Справа №760/17126/22
1-кс/760/5677/22
21 листопада 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Голованівськ, Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у кримінальному провадженні № 22022101110000391 від 05.10.2022 за ч.1 ст. 111 КК України, -
Старший слідчий в ОВС СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Обґрунтовує своє клопотання тим, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22022101110000391, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2022, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в умовах збройного конфлікту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції до Закону №1183-VII від 08 квітня 2014 року).
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 02.08.1999 громадянин України ОСОБА_7 розпочав службу в органах внутрішніх справ курсантом Національної академії внутрішніх справ України.
З 23.06.2003 ОСОБА_7 призначено на посаду оперуповноваженого групи Державної служби боротьби з економічною злочинністю Голованівського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області.
З 09.11.2004 ОСОБА_7 обіймав посаду в.о. оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі.
З 2011 року - оперуповноважений в особливо важливих справах сектору УБОЗ УМВС України в м. Севастополі.
Під час окупації території АРК Крим та м. Севастополя, в період збройного конфлікту, у невставлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, громадянин України ОСОБА_5 , будучи співробітником УМВС України у м. Севастополі та маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи добровільно вирішив надати допомогу РФ в проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, тобто вчинити державну зраду.
Зокрема, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, ОСОБА_5 , будучи співробітником міліції України, діючи добровільно та умисно в інтересах РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній економічній чи інформаційній безпеці України, в червні 2014 року вступив до лав «Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації», тим самим перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту.
У подальшому, ОСОБА_5 з червня 2014 року по липень 2018 року, перебуваючи в приміщенні Ленінського районного відділу УМВС України в м. Севастополь за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 66, використовуючи матеріально-технічну базу вказаного відділу, власні теоретичні знання і практичні навички, зрадив присязі працівника органів внутрішніх справ України, здійснював правоохоронні функції на підставі Конституції РФ, Федерального закону РФ від 07.02.2011 № 3-ФЗ «О полиции», Федерального закону РФ від 30.11.2011 № 342-ФЗ «О службе в органах внутренних дел», керуючись як «дільничний інспектор поліції Ленінського районного відділу внутрішніх справ у м. Севастополі МВС РФ» та потім як «слідчий слідчого відділу Ленінського районного відділу внутрішніх справ у м. Севастополі МВС РФ» законодавством РФ, тобто незаконно створеного на тимчасово окупованій території України правоохоронного органу РФ.
Вказаними умисними діями, на той час співробітник УМВС України у м. Севастополі ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, присяги працівника органів внутрішніх справ України, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ на окупованій території України, виконання функцій представника правоохоронного органу окупаційної влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим та м. Севастополя, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями які виразилися у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.111 КК України.
21.11.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, який відповідно до ч.1 ст.111 КК України, карається позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Так, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; уникнути кримінальної відповідальності через виїзд на територію держави-агресора Російської Федерації, перехід до місць дислокації військовослужбовців Російської Федерації на території України, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Вказний ризик підтвердужуться тим, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, тому існує реальний ризик, що він змінить місце свого проживання не повідомивши про це слідчі підрозділи, що ускладнить проведення досудового розслідування.
Слідчий зазначає, що вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання. Вважають, що підозра є необгрунтованою, прокурор не довів наявність ризиків передбачених ч. 1 ст.177 КПК України. Захисник ОСОБА_4 подав заяву про взяття ОСОБА_5 на особисту поруку.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, вважаю що прокурором при розгляді клопотання було доведено обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно п.5 ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
21.11.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри, то вона є обґрунтованою щодо дій ОСОБА_5 .
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані кримінальні правопорушення.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного; можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Розглядаючи клопотання особи, яка заявила про бажання взяти обвинувачених під особисту поруку, суд приймає до уваги положення ч. 2 ст. 180 КПК України, відповідно до яких кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Однак, суду не надано жодних доказів, з яких би суд міг дійти висновку, що адвокат ОСОБА_4 має на підозрюваного такий вплив щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки у зв'язку із встановленням обґрунтованої підозри, суспільної небезпечності інкримінованого злочину, доведеністю існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 контроль за поведінкою підозрюваного шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Слідчий суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 21 листопада 2022 року, взявши під варту в залі суду.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 до 18 січня 2023 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Київської обласної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1