Справа № 761/37988/21
Провадження № 2/761/5946/2022
03 листопада 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Бражніченко І.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Котляр Т.М.
представника третьої особи Паламарчук А.Ю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської прокуратури, третя особа: Міністерство юстиції України про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, -
до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Київської міської прокуратури, третя особа: Міністерство юстиції України про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, згідно з якою позивач з урахування заяви про зміну предмету позову, просить суд: припинити обтяження речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: № 1463917; зареєстровано: 12.11.2004 11:02:21 за№ 1463917; реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11; підстава обтяження: постанова, б/н, 20.04.1995, Прокурор м. Києва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , є власником квартири АДРЕСА_1 (ділі - квартира). Право власності на квартиру підтверджується Договором купівлі-продажу від 15 лютого 1994 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа Десятинна» за № 1/0678-702, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 11 квітня 1994 року за реєстровим № 37745.
Позивачем вказано, що 27 липня 2021 року він випадково дізнався про те, що на його квартиру накладено арешт. В Інформації з ДРРП № 267670651 від 27 липня 2021 року зазначена така підстава обтяження: «постанова, б/н, 20.04.1995, Прокурор м. Києва». Арешт зареєстровано (внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) 12 листопада 2004 року за № 1463917. Реєстратором виступала Перша київська державна нотаріальна контора. Власник майна не вказаний.
У позовній заяві зазначено, що позивач намагаючись отримати інформацію про причини накладення арешту на його майно, звернувся з відповідними заявами до реєстратора обтяження, а саме до Першої Київської державної нотаріальної контори, також до Київської міської прокуратури. З отриманих відповідей вбачається, що вищезгадані установи не мають можливості надати документи про арешт за 1995 рік через давність зберігання.
Позовна заява мотивоване тим, що виходячи з того, що підстави накладення арешту відсутні, осіб, які заінтересовані в існуванні такого арешту немає, а запис про арешт не містить ім'я позивача та ідентифікаційного номера, то існування такого арешту є безпідставним. А отже, позивач вважає, що порушене його право розпорядження власністю.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання.
13.01.2022 року до суду надійшли пояснення третьої особи Міністерства юстиції України у який зазначено, що 16.01.2020, законодавець вже виключив таких спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак помилково зазначено позивачем про необхідність застосування такого способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачам відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати ефективного захисту їх прав. Крім того, у вказаних поясненнях зазначено, що позивачем необґрунтовано залучено Міністерство юстиції України до участі у справі, Мін'юсть не є тим учасником, на права та обов'язків якого вплине рішення.
19.01.2022 року до суду надійшли пояснення Київської міської прокуратури, яких зазначено, що надати документи, які підтверджують накладення арешту, а саме постанову прокуратури міста Києва від 20.04.1995, б/н, яка відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, наданої позивачем, слугувала підставі для накладення арешту на квартиру, не вбачається за можливим.
26.01.2022 року до суду надійшов лист завідувача Першої київської державної нотаріальної контри, у якому вказано, що Перша київська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем по справі.
13.07.2022 року до суду надійшла заява представника позивача про заміну предмету позову та заміну первісного відповідача на належного, відповідно до якою позивач просив суд:
- замінити у справі №761/37988/21 відповідача - Перша київська державна нотаріальна контора на належного відповідача - Київська міська прокуратура,
- припинити обтяження речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: № 1463917; зареєстровано: 12.11.2004 11:02:21 за№ 1463917; реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11; підстава обтяження: постанова, б/н, 20.04.1995, Прокурор м. Києва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка прийнята судом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2022 року замінено відповідача Перша Київська державна нотаріальної контори, - на належного відповідача: Київська міська прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910019, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що не заперечує стосовно задоволення позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні залишив вирішення питання щодо задоволення позову на розсуд судую
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинна» 15.02.1994, №1/0678-702 (а.с. 11).
Крім того, згідно інформаційного довідки КВ-202 №29445 від 28.07.2021, Комунального некомерційного підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що згідно даних реєстрованих книг Бюро, квартири АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинна» 15.02.1994, №1/0678-702, зареєстрованого в Бюро 11.04.1994, за реєстровим №37745 (а.с. 13).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 267670651 від 27.07.2021 р. на підставі постанови, б/н, 20.04.1995, Прокурор м. Києва, Першою київською державною нотаріальною конторою 12.11.2004 11:02:21 за №1463917 зареєстровано арешт (архівний запис) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Додаткові дані: Архівний номер: 39340KIEV1, архівна дата: 22.10.1996, Дата виникнення: 21.04.1995, № реєстра: 389323, внутрішній № 1E0117372BED3035B24 (а.с.8).
З листа-відповіді від 27.07.2021 року № 7498/01-10 Першої Київської державної нотаріальної контори на заяву позивача повідомлено, що відповідно до номенклатури справ Першої київської державної нотаріальної контори, термін зберігання документів, щодо надання, зняття арештів (заборон) за 1995 рік складав 3 роки, тому надати копії документів на підставі яких накладено заборону на квартиру АДРЕСА_1 не має можливості у зв'язку з відсутністю документів (а.с. 9).
З листа-відповіді Київська міська прокуратура від 27.09.2021 № 33-12507-21, що адресовано позивачу вбачається, що ОСОБА_3 повідомлено, що ведення діловодства у 1995 році в прокуратурі міста Києва здійснювалось у паперовому вигляді у спосіб, що передбачав ведення реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції у відповідних книгах обліку. Згідно з актами про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, книги обліку вхідних та вихідних документів прокуратури міста Києва знищені відповідно до встановлених строків їх зберігання включно до 2014 року. У листі-відповіді зазначено, що встановити наявність чи відсутність запитуваного позивачем документу за 1995 рік не виявляється можливим (а.с. 10).
Судом також було встановлено, що з огляду на час, що минув з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири зазначений договір є чинним.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. The U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1,2 ст.319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України , передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На даний час порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст.174 КПК України (2012 року). Проте, арешт, який просить зняти позивач, було накладено органом досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу XI Перехідні положення КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
На правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв'язку з неприйняттям обов'язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року не встановлював.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.
Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Згідно зі статтею 170 КПК України чинного на час розгляду справи, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи, що дані щодо кримінального провадження на підставі якого було Прокурором м. Києва 20.04.1995, накладено арешт на квартиру, власником якої є позивач, а також результат розгляду такого кримінального провадження відсутні, враховуючи час, що минув з моменту накладення арешту та виходячи із наведених вище норм міжнародного та національного законодавства, суд доходить висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття арешту з такого майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, які були підставою для накладення арешту на квартиру квартири АДРЕСА_1 наразі відсутні, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,47 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 4,5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_3 до Київської міської прокуратури, третя особа: Міністерство юстиції України про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно - задовольнити.
Припинити обтяження речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: №1463917; зареєстровано: 12.11.2004 11:02:21 за № 1463917; реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11; підстава обтяження: постанова, б/н, 20.04.1995, Прокурор м. Києва, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Реквізити:
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Київська міська прокуратура, ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9.
Третя особа: Міністерство юстиції України, ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького,13.
Повний текст рішення складено: 05.12.2022.
Суддя: