вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.12.2022 Справа № 917/1159/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтодилер"
до Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про стягнення 400 158,57 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтодилер" з позовом до Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 400 158,57 грн, у тому числі: 340 826,70 грн - основного боргу, згідно договору про закупівлю товарів № 406 від 14.12.2021, 51 447,04 грн - інфляційних, 7884,83 грн - 3% річних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Відповідач у відзиві від 02.11.2022 (вхід. № 8807 від 17.11.2022) проти позову заперечує повністю, посилаючись на наступне:
- за умовами договору оплата за товар проводиться по мірі надходження коштів із бюджету; у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення фінансування закупівлі; отже строк платежу за товар на цей час не настав; строк договору не закінчився;
- у період з 25.06.2022 по 02.11.2022 відповідач сплатив позивачу 178 785,00 грн
- Торгово-промисловою палатою України оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року про те, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору щодо зобов'язань строк (термін) виконання яких настав згідно з умовами такого договору, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач у додаткових поясненнях від 17.11.2022 (вхід. № 9206 від 28.11.2022) повідомив, що з 02.11.2022 по 18.11.2022 від додатково сплатив позивачу 4000,00 грн; додатковою угодою від 31.03.2022 № 4 строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.51-52).
Ухвалою від 27.09.2022 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с.56). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.59-65).
Ухвалою від 24.10.2022 суд відкрив провадження у справі № 917/1159/22, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.66-67).
Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 26.10.2022 про вручення (а.с.70) та наданими ним заявами по суті справи.
Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2022, надіслана позивачу на адресу: вул. Боричів тік, буд. 35-а, м. Київ, 04070; вул. Вишгородська, буд. 52, оф. 87, м. Київ, 04114, повернулася до суду з довідкою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.71-75).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтодилер" зареєстроване за адресою: 04070, місто Київ, вул.Боричів тік, будинок 35 літ А.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 24.10.2022 вважається врученою позивачу.
Ухвала від 24.10.2022, надіслана позивачу на вказану ним у позові адресу для листування, була йому вручена, що підтверджується поштовим повідомленням від 23.11.2022 про вручення (а.с.77).
Вказана ухвала також надсилалися на електронну пошту позивача та представника позивача, вказані ними у позові (а.с.69).
На офіційному сайті Судової влади України 26.10.2022 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с.68).
Ухвала від 24.10.2022 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (реєстровий номер 106903313).
Отже, сторони належно повідомлені про розгляд цієї справи у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтодилер" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, замовник) був укладений договір про закупівлю товарів № 406 від 14.12.2021 (далі - Договір; а.с.12-16) та Додаткова угода № 1 від 14.12.2022 (а.с.17-18), за умовами яких сторони домовилися, зокрема, про наступне:
- п.1.1 - постачальник зобов'язується поставити Замовнику Товар за предметом закупівлі ДК 021:2015 -09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо) зазначений в п. 1.2. (надалі Товар), замовник - прийняти і оплатити такий Товар;
- п.1.2 - паливо дизельне Епеrgу-ДП-3-Євро5-ВО, паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 78595 літрів; ціна 24,15 грн/л без ПДВ; ціна 28,98 грн/л з ПДВ; вартість 2277683,10 грн з ПДВ;
- п.1.3 - обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків;
- п.3.1 - ціна цього Договору становить 2 277 683,10 грн, у тому числі: ПДВ 20% 379 613, 85 грн;
- п.3.2 - ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, підписаної обома сторонами;
- п. 4.1 - розрахунки за Товар, що передається, здійснюється в національній валюті України - гривнах. Оплата за цим Договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок постачальника;
- п.4.2 - оплата за Товар здійснюється після отримання товару. Строк здійснення оплати - по мірі надходження коштів із бюджету. Бюджетні зобов'язання за договором можуть виникнути у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за поставлений Товар здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі. Оплата за Товар здійснюється за бюджетні кошти в розмірі 412 835 грн. 00 коп. та за кошти підприємства в розмірі 1864848,10 грн. Розрахунки за товар проводяться протягом 90 календарних днів з дня підписання видаткової накладної за кожну партію товару. В разі прострочення терміну оплати партії Товару понад 90 календарних днів, постачальник не має право затримувати за власною ініціативою поставку наступної партії Товару. У разі невиконання даної умови Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір без укладання додаткової угоди, повідомивши постачальника за 2 робочих днів до моменту розірвання листом, надіславши його поштою або на електрону адресу Постачальника;
- п.4.3 - датою оплати вважається дата надходження грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок Постачальника;
- п.5.3.1 - кожна партія товару визначається видатковою накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару;
- п. 10.1 - цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання усіх зобов'язань, передбачених цим Договором. Підтвердженням виконання зобов'язань сторонами за договором є акт звіряння взаєморозрахунків підписаним обома сторонами.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2021 (а.с.19) сторони внесли зміни до Договору та домовилися, зокрема, про наступне:
- виклали п.1.2 Договору у наступній редакції: паливо дизельне Епеrgу-ДП-3-Євро5-В0, паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 в кількості 60085 літрів; ціна 24,15 грн/л без ПДВ; ціна 28,98 грн/л з ПДВ; вартість 1741263,30 грн з ПДВ;
- виклали п.3.1 Договору у наступній редакції: ціна цього Договору становить 1741263,30 грн, у тому числі: ПДВ 20% 290210,55 грн;
- виклали п.4.2 Договору у наступній редакції: оплата за Товар здійснюється після отримання товару. Строк здійснення оплати - по мірі надходження коштів із бюджету. Бюджетні зобов'язання за договором можуть виникнути у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за поставлений Товар здійснюються при отриманні замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі. Оплата за Товар здійснюється за бюджетні кошти в 412 835 грн. 00 коп. та за кошти підприємства в розмірі 1328428,30 грн. Розрахунки за товар проводяться протягом 90 календарних днів з дня підписання видаткової накладної за кожну партію товару. В разі прострочення терміну оплати партії Товару понад 90 календарних днів, постачальник не має право затримувати за власною ініціативою поставку наступної партії Товару. У разі невиконання даної умови Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір без укладання додаткової угоди, повідомивши постачальника за 2 робочих днів до моменту розірвання листом, надіславши його поштою або на електрону адресу Постачальника;
- п.4. - замовник протягом 5 банківських днів з дати підписання цієї Додаткової угоди до Договору, зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання Договору та перерахувати грошові кошти на рахунок постачальника в розмірі 1% вартості Договору, що становить 22 780,00 грн.
Додатковою угодою № 3 від 31.12.2021 сторони внесли зміни в п.10.1 Договору та продовжили строк дії договору до 31.03.2022 (а.с.20).
Додатковою угодою № 4 від 31.03.2022 сторони внесли зміни в п.10.1. Договору та продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.21).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар (паливо дизельне) на загальну суму 1 741 263,30 грн, що підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними: № 80 від 14.12.2021 на суму 664 221,60 грн, № 85 від 23.12.2021 на суму 544 824,00 грн, № 86 від 30.12.2021 на суму 532 217,70 грн (а.с. 22-24).
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 75 від 14.12.2021 на суму 664 221,60 грн, № 79 від 23.12.2021 на суму 544 824,00 грн, № 83 від 30.12.2021 на суму 532702,95 грн (а.с. 26-28).
Позивач у позові зазначає, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 400 436,60 грн. В підтвердження цього позивач подав фільтровану банківську виписку за період 27.01.2022 - 24.06.2022 (а.с.29).
Позивач у позові вказує, що залишок вартості товару у сумі 340 826,70 грн відповідач не сплатив.
14.07.2022 позивач направив відповідачу претензію № 1 з вимогою сплатити заборгованість, що підтверджується поштовою накладною від 14.07.2022 та описом вкладення у цінний лист (а.с.30-40).
Відповідач у відзиві зазначив, що він направив позивачу відповідь на претензію від 20.06.2022 (а.с.81), в якій повідомив про неможливість виконання оплати в зв'язку з форс-мажорними обставинами та відсутністю бюджетного призначення. Проте доказів надсилання чи вручення цієї відповіді позивачу відповідач суду не надав.
При вирішення спору суд зазначає наступне.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Як свідчать надані відповідачем суду докази, відповідач після звернення позивача з цим позовом, сплатив позивачу 182 785,00 грн за такими платіжними дорученнями: № 2084 від 30.09.2022 на суму 5000,00 грн, № 2124 від 05.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 493 від 05.10.2022 на суму 50 000,00 грн, № 2164 від 07.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2172 від 11.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2201 від 13.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2227 від 17.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2257 від 19.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 508 від 20.10.2022 на суму 113 785,00 грн, № 2300 від 24.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2319 від 26.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2360 від 31.10.2022 на суму 1000,00 грн, № 2370 від 02.11.2022 на суму 1000,00 грн, № 2398 від 08.11.2022 на суму 1000,00 грн, № 2436 від 10.11.2022 на суму 1000,00 грн, № 2451 від 14.11.2022 на суму 1000,00 грн, № 2475 від 17.11.2022 на суму 1000,00 грн, (а.с.86-98, 103-106).
Оскільки вказані платежі проведені відповідачем після звернення з цим позовом до суду (що згідно з поштовою накладною на конверті відбулося 13.09.2022), то провадження у справі в частині стягнення 182 785,00 грн основного боргу суд закриває на підставі ч.2 п.1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 158 041,70 грн.
Заперечення відповідача судом відхиляються з таких підстав.
Згідно з п. 4.2. Договору розрахунки за товар проводяться протягом 90 календарних днів з дня підписання видаткової накладної за кожну партію товару.
Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобов'язання з оплати товару.
Відповідач у відзиві зазначає, що внаслідок воєнного стану в Україні він не зміг своєчасно виконати договірне зобов'язання з оплати боргу за отриманий товар.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) с надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об'єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.
Проте, ще одним обов'язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов'язання окремо.
Зазначене твердження випливає зі змісту ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання».
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у cправі № 911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:
- відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).
- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків
Відповідач не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому перерахувати на рахунок позивача суму боргу.
Отже, відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс- мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язань саме за спірним договором.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 158 041,70 грн основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення 51 447,04 грн - інфляційних за період березень - травень 2022 та 7884,83 грн - 3% річних за періоди 15.03.2022 - 09.09.2022, 24.03.2022 - 01.04.2022, 31.03.2022 - 09.09.2022 (поетапно) (а.с.42-46).
Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 7884,83 грн., а інфляційних - 51440,71 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В частині стягнення 6,33 грн інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що при подачі цього позову позивач сплатив 6002,38 грн судового збору за квитанцією банку від 12.09.2022 № 2817-9792-5937-0539 (а.с.11). Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 14.09.2022 (а.с.53).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 3260,51 грн.
В частині позовних вимог, по яким закрито провадження у справі, позивач має право звернутися з заявою про повернення судового збору із Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У позовній заяві позивачем наведено суду орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого він планував понести 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.7).
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Васильчук С.С. від 30.08.2021 (а.с.47);
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.09.2022 (а.с.48);
- договір № 01-04/22 від 01.04.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським об'єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (а.с. 61-63), за умовами якого, сторони погодили таке:
- п.2.8 - послуги за цим Договором надаються клієнту лише після оплати вартості фактично наданих послуг за попередній місяць, узгодженої сторонами в акті наданих послуг;
- п.5.1 - загальна вартість наданих за місяць послуг визначатиметься сторонами відповідно до Актів наданих послуг на договірних засадах та залежатиме від обсягу витраченого Об'єднанням часу, складності доручень і встановленої Об'єднанням орієнтовної вартості послуг, зазначеної в Додатку № 1 до цього Договору, або у розмірі: 3500 гривень за одну годину кваліфікованої роботи Об'єднання; 1800 гривень за одну години технічної роботи Об'єднання.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На дату прийняття цього рішення позивач не надав суду акту наданих послуг, передбаченого п. 2.8, 5.1 договору № 01-04/22 від 01.04.2022, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбачених ч. 3 ст. 126 ГПК України.
Отже, на момент ухвалення рішення в справі відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Горького, буд. 48/75, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 03351898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтодилер (вул. Боричів тік, буд. 35-а, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 43975510) 158 041 грн 70 коп. основного боргу, 51440 грн 71 коп. - відшкодування інфляційних втрат, 7884 грн 83коп. - 3 % річних, 3260 грн 51 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 182785,00 грн основного боргу.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 14.12.2022.
Суддя Т. М. Безрук