Сприяння" Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №908/1592/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова
Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України ухвалу оформила суддя Кондратова І.Д.