13 грудня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/3772/22
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”, м. Чернівці
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 264629,83 грн
Представники сторін - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 264629,83 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №11417C15ADAP126/41APChrZ12-16 від 28.12.2016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими в частині оплати за спожитий природний газ, внаслідок чого заборгував позивачу 264629,83 грн, з яких: 258275,95 грн - заборгованість за спожитий газ за період листопад 2021 - лютий 2022 року; 555,34 грн - інфляційні втрати; 5021,49 грн - пені та 777,05 грн - 3 % річних.
Ухвалою від 13.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 02.11.2022.
Ухвалою від 02.11.2022 відкладено розгляд справи на 21.11.2022.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Дутки В.В., судове засідання призначене на 21.11.2022 не відбулося.
Ухвалою від 28.11.2022 призначено розгляд справи на 13.12.2022.
13.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. При цьому, представник позивача у заяві зазначив, що надасть докази понесених витрат з надання правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення відповідного рішення по справі.
У судове засідання 13.12.2022 сторони не з'явилися.
Відповідач відзив на позов не надав. Про відкладення розгляду справи суд повідомив відповідача шляхом надсилання ухвали на його офіційну електронну та поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), що міститься в матеріалах справи.
Слід зазначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 13.10.2022, від 02.11.2022, від 28.11.2022, повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "за закінченням терміну зберігання".
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Відповідно до абз.2 ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (надалі - Постачальник) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Споживач) укладено договір №11417C15ADAP126/41APChrZ12-16 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (далі - договір).
Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (надалі - газ) у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Річний плановий обсяг постачання газу визначається сторонами у додатку №1 до цього договору. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору (п. 1.3, 1.4 договору).
За умовами пункту 2.1. договору, постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. Оперативний контроль за відпуском газу замовнику здійснює Оператор ГРМ відповідно до умов договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ. Постачальник також має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних оператора ГРМ/ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.
Відповідно пункту 2.3. договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п.3.2. договору, ціна газу становить 7337,73 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1467,55 грн, всього з ПДВ - 8805,28 грн.
Ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення споживача постачальником про зміну ціни не пізніше ніж за п'ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення постачальника скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні постачальника. У разі непогодження з новою ціною, споживач в строк не пізніше ніж за два календарні дні до початку наступного місяця поставки газу зобов'язаний письмово повідомити про це постачальника, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць, виділеного для споживача іншим постачальником, та укласти з цим новим постачальником відповідний договір, або припинити власне споживання газу в останній день місяця поставки газу постачальником по цьому договору.
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.3. договору).
За змістом п.4.2. оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, шо передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3. договору).
Відповідно до п.6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно п.11.1., цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 28.12.2016 року до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається (п.11.2, п.11.3 договору).
Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору чи визнання договору недійсним.
Ціна газу в період дії договору змінювалась та узгоджувалась у спосіб, визначений Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями № 587-Сл-6821-0921 від 24.09.2021, № 587-Сл-9531-1221 від 16.12.2021 та № 587-Сл-744-0122 від 21.01.2022. Проте доказів надіслання даних повідомлень на адресу відповідача, матеріали справи не містять.
В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу до договору, якими підтверджується факт передання позивачем у власність відповідачу природного газу, а саме: акт №ЧЦЗ81020745 від 30.11.2021 на суму 25102,19 грн; акт №ЧЦЗ81022394 від 31.12.2021 на суму 113655,67 грн; акт №ЧЦЗ82001203 від 31.01.2022 на суму 190652,62 грн; акт №ЧЦЗ82002538 від 28.02.2022 року на суму 25134,06 грн. Однак, доказів надіслання даних актів приймання-передачі на адресу відповідача, матеріали справи не містять.
Споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ (п.2.9.3, п.2.9.4 договору).
Згідно пункту 2.9.5 Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання у встановлений договором строк, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
З вищевикладеного вбачається, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу природний газ в період листопад 2021 - лютий 2022 року в загальному обсязі 7,097 тис. куб.м., однак відповідач свої зобов'язання в частині оплати за послуги постачання природного газу частково не виконав, заборгувавши 258275,95 грн.
Згідно пункту 5.1.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газ відповідно до умов розділів III, IV цього Договору, а споживач згідно пункту 5.4.2 Договору зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Пунктом 6.1 Договору унормовано, що за невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Нездійснення відповідачем оплати послуг постачання природного газу у строки, встановлені пунктом 4.2.1 Договору, стало підставою для звернення з позовом до суду.
Статтею 12 Закону України “Про ринок природного газу” унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем послуг з постачання природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу на суму 258275,95 грн за період листопад 2021 - лютий 2022 року.
У матеріалах справи наявне платіжне доручення від 04.02.2022 на суму 96039,60 грн про сплату відповідачем спожитого газу на підставі договору №11417C15ADAP126/41APChrZ12-16 від 28.12.2016.
Позивач посилаючись на порушення строків оплати послуг з постачання природного газу, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5021,49 грн, 3% річних в сумі 777,05 грн та інфляційні витрати в сумі 555,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним. Відтак, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 5021,49 грн за загальний період з 06.12.2021 по 23.02.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 555,34 грн за загальний період з 06.12.2021 по 07.02.2022 та 3% річних у розмірі 777,05 грн, нараховані за загальний період з 06.12.2021 по 23.02.2022.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 777,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 555,34 грн.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст.78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи доведеність позивачем факту порушення його прав та неспростовність їх відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий газ в період листопад 2021 - лютий 2022 року в сумі 258275,95 грн основної заборгованості, 5021,49 грн пені, 3% річних в сумі 777,05 грн, інфляційні втрати в сумі 555,34 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДР НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (58018, м. Чернівці, вул. Сидора Воробкевича, 1А, код ЄДР 39584988) заборгованість за спожитий газ в сумі 258275,95 грн, на банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ “Банк Альянс”, МФО 300119, пеню в сумі 5021,49 грн, 3% річних в сумі 777,05 грн, інфляційні втрати в сумі 555,34 грн, 3969,45 грн судового збору - на банківський рахунок № НОМЕР_3 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено і підписано 14.12.2022.
Суддя В.В.Дутка