СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/208/21
пр. № 2/759/903/22
25 жовтня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря Гришиної А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" про визнання правочину недійсним,-
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" про визнання правочину недійсним, в якому просить визнати надійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 18.02.2008 року № 014/2571/81/68039 та іпотечним договором № 27039/2571/322904 від 18.02.2008 року, укладений 30.08.2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" та ПАТ "ОКСІ БАНК".
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням зміни підстав позову, позивач зазначає, що у зв'язку із ознайомленням у травні 2020 року з матеріалами справи № 369/3492/20 за позовому ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" до ОСОБА_1 про визнання державних актів на землю недійсними, яка розглядається Києво-Святошинським районним судом м.Києва позивачу стало відомо про відступлення 30.08.2019 року права вимоги за кредитним договором від 18.02.2008 року № 014/2571/81/68039 та іпотечним договором № 27039/2571/322904 від 18.02.2008 року, які було укладено між ним та АТ "Райффайзен банк Аваль" до ПАТ "ОКСІ БАНК" та до ТОВ "ФК "Гровінг Стейт".
Позивач вважає, що укладений між ПАТ "ОКСІ БАНК" та відповідачем договір відступлення права вимоги від 30.08.2019 року за своєю юридичною природою є договором факторингу. Згідно з розрахунків, який є додатком до договору, обсяг заборгованості позивача за кредитним договором № 014/2571/81/68039 від 18.02.2008 року та процентами за користування становить 317 314 доларів США 52 центи, а заборгованість за пенею - 23 188 663, 44 грн.
Згідно з п. 3 договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 755 000,00 грн, яка сплачується у день підписання. Відповідач в свою чергу укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, тобто фактично відбулось фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі грошової вимоги до третьої особи, що є основною ознакою договору факторингу.
З публічного джерела інформації (сайт національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) позивачу стало відомо про розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.08.2018 року № 1517 " Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльностіна ринку цінних паперів) ТОВ "ФК "Гровінг Стейт". Будь-які відомості щодо скасування розпорядження у піблічних джерелах відсутні. Таким чином, як вважає позивач станом на 30.08.2019 року відповідач не мав статусу фінансової установи, яка має право здійснювати фінансові операції, що тягне за собою правові наслідки, визначені законом.
Крім того, позивач зазначає, що ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Згідно відповіді НБУ від 19.02.2021 року, наданою на адвокатський запит, відповідачу не видавались генеральна або індивідуальна ліцензія НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою. Позивач ваажає, що відповідач не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором. На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 року визначено головуючу суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 25).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 27)
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 73)
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову (74-75).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.92).
Відповідач ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" подав відзив на позовну заяву (а.с.82-84), в якому вказав, що позовні вимоги необгрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" було створено для надання фінансових послуг, цей вид діяльності є основним згідно з статутом, товариство внесене до реєстру фінансових установ, здійснює ліцензійні види діяльності. Зокрема, товариство отримало ліцензію з надання послуг факторингу, яка є чинною до сих пір незважаючи на розпорядження. Відповідачем була подана скарга на вищевказане розпорядження, рішення щодо розгляду якої досі не опубліковане на сайті регулятора. Щодо порушення валютного законодавства відповідач вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем його норм.
Позивач припинив сплачувати кредит на користь АППБ "Аваль" у зв'язку з чим банк в 2011 році звернувся до суду про дострокове стягнення кредиту.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2011 року у цивільній справі № 2-3220/2011 стягнуто з позивача на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 263 435,91 грн та судові витрати у розмірі 1820,00 грн, а всього - 1 265 255,91 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.10.2019 року було задоволено заяву відповідача, замінено стягувана ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" у виконавчому провадженні №58659568 з примусового виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2011 року у справі №2-3220/2011 за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, кредитні відносини сторін припинилися, строк сплати всіх сум настав.
Обставини справи №461/2900/11, на яку посилається позивач у позові, не є тотожними з обставинами цієї справи, регулюються різними нормами права.
У справі №461/2900/11 відступлення прав вимоги відбулося в 2009 році за діючим кредитом, де відповідач обслуговував рахунок позивача, а позивач щомісячно вносила чергові платежі у валюті кредиту, при цьому відповідач та банк припинили зараховувати такі щомісячні платежі в рахунок погашення кредитного зобов'язання, оскільки у відповідача не було ліцензії на здійснення валютних операцій, що і призвело до порушення прав позивача.
В той час діяло законодавство, на яке посилається позивач, яке дозволяло проведення розрахунків за кредитами фізичних осіб у іноземній валюті, а у отримувача такої іноземної валюти вимагало наявність ліцензії на здійснення валютних операцій.
У цій справі з моменту рішення суду від 09.06.2011 року у справі №2-3220/2011 кредитні відносини між сторонами припинилися, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» припинив надавати банківські послуги, а у відповідача настав строк виконання зобов'язання із сплати боргу певного розміру, який він до сих пір не виконав.
Крім цього, законодавець з 2011 року приводив валютне законодавство у відповідність з ч. 1 ст. 99 Конституції України, згідно з якою грошовою одиницею України є гривня, щоб будь- які кредити фізичних осіб підлягали оплаті виключно у національній валюті України.
Так, згідно з абз 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 22.09.2011 року) надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
Ця норма була перенесена у ч. 5 ст. З Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року з моменту прийняття цього Закону.
Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» втратив чинність на підставі Закону України «Про валюту і валютні операції», який набрав чинності 07.07.2018 року.
Таким чином, з 07.07.2018 року як моменту набрання чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» не передбачено проведення розрахунків на території України в іноземній валюті за кредитами фізичних осіб, в тому числі в іноземній валюті.
Таким чином, видача та/або повернення кредитів фізичних осіб в іноземній валюті на території України заборонено, а ліцензії небанківським установам з 07.07.2018 року необхідні на здійснення факторингу виключно у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента.
Це пов'язано з тим, що розрахунки здійснюється в іноземній валюті за операціями міжнародного факторингу, де боржниками виступають іноземні компанії, тобто фінансування кредитора проводиться в іноземній валюті і в наступному боржник-нерезидент здійснює розрахунки в іноземній валюті.
Відповідач розрахувався з банком за отримане право вимоги в національній валюті України щодо боргу боржника-резидента, якому заборонено законом проводити розрахунки на території України в іноземній валюті, що не потребує отримання ліцензії на здійснення валютних операцій.
Позивач був зобов'язаний сплачувати борг у гривні за курсом на момент здійснення платежу, чого він в принципі не робив як мінімум з 09.06.2011 року.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів порушення будь-яких своїх прав укладеним 30.08.2019 року договором, а відповідач валютні операції, що потребують ліцензії, не здійснював. Також, розрахунок заборгованості позивача не містить посилання на іноземну валюту .
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, направили до суду клопотання у якому просили проводити судове засідання за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити (а.с. 145).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись про дату та час розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 18.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/2571/81/68039 (а.с. 4-6).
18.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 27039/2571/322904 (а.с. 7-9).
30.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ "ОКСІ БАНК" укладено договір відступлення права вимоги (а.с. 10-12).
09.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ "ОКСІ БАНК" укладено договір про відступлення за іпотечним договором (а.с. 18).
30.08.2019 року між АТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" укладено договір відступлення права вимоги (а.с. 17-18).
09.09.2019 року між АТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" укладено договір про відступлення за іпотечним договором (а.с. 19-20).
Згідно повідомлення боржника ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги (а.с. 21).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
При цьому, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов'язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов'язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов'язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах можливого спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.
Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.
Таким чином, договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.08.2019 року, укладений між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Гровінг Стейт", не є договором факторингу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час укладання оспорюваного правочину між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" сторонами було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення договорів, а позивач не надав доказів того, що внаслідок його укладення були порушені його права.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" про визнання правочину недійсним залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04.11.2022 року.
Суддя Твердохліб Ю.О.