Справа №760/31154/21
2/760/210/22
05 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого -судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування приміщенням та зобов'язання вчинити дії, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
-встановити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , а саме:
-виділити йому в користування кімнату площею - 12,9 кв.м. разом з лоджією, кімнату - 18,1 кв.м разом з лоджією, залишити за відповідачами;
-в спільному користуванні співвласників залишити: кухню площею - 9,1 кв.м., ванну кімнату площею - 2,8 кв.м., вбиральню площею - 1,0 кв.м., вбудовану шафу площею - 2,4 кв.м., коридор площею - 18,3 кв.м., лоджія - 5,5, кв.м.;
-вселити його у кімнату площею - 12,9 кв.м. разом з лоджією, квартири АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати сторони оформити через Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України розділення особового рахунку по нарахуванню та оплаті житлово-комунальних послуг, послуг з утримання будинку і прибудинкової території та інших послуг (за користування світлом, газом, за водопостачання та водовідведення, опаленням, тощо) у співвідношенні: 2/3 частини витрат за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в одному рахунку) та 1/3 частини витрат за ним (в окремому рахунку).
Посилається в позові на те, що під час служби у Збройних Силах України ним була отримана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка на даний час є спільною сумісною власністю його та відовідачів.
Спірна квартира складається з двох відокремлених житлових кімнат та підсобних приміщень згідно Плану квартири, що вказаний у технічному паспорті БТІ м. Києва.
Загальна площа квартири становить - 70, 1 кв.м., житлова площа - 31, 00 кв.м.
Кімнати: 1-а кімната площею - 12,9 кв.м.; 2-а кімната площею - 18,1 кв. м.
Квартира також має допоміжні приміщення: кухню площею - 9,1 кв.м., ванну кімнату площею - 2,8 кв.м., вбиральню площею - 1,0 кв.м., вбудовану шафу площею - 2,4 кв.м., коридор площею - 18,3 кв.м., лоджія - 5,5, кв.м.
На сьогоднішній день між ним та відповідачами склався наступний порядок користування приміщеннями квартири: у його користуванні перебуває коридор, у користуванні відповідача-2 кімната площею - 12,9 кв.м. разом з лоджією, а у користуванні відповідача-1 - кімната площею - 18,1 кв. м. разом з лоджією. Інші приміщення перебувають у спільному користуванні.
Зазначає, що іншого житла в м. Києві у нього немає, з 2020 року він періодично змушений проживати в сараї на власній земельній ділянці.
Стверджує, що після розлучення з відповідачем-1 він не може проживати навіть у коридорі квартири, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди в цьому, а саме: не допускають його в квартиру, сваряться, забороняють користуватися майном, виганяють з квартири.
19 жовтня 2021 року він прийшов до квартири і звернувся до відповідачки з проханням впустити до квартири й надати можливість зібрати особисті речі та взяти телевізор і саунаріум, який він купував особисто, але йому відмовили.
До квартири потрапив лише в присутності сусідки ОСОБА_4 .
У зв'язку з цим він неодноразово звертався до Національної поліції з заявою про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року було відмовлено в позові відповідачки до нього про поділ спільного майна подружжя.
Оскільки між ними склалися неприязні стосунки відповідачка-1 змінила замок та чинить йому перешкоди в користуванні квартирою, домовитися про використання квартирою неможливо, пропозицію укласти нотаріально посвідчений договір про порядок користування спільним майном відповідачки відхилили, а тому з метою уникнення конфлікту просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 17 листопада 2021 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Після усунення недоліків ухвалою суду від 24 грудня 2021 року позовні вимоги про встановлення порядку користування квартирою, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії роз'єднано у самостійні провадження.
Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач-1 отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 22 лютого 2022 року.
З довідки про доставку електронного листа вбачається, що відповідач-2 отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 15 червня 2022 року о 22:50:27.
/ а. с. 68, 70 /
Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.
29 червня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача-1, у якому остання проти позову заперечує.
Посилається на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення відмовлено.
Вважає, що позовна вимога про вселення вже вирішувалася Солом'янським районним судом м. Києва, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.
Крім цього зазначає, що чоловік їй зраджував, та тиснув на неї та доньку - відповідача-2, погрожував фізичною розправою з метою виселення із квартири, яка є їх спільною сумісною власністю.
На підтвердження вказаної обставини надала копію витягу із ЄРДР від 01 серпня 2020 року КП № 12020105090000418.
В рамках вказаного кримінального провадження заявила клопотання про призначення судової психіатричної експертизи. У відповідності до висновку психіатра позивач страждає на психічні захворювання.
Стверджує, що не перешкоджала та не перешкоджає позивачу в користуванні спільним майном і у проживанні в ньому.
Враховуючи викладене, просить провадження у справі в частині вселення закрити, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За положенням частини першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у власності сторін в рівних частках.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 11 січня 2006 року.
/ а.с. 38 /
Відповідно до статей 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що між ними існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою.
Згідно технічного паспорта, квартира складається з двох житлових кімнат площею 31, 00 кв.м., у тому числі: 1-а кімната площею - 12,9 кв.м.; 2-а кімната площею - 18,1 кв. м.; кухні площею - 9,1 кв.м., ванної кімнати площею - 2,8 кв.м., вбиральні площею - 1,0 кв.м., коридору площею - 18,3 кв.м., вбудованої шафи площею - 2,4 кв.м., лоджії - 5,5, кв.м.
В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі приміщення та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Таким чином, порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення є відособленими та за розміром відповідають часткам цих осіб у квартирі.
З плану квартири вбачається, що вона складається з двох ізольованих кімнат житловою площею 12,9 кв.м. та 18,1 кв.м. відповідно, а всього 31, 00 кв.м.
З урахуванням часток сторін у праві власності на спірну квартиру на кожного з них приходиться по 10,33 кв.м.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 363/928/16-ц / провадження № 61-24395св 18 /, яка з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, аналіз статті 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.
При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність.
Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Звертаючись до суду, позивач просить виділити йому у користування житлову кімнату розміром 12, 9 кв.м., тобто дещо більшу його частки в праві власності на квартиру.
При цьому відповідачі у відзиві не зазначали, що такий порядок користування квартирою не відповідає їхнім інтересам чи порушує їхні права.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині.
Щодо вимоги позивача про вселення суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду позивач просить вселити його в кімнату площею 12, 9 кв.м.., яку просить виділити йому в користування.
Квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності і окремо взята кімната не є відокремленим об'єктом права власності в квартирі.
Позивач при цьому не заперечує, що має доступ до квартири та проживає в ній.
З урахуванням цього підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутності.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання сторін звернутися за розподілом особових рахунків по нарахуванню та оплаті житлово-комунальних послуг та утримання будинку і прибудинкової території, також інших послуг, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Правовідносини з приводу користування та утримання квартир, у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законами України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України «Про теплопостачання», Законом України « Про електроенергетику», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198.
Статтями 7, 8, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавців житлово-комунальних послуг та управителів.
Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг своєчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з пунктами 2, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди).
Власник зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 10 Правил визначено, що мешканці квартири, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.
За умови відсутності по квартирного (по кімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:
-за електроенергію при загальному лічильнику пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі, більше ніж місяць;
-за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Спори між власниками у квартирах, в яких проживає два і більше власників, при розподілі витрат на оплату комунальних та інших послуг розв'язуються судом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, між ними існує конфліктна ситуація, яка не дозволяє їм дійти згоди щодо порядку участі кожного з них в утриманні квартири та сплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, позивач відповідно до пункту 10 Правил не позбавлений можливості звернутися до конкретних виконавців (суб'єктів господарювання), які надають житлово-комунальні послуги з приводу укладення з ним окремого договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо укладення такого договору є можливим відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють надання конкретних-житлових послуг.
Відповідно до пункту 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитками, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, пункту 3.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27 червня 2008 року №190, пункту 4 Правил надання послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09 грудня 1999 року № 2246 відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників можливе лише після виділення часток кожного із співвласників в натурі та встановлення окремих облікових приладів на споживання води, газу, електричної та теплової енергії.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 711/8946/18 / провадження № 61-12907св19 //
Враховуючи викладене вище, неможливості виділення часток кожного співвласника в натурі, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
Крім того, як зазначено вище, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача.
В статтях 3,6,203, 626 та 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Розкриваючи зміст свободи договору, статті 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
За змістом частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України гарантовано кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
Серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.
З урахуванням приведеного вище суд не знаходить підстав для зобов'язання сторін звернутися за укладенням договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Керуючись ст.41 Коституції України, ст.ст. 3, 6, 15, 16, 317, 319, 321, 322, 355-358, 360, 369, 626, 627, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
Виділити в користування ОСОБА_1 / РНОКПП: НОМЕР_1 / житлову кімнату розміром 12, 9 кв.м.
Виділити в користування ОСОБА_2 / РНОКПП: НОМЕР_2 /, ОСОБА_3 / РНОКПП: невідомий / житлову кімнату розміром 18, 1 кв.м.
Інші приміщення: кухню площею - 9,1 кв.м., ванну кімнату площею - 2,8 кв.м., вбиральню площею - 1,0 кв.м., вбудовану шафу площею - 2,4 кв.м., коридор площею - 18,3 кв.м. залишити в спільному користуванні сторін.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва